Шакіру Хаджиєву було за 30 років, коли війна змусила його втекти з села на південному сході Нагірного Карабаху на початку 1990-х.
Прихід військ вірмен у село Ашаги-Сеїдахмадлі у Фюзулінському районі Азербайджану коштував Хаджиєву його домівки і роботи в місцевій адміністрації.
Більш ніж чверть століття він був одним із сотень тисяч внутрішньо переміщених азербайджанців, які мріяли одного дня повернутися до своїх домівок у семи районах довкола Нагірного Карабаху, зайнятих було вірменськими військами.
Минулої осені, коли азербайджанський воєнний наступ повернув захоплену війною територію, де колись було рідне село Хаджиєва, він був на межі того, щоб здійснити свою мрію.
Припинення вогню за посередництва Росії 9 листопада 2020 року зупинило найсмертельнішу сутичку за десятиліття. Його наслідком стала згода вірменських військ звільнити усю територію Азербайджану поза межами власне Нагірного Карабаху, яку вони окупували.
Тому 28 листопада, у віці 65 років, Хаджиєв сів у «тойоту» зі своєю дочкою Зібейдою Адільзаде, братом Фірудіном Хаджиєвим і ще одним чоловіком, на ім’я Зюльфюкар Хюсейнов.
Вони були одними з перших внутрішньо переміщених, хто спробував повернутися до нещодавно визволених територій довкола Нагірного Карабаху.
Але Хаджиєв не доїхав додому. На дорозі неподалік руїн його колишнього села їхня машина натрапила на протитанкову міну, встановлену вірменськими військами, які відступали. Усі четверо загинули.
Десятки вбиті або покалічені
Генеральна прокуратура в Баку стверджує, що десятки азербайджанських військовослужбовців і внутрішньо переміщених осіб були вбиті або покалічені через міни з моменту перемир’я.
Більшість цивільних жертв намагалися побачити, що залишилося від їхніх колишніх містечок і сіл у Нагірному Карабасі й довкола нього.
Фактично вони порушили азербайджанський закон, вирушивши на територію, що залишається закритою для цивільних, доки її не розчистять від боєприпасів, що не вибухли.
У багатьох випадках люди їхали нерозмінованими дорогами або й зрізали шлях відкритими полями, щоб уникнути азербайджанських військових на блокпостах.
Уряд у Баку закликає внутрішньо переміщених осіб бути уважними, поки проходить розмінування і чиняться спроби відновити базову інфраструктуру, зокрема житло й електропостачання.
14 лютого президент Азербайджану Ільгам Алієв відвідав чотири з визволених районів: Фюзулінський, Занґіланський, Лачинський і Джабраїльський, – щоб запустити великі інфраструктурні проєкти, що мають на меті підтримку повернення внутрішньо переміщених осіб.
Ці проєкти передбачають відновлення житла, можливостей для налагодження промислового виробництва, соціальної й сільськогосподарської інфраструктури, електростанцій і залізниць.
Алієв пообіцяв «відновити звільнені землі та повернути наших внутрішньо переміщених осіб на ці землі якомога швидше».
«У нас великі плани, – сказав Алієв на запуску гідроелектростанції у Лачинському районі 14 лютого. – Ми спробуємо завершити розмінування якомога швидше й оцінити збитки. А тим часом уже розпочаті інфраструктурні проєкти».
Але внутрішньо переміщені азербайджанці розповіли Радіо Свобода, що прагнуть швидше повернутися до своїх колишніх містечок та сіл і почати відбудову.
Багато хто каже, що чекає лише на слово від уряду, що розмінування вже зробило їхнє повернення безпечним.
Забіля Маммадова до війни була вчителькою в місті Шуша. Вона знає, що один з двох її будинків був зруйнований, поки там стояли вірменські війська.
«Ми чекали майже 30 років на звільнення Шуші, щоб ми могли повернутися, чи, точніше сказати, прибігти назад», – сказала Маммадова Радіо Свобода.
«Це правда, що складно повернутися у нинішній ситуації, – каже вона, – але, можливо, наш президент створить усі необхідні умови для нас».
Інший внутрішньо переміщений, Замін Тагієв, каже, що готовий повернутися до Шуші, незважаючи на те, що на нього чекає.
«Звісно, я хочу туди повернутися, – каже Тагієв. – Для мене там усе добре, навіть якщо все зараз у руїнах».
Безпека понад усе
Безумовно, завдання розмінування й очищення від невибухлих боєприпасів із полів боїв у Нагірному Карабасі й довкола нього є величезним.
Ідріс Ісмаїлов, оперативний керівник Азербайджанського національного агентства розмінування (ANAMA), у грудні порахував, що повне розмінування повернених Азербайджаном територій може зайняти до десяти років.
Але Ісмаїлов каже, що очікує достатнього очищення від вибухових пристроїв протягом трьох-п’яти років, щоб дозволити безпечне повернення сотень тисяч внутрішньо переміщених азербайджанців.
Найбільш уражені райони простягаються вздовж укріпленої колишньої лінії фронту, де наземні міни встановлювалися з початку 1990-х із метою створення буферної зони між азербайджанськими й вірменськими військами, зокрема неподалік Тартару й Агдаму, а також у Фюзулінському і Джабраїльському районах.
В інтерв’ю Радіо Свобода військові експерти як з Азербайджану, так і з Вірменії описали територію в цих районах як укриту «килимами мін».
Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch (HRW) заявила у звіті 11 грудня, що більшість невибухлих боєприпасів, що залишилися від нещодавніх збройних сутичок, є наслідком використання касетних бомб обома сторонами.
Касетні боєприпаси розкидають невеликі вибухові пристрої, які мають вибухати при ударі об землю. Але HRW стверджує, що в них великий відсоток неспрацювань, і це «залишає невибухлі боєприпаси, що діють як протипіхотні міни роками чи навіть десятиліттями».
Невибухлі боєприпаси також становлять значну загрозу безпеці в раніше окупованих районах Азербайджану, що межують із Вірменією. Але вважається, що там ця проблема є меншою.
Це дозволяє припустити, що азербайджанським внутрішньо переміщеним особам із Кельбаджарського, Лачинського, Ґубадлинського й Занґіланського районів дозволять повернутися раніше, ніж іншим.
Відновлення
Ґулям Ісакзай, координатор програм ООН в Азербайджані, каже: він очікує, що уряд у Баку дозволить «поетапне» повернення ВПО після створення «безпечного середовища».
«Що стосується більшої і старшої групи ВПО, їхнє повернення дуже залежить від створення безпечних і належних умов життя, – каже Ісакзай Радіо Свобода. – На даний час наявність мін і невибухлих боєприпасів є основною перешкодою для відновлення цих районів і повернення ВПО».
Станом на зараз, каже Ісакзай, для освітніх заходів і кампаній підвищення обізнаності громадськості важливо орієнтуватися на «ВПО, які відчайдушно хочуть повернутися до своїх колишніх сіл і міст».
За його словами, урядові програми поширення знань про міни допоможуть «стримувати населення від неконтрольованого й несанкціонованого повернення – а також майбутнього ризику для них».
«Ми раді, що уряд визначив пріоритетом протимінну діяльність, яку ООН та інші міжнародні суб'єкти зараз підтримують», – каже Ісакзай.
2 лютого ООН виділила два мільйони доларів із Центрального фонду реагування на надзвичайні ситуації (CERF) на підтримку повернення ВПО Азербайджану.
Ісакзай зазначає, що близько 700 тисяч доларів США з цієї суми було надано для Програми розвитку ООН (ПРООН) «для координації заходів для розмінування» під керівництвом уряду Азербайджану.
«Безпечне середовище також необхідне для відновлення й реконструкції уражених територій, включаючи відновлення ключової інфраструктури й відновлення сільськогосподарської діяльності, такої, як землеробство і тваринництво, що є одним із основних джерел засобів для існування ВПО», – каже Ісакзай.
Нещодавні фотографії, опубліковані Міністерством оборони Азербайджану з найбільш постраждалих районів, показують, що за відсутності рослинності в зимові місяці на землі видно багато мін. Але, як очікується, це зміниться навесні, коли вони вкриються рослинністю.
«Важливим раннім кроком буде швидке наземне і повітряне дослідження розташування мін і невибухлих боєприпасів у всіх постраждалих районах із використанням сучасних методів і технологій дослідження до настання весни, – каже Ісакзай. – Це допоможе урядові визначити пріоритетні території й землі для проведення розмінування і поетапного допуску для цивільного використання».
Розширене розмінування
Від листопада минулого року президент Алієв розширює можливості державного агентства розмінування, яке мало близько 500 спеціалістів до початку режиму припинення вогню за посередництва Росії.
Протягом декількох днів після листопадової угоди російські військові направили підрозділ спеціалістів із розмінування із вишколеними собаками для пошуку й знешкодження мін і невибухлих боєприпасів у районах дислокації російських миротворців.
Тижнями пізніше Азербайджан оголосив про приїзд 136 експертів із питань розмінування з лав турецьких військ, разом із металошукачами й захисним обладнанням для тих, хто проводитиме роботи.
На початку грудня турецькі війська почали дедалі більше навчати азербайджанців розмінуванню.
Керівник Інженерно-фортифікаційної служби Міністерства оборони Азербайджану генерал-майор Анар Кярімов каже, що 20 машин для прибирання мін, що постачаються Туреччиною, також успішно пройшли випробування і розміщуються в деяких найбільш замінованих районах.
15 січня Алієв видав указ, який реструктуризував ANAMA, урядове агентство розмінування, створене в 1998 році його батьком, покійним президентом Гейдаром Алієвим.
Указом створено нову юридичну особу під назвою «Агентство протимінної діяльності Азербайджанської Республіки», яка перебирає на себе «права й обов’язки» ANAMA, а також її майно.
Указ також створив правління з трьох членів, голови і двох заступників, щоб наглядати за розвитком операцій розмінування разом із Алієвим.
Вюґар Сюлейманов, колишній керівник апарату Міністерства екології та природних ресурсів Азербайджану, а також колишній спеціаліст ANAMA, був призначений 4 лютого головою реструктурованого відомства.
Речниця реструктурованого агентства з розмінування Сабіна Саркарова каже, що уряд планує збільшити штат працівників агентства з 500 до 12–15 тисяч співробітників.
Саркарова розповіла Радіо Свобода, що, «відповідно до завдань», які стоять перед агентством, його співробітники зараз в основному розміщені в регіонах навколо Нагірного Карабаху.
Місцеві штабквартири агентства розташовані в містах Фюзулі й Горадіз у Фюзулінському районі і в Ґейґелі, що в передгір’ї гір Муровдаг на північному заході Азербайджану.
Воно також має оперативні центри в Тартарі, Агджабаді й Агстафі.
Ісакзай, координатор ООН у Баку, привітав реструктуризацію агентства з розмінування Азербайджану.
За його словами, ООН підтримує «чудову й постійну співпрацю з ANAMA» з того часу, як вони вперше почали співпрацювати у 1999 році.
«ANAMA вміла добре впоратися з наявними викликами, – каже Ісакзай. – Але після нещодавнього конфлікту і повернення територій ці виклики зросли в геометричній прогресії».
«Існує очевидна потреба у розширенні здатностей, агентства, модернізації його обладнання і забезпеченні новітніх технологій та знань для підтримки цього агентства, – каже він. – Нещодавно Служба ООН із питань протимінної діяльності і місія ПРООН надала деякі ключові рекомендації щодо цього».
Ісакзай зазначає, що «система ООН продовжуватиме взаємодіяти» з урядом Азербайджану і реструктурованим агентством із розмінування «шляхом надання технічних знань, мобілізації ресурсів і підтримки координації із зовнішніми гравцями».
