Перехід до демократії в Україні – найважливіша демократична трансформація, яка відбувається зараз у світі, вважає американський політолог, економіст, філософ, публіцист, професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма. І від того, як просуватимуться справи в Україні, залежатиме питання, чи може посткомуністична країна успішно подолати своє минуле. Від того, чи буде ця трансформація успішною, залежатиме в майбутньому те, що станеться в Білорусі та в Росії, сказав Фукуяма, який був головним промовцем на міжнародній конференції, що її організував Український науковий інститут Гарвардського університету.
Френсіс Фукуяма є автором багатьох книжок, найвідомішою серед яких є «Кінець історії та остання людина», що вийшла друком у 1992-му, в якій він стверджував, що успіх та поширення західних ліберальних демократій та ринкової моделі капіталізму сигналізує кінцеву точку соціально-політичної еволюції людства та перемогу цієї форми врядування.
Нині, майже 30 років по тому, він говорить, що деякі його очікування були помилковими, також деякі помилки зробили західні радники, які допомагали з виробленням плану реформ у колишніх комуністичних країнах.
Фукуяма наголосив, що у Стенфордському центрі демократії, розвитку та верховенства права він і його колеги вивчають досвід України, бо вона – «велика і важлива європейська країна. Вона є на передовій світової боротьби за демократію, особливо після того, як Росія окупувала Крим і Донбас». І її уроки дають ключ для розуміння переходу до демократичної системи в регіоні, додав він.
У своїй лекції під назвою «Уроки українських демократичних трансформацій», що транслювалася в мережі YouTube, він назвав три уроки процесу трансформації в Україні – важливість громадянського суспільства, доброго державного управління та боротьби з корупцією.
Урок 1. Без громадянського суспільства демократії не збудуєш
Без громадських організацій, без суспільства, організованого горизонтально, демократичні перетворення в Україні би не відбулися, вважає Фукуяма. Для нього самого це було неочевидно на початку 1990-х років, коли він покладав більші надії на громадянське суспільство в Росії і не дуже помічав українське.
Помаранчева революція похитнула авторитарний баланс і уможливила більш природній перехід до демократії. А тоді молоді люди вийшли ще раз у 20013-14 роках і завершили багато з тих процесів, які не були завершені у 2004 році. Громадянське суспільство створило багато наглядових організацій, які відстежують діяльність уряду, зокрема, в сфері боротьби з корупцією.
Можна сказати, що не видно ще великих результатів цієї діяльності, говорить Фукуяма, який є в наглядовій раді однієї з таких організацій, але, за його словами, якби не ці громадські організації, на жодну відповідальність влади можна було б і не розраховувати.
Зрештою, загроза того, що люди знову вийдуть на вулицю дає хоч якийсь запобіжник від того, що влада не розверне всі реформи, додає він. І каже, що цього козиря не мають сусідні країни, незважаючи на ті протести, які там зараз відбуваються.
Урок 2. Для демократії потрібне належне державне управління
Це був урок Помаранчевої революції – вона залишила по собі відкритим питання належного державного управління. Помаранчева коаліція була поділена між собою, вона не мала чітких планів щодо зміни методів управління і більше цікавилася розподілом посад, ніж управлінням держави, наголошує Фукуяма.
«Люди хочуть мати демократичний уряд, тому що вони сподіваються, що він принесе кращі результати, буде більш ефективним», – говорить Фукуяма і додає, що таку саму помилку він спостерігає і в інших країнах, які намагаються перейти до демократії – на Близькому Сході, в Африці, наприклад, в Тунісі, всюди, де були народні виступи, але кращої якості державного апарату вони не принесли.
Модерна демократія базується на ефективній сучасній державі
В інших країнах Східної Європи, навіть тих, що вступили до ЄС, таких, як Румунія і Болгарія, залишились проблеми з державним управлінням – корупцією, низькою якістю державних послуг, непотизмом. Єдиним винятком серед країн колишнього СРСР, поза Балтією, де вдалося суттєво покращити якість державних послуг, була Грузія у час президентства Міхеїла Саакашвілі, але і там успіх був частковий, вважає Фукуяма.
«Модерна демократія базується на ефективній сучасній державі, яка, на відміну від феодальних моделей, не буде спиратися на родину і близьких друзів правителя. Сучасна держава має заохотити до державної служби професійних людей, відданих ідеї служіння громадянам, яких вони бачать саме як громадян, а не як людей, з якими вони ведуть справи індивідуально, як обмін послугами. І перехід до таково виду держави є надзвичайно складним», – говорить Фукуяма.
Не так складно створити партії, провести вибори, але набагато складніше організувати сучасний державний апарат, який буде професійним, ефективним і некорумпованим.
Для того, щоб побачити, як працює ефективна держава, на думку Фукуями, досить поглянути на те, як різні країни впоралися з пандемію коронавірусу. Він вказує, що багато країн Південно-Східної Азії впоралися з пандемією краще, ніж європейці чи американці, бо в таких країнах, як Південна Корея, Тайвань, Японія, ще збереглася повага до «безсторонньої технократичної бюрократії», компетентних професіоналів, які працюють в міністерствах охорони здоров’я. І такої поваги до державних інститутів, на думку Фукуями, не знайти в інших частинах світу.
Особливо ця проблема стосується колишніх комуністичних країн, які і за радянських часів не мали доброї державної служби, бо не за професійним, а за політичним критерієм робився відбір. А у пострадянські часи державна служба деградувала ще сильніше. І тут громадянське суспільство також несе частину своєї провини, бо воно навчилося добре критикувати погане керівництво державою, але не створило умов для появи кращої системи управління. Коли чергового автократа виганяють з влади, на його місце не приходить краще підготовлена та професійніша людина, каже Фукуяма.
Він навів приклад з діяльності свого центру при Стенфордському університеті, куди приїжджають стипендіати з України, переважно з громадського сектора, вчаться на лідерських програмах. Але потім не хочуть іти в політику, бо вважають її «брудною справою». З таким підходом, каже Фукуяма, в політиці ніколи не з’являться достойні люди.
Урок 3. Чому в боротьбі з корупцією перемагає корупція?
Френсіс Фукуяма нагадав, що нинішній президент України Володимир Зеленський прийшов з обіцянками боротися з корупцією, мав найвищу довіру виборців, але через два роки президентства не може похвалитися у цій сфері особливими успіхами.
Це сталося, на думку дослідника, тому, що ті структури влади, які лежать в основі, нікуди не ділися, і вони продовжують маніпулювати українським суспільством. А роблять це потужні українські олігархи за допомогою грошей і ЗМІ, каже Фукуяма.
За його словами, протягом останніх десятиліть створилася модель, яку він називає «формулою Берлусконі». Ця формула включає комбінацію контролю над ЗМІ та економічну силу.
«Він використав свій вплив у медіа для того, щоб забезпечити своє обрання до влади, а тоді використав свою політичну владу для того, щоб захистити свої економічні інтереси», – пояснює Фукуяма. Ця модель, що, за його словами, може зруйнувати західну демократію, пізніше була використана олігархами в багатьох країнах, але передусім у Східній Європі.
Чи можна таку модель побороти?
Західна демократія не має ефективних способів боротьби з цим явищем, вважає Фукуяма, бо ліберальна демократія особливо цінує свободу преси, але що робити, коли ЗМІ – це не бізнес, а інструмент олігархічної влади? Відповідаючи на запитання, пов’язане з нещодавніми санкціями щодо «каналів Медведчука», Фукуяма каже, що в таких випадках державне регулювання є виправданим.
Також, на його думку, громадські радіо та телебачення могли б допомогти, але для цього потрібно захистити їх самих від різних олігархічних впливів. Інтернет–ЗМІ також могли б бути альтернативою, є попит на надійну інформацію в суспільстві, але вони ще не виробили бізнес-модель, яка могла б зробити їх надійним бізнесом.
На думку Фукуями, потрібне також усвідомлення, що «модель Берлусконі» є злом, тому потрібне вироблення альтернативної моделі, де не буде місця для олігархів в економіці та державному управлінні.
Чим можуть допомогти люди поза Україною?
Коли мені телефонували і питали, що робити з конституційною кризою в Україні, я чесно сказав, що не знаю. Бо ви там всередині маєте знати краще
Крім чіткої підтримки України в її боротьбі з російською агресію, чого Фукуяма очікує від нової адміністрації у США, це – підтримка того ж таки громадянського суспільства, яке проводить внутрішні зміни. Але для того, щоб це громадянське суспільство могло впоратися зі своїми завданнями, йому потрібна добра освіта, і це те, чим займаються Стенфордський чи Гарвардський університети.
«Коли мені телефонували і питали, що робити з конституційною кризою в Україні, я чесно сказав, що не знаю. Бо ви там всередині маєте знати краще – ви знаєте всі деталі і контекст набагато краще, ніж можемо знати ми з-за океану, – пояснює Фукуяма. – Але ми можемо допомогти підготувати нове покоління українських лідерів, людей, які не лише будуть хотіти змінити стан справ в Україні, але і будуть знати, як це зробити».
Над чим ще потрібно працювати українцям, на думку Фукуями, так це над співпрацею. «Спонтанна співпраця відбувається набагато легше між американцями та в інших місцях, ніж між самими українцями, це відбувається дуже складно», – зауважує Фукуяма. На його думку, це є радянським спадком соціальної недовіри, але це можна подолати, ймовірно, у наступному поколінні.
Також, на думку Фукуями, українські реформатори не приділяли багато часу і зусиль тому, щоб пояснити свої реформи населенню. Можливо, тому, що їм було важливо провести реформи, знаючи, що вони мають небагато часу, але ця відсутність роз’яснювальної роботи потім поверталася до них бумерангом на виборах.
Також, на думку Фукуями, західні радники, серед яких домінували прихильники якомога вільнішого ринку і якомога меншої ролі держави, не врахували ролі державних інститутів в процесі переходу до ринку. Бо без ефективної правової системи, без підтримки держави для тих, хто програв від змін, у багатьох пострадянських країнах утворилися олігархічні системи, подолати які не виходить упродовж майже трьох десятиліть.
Майбутнім реформаторам потрібно буде добре продумати систему соціального захисту, бо успішні демократичні держави зараз – це соціальні держави, ті, які можуть захистити вразливі верстви населення.
Про війну, про Крим і Донбас
Відповідаючи на запитання про те, як вплинула війна проти України на розвиток її демократії, Фукуяма сказав, що багатьом українцям війна допомогла усвідомити себе українцями і підтримати свою державу, але в усьому іншому війна завдала великої шкоди – росіяни не лише вбивають українців на війні, вони ще і використовують Україну як випробувальний майданчик для нової зброї, нових гібридних технологій, інформаційних у тому числі.
Щодо інтеграції Криму і Донбасу, то навіть за умови, що ці регіони повернулися б до складу України, то, на думку Фукуями, провести вибори в них було б надзвичайно складно через те, що вони вже майже сім років перебувають під контролем антидемократичних сил.
(Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської окупації Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці»).
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Про політику ідентичності
У зв'язку з нескінченними баталіями навколо мовного питання в Україні, Френсіса Фукуяму запитали про політику ідентичності і якою вона має бути в Україні.
Сучасні демократичні країни потребують національної ідентичності – вам потрібна солідарність всередині країни, каже Фукуяма. Але вона буде включати максимальну кількість людей, якщо це буде громадянська ідентичність, а не етнічна чи релігійна. Загальне правило, на думку дослідника, – працювати над створенням такої національної ідентичності, яка буде максимально відкритою для її прийняття максимальною кількістю громадян. Але питання про свою ідентичність, на думку Фукуями, мають вирішувати самі українці всередині своєї країни, і іноземці мають найменше їм в цьому питані щось радити.
