Перший ворог – «свої»
В українському медійному просторі назва «Ізоляція» вже міцно закріпилася як найжахливіше місце на окупованому Донбасі. Донецький концтабір, який створила Росія та її колаборанти на вулиці Світлого Шляху, 3, вже сьомий рік руйнує долі тих, кому не пощастило опинитися в ньому. Навіть у самих російських ЗМІ подекуди починає з'являтися інформація про це місце, як показав нещодавній випадок із «арештом» у Донецьку Романа Манєкіна та публікація цієї події у «Комсомольській правді», де «Ізоляція» вже напряму названа концтабором.
«Ізоляція» – акумулятор всіх найрезонансніших справ. Сюди кидають тих, хто може бути небезпечним в першу чергу серед «своїх»
Але як у місцевих, так і у росіян все ж панує думка, що «Ізоляція» – це виключно доля «укропів», тобто проукраїнського населення в окупації, яке кидають до підвалів, аби не заважали будувати «молодое государство». Як і більшість населення тоталітарних систем, мешканці ОРДО не уявляють, що половина, а в деякі часи – навіть більша частина в'язнів «Ізоляції» – це так зване місцеве «ополчення», при чому дуже рідко до концтабору потрапляють пересічні бойовики. Це пояснюється тим, що «Ізоляція» – акумулятор усіх найрезонансніших справ на обидві так звані «республіки», і сюди кидають тих, хто може бути небезпечним у першу чергу серед «своїх».
Власне, «своїм» і дістається тут найбільше: за два з половиною роки перебування автора цієї статті в «Ізоляції», лише через одну камеру пройшли представники «Легіону», «Спарти», «Вітязя», 1, 3 і 5 «бригад» 1 АК, «4 бригади» 2 АК (Луганськ), при цьому – їхній найвищий командний склад і навіть декілька заступників місцевих так званих «міністрів». Для більшої наочності наведемо лише по одному прикладу на кожне звання.
Генерал, звинувачений у крадіжках
Андрій Богомаз – генерал-майор так званого «МЧС ДНР», заступник місцевого міністра «МЧС» Олексія Кострубицького. Потрапив до «Ізоляції» восени 2019 року менше ніж на добу: вдень був «заарештований» так званим «МГБ ДНР» при в'їзді до окупованої території з Росії, ввечері цього ж дня доправлений до 5-ї камери «Ізоляції», а вже вранці наступного дня – за сприяння Кострубицького – переведений до офіційного СІЗО в Донецьку.
Треба сказати, що випадок цей показовий, адже навіть Кострубицький не зміг витягти на волю того, кого «заарештувало» «МГБ»: його зв'язків вистачило лише на те, щоб витягти генерала хоча б із концтабору. Самого Богомаза звинувачували у «нецільовому використанні бюджетних коштів» та кинули до «Ізоляції» без катувань та побиття, що було величезним винятком із загального правила.
Полковник, звинувачений у шпигунстві
Юрій Чайковський – полковник так званої «5 бригади 1 АК ДНР», заступник командира бригади. Кинутий до «Ізоляції» восени 2019 року за звинуваченням у шпигунстві на користь України. За словами самого Чайковського, в його кабінеті під столом виявили прикріплену скотчем флешку, на якій містилися технічні характеристики російського міномету, які він ніби й передав СБУ.
Абсурд зумовлений, за словами самого Чайковського, його давнім конфліктом із ГРУ Росії
Цей абсурд (з огляду на посаду та доступ до реальної інформації) був зумовлений, за словами самого Чайковського, його давнім конфліктом із ГРУ Росії, яким ще у 2015-му він відмовив в одній із контрабандних схем. І тепер перед ним стояв вибір: або сісти як «шпигун СБУ» на 15 років, або домовитись із «людьми з Корпусу», що він через деякий час і обрав, коли радісний повернувся зі штабу до «Ізоляції», аби забрати свої речі.
ФСБ vs. ГРУ
Сергій Ставнічний – підполковник «4 бригади 2 АК», заступник командира бригади. Пройшов одні з найжорстокіших катувань: окрім стандартного для «Ізоляції» катування електричним струмом, був катований на дибі у будівлі «МГБ ДНР», через що місяць ледь ходив через травми суглобів.
У 4-у камеру «Ізоляції» потрапив восени 2017 року зі зламаними пальцями, до того понад місяць провівши у підвалі.
Саме через конфлікт інтересів із ФСБ Ставнічний разом з цілою групою бойовиків із Луганська був кинутий до «Ізоляції»
Спочатку звинувачувався у шпигунстві на користь України та торгівлі зброєю, але за фактом був засуджений за «незаконне зберігання зброї», на що він погодився після того, як у сусідню жіночу камеру бойовики привезли його цивільну дружину. Цікаво, що поки «конторські» вирішували зі Ставнічним свої питання, господар «Ізоляції» Палич (Куліковський Денис) ночами фактично мив ним підлогу концтабору, забиваючи до напівсмерті – він вимагав віддати дорогу колекцію годинників, фото якої знайшов у телефоні Ставнічного.
Ставнічний (змінив прізвище) був одним із засновників сепаратистського руху в Одесі, мав тісні контакти з Вагнером (воювали на одній ділянці фронту), генерал-лейтенантом Сергієм Кузовлєвим (перший заступник командувача військами Південного військового округу РФ) та ФСБ. Саме через конфлікт інтересів із ФСБ Ставнічний разом з цілою групою бойовиків із Луганська був кинутий до «Ізоляції».
Закатований «міністр»
Серед «луганських гостей» концтабору опинився і так званий «колхозник», на той час – «міністр сільського господарства» «ЛНР» Руслан Сороковенко. Останній сидів у сусідній зі Ставнічним камері «Ізоляції» і перший час взагалі ледь міг розмовляти після пережитих катувань. Саме Сороковенко заявив про те, що Плотницький сфабрикував так званий «державний переворот», аби просто розібратись зі своїми ворогами.
Майор «великої Росії»
Андрій Ібрагімов – майор «штабу розвідки 2 АК ЛНР», нагороджений «Медаллю за повернення Криму». Основні катування електричним струмом пройшов ще в луганському «МГБ». До «Ізоляції» був привезений у мішку з-під картоплі, в який Ібрагімова запхали ще в Луганську, щільно обмотали скотчем та били протягом декількох годин поїздки до Донецька. На початку перебування в «Ізоляції» навіть не знав, що перебуває у Донецьку.
У Луганську сидів у підвалі разом зі своєю дівчиною, яку привезли спеціально для тиску на нього. Проходив по тій самій справі, що й Ставнічний, адже в «ЛНР» мав тісні зв'язки з ГРУ (також був знайомий з Вагнером через бойові дії на спільній ділянці фронту), яке на момент осені 2017 року вже втратило свої позиції перед ФСБ. Загалом Ібрагімов був класичним хлопчиком-імперцем, який свято вірить у «велику Росію» та «русского мира», поки йому і його дівчині свої ж не поломали життя.
Капітан замість боксерської груші
Олексій Сидоров – капітан так званого «батальйону Легіон», брав участь у боях в Іловайську, має окупаційні нагороди. До «Ізоляції» потрапив на початку 2017 року, пройшов катування електричним струмом через задній прохід та геніталії, за власними словами – був обмотаний матрацами та підвішений замість боксерської груші. За сприяння командира «батальйону Легіон» Завдовєєва, був умовно засуджений за «незаконне зберігання зброї» в листопаді 2017 року та єдиним, кому вдалось вийти з «Ізоляції» на свободу (по його справі проходило близько 7-8 бойовиків).
Тоталітарна система розправлялась із тими, хто не бажав ділитись награбованим
Протягом 28 місяців перебування автора статті в «Ізоляції» лише в його власному досвіді через концтабір пройшло декілька десятків місцевих лейтенантів, сержантів та рядових різних «бригад» та «батальйонів», не рахуючи інший окупаційний командний склад 1 та 2 АК, заступників «міністра доходів і зборів ДНР» Ташкента (Олександр Тимофєєв), а також самих російських добровольців – громадян Російської Федерації, яких часто катували з особливою жорстокістю.
Таким чином тоталітарна система розправлялась із тими, хто не бажав ділитись награбованим або ж просто був «ідейним» ще з 2014 року, які могли б становити загрозу системі через свої високі звання та посади.
Станіслав Асєєв – письменник, журналіст і блогер, колишній в’язень російських гібридних сил
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
