У Москві, столиці Росії, біля будівлі ФСБ на Луб’янці затримали російського режисера Віталія Манського. Він вийшов на пікет на підтримку російського опозиційного політика Олексія Навального з синіми трусами у руках. Пікети на підтримку Навального відбулися в Петербурзі, а також в Іркутську і Омську. Активісти виходили з плакатами до будівель місцевих відділень служб безпеки і вимагали визнати ФСБ терористичною організацією і заборонити її діяльність на території Росії.
Олексій Навальний 21 грудня під виглядом помічника секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева зателефонував, як він стверджує, Костянтину Кудрявцеву, одному з імовірних співробітників ФСБ з групи, яка займалася його отруєнням. Той розповів по телефону, що йому доручили очистити одяг Навального від отрути «Новачок», в тому числі «найбільш ризикований предмет» – його труси. «Сказали працювати саме по трусах, по внутрішній частині. Гульфик так званий. Там шви такі є, ось по швах», – повідомив він.
(ФСБ назвала підробкою запис розмови Навального з імовірним учасником його отруєння.)
Московський соціолог Сергій Белановський, група якого свого часу змогла передбачити протести на Болотній площі, вважає, що відсутність масових протестів у зв’язку з отруєнням Навального можна пояснити кількома причинами. Якими – він розповів в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
– Сумарно у двох відео на каналі Олексія Навального – 30 мільйонів переглядів: 17 мільйонів у одного і 13 мільйонів у іншого. Вчорашнє (21 грудня – ред.) подивилися взагалі дуже швидко. А якийсь соціальний «вихлоп», який ми бачимо сьогодні, – це чотири пікети: два в Сибіру, один в Москві і один в Санкт-Петербурзі. Як ви думаєте, чому?
– Чому так мало чи чому так багато?
– Чому так мало, чому тільки пікети і чи можна очікувати в сучасній Росії якоїсь іншої реакції у суспільстві?
– Ви знаєте, я думав над вашим запитанням. На жаль, у мене є кілька відповідей, які якось не зовсім перетинаються одна з одною, вони відображають різні моменти, які дають такий результуючий ефект.
Існує одна дуже серйозна відмінність між пізньорадянською епохою і сьогоднішньою. За радянських часів такі речі, як чиясь великомасштабна крадіжка, дійсно сприймалися з великим обуренням, з масовим обуренням.
Судячи з тих фокус-груп, які я проводив протягом останніх 20 років, я не побачив настільки сильного обурення з приводу фактів великомасштабних крадіжок
Судячи з тих фокус-груп, які я проводив протягом, можливо, останніх 20 років, я не побачив настільки сильного обурення з приводу таких фактів великомасштабних крадіжок. Звичайно, це людям не подобається, звичайно, це все неправда, навіть виникають запитання, чому держава нічого не робить з цього приводу. Але якогось такого напруження пристрастей, порівняно з кінцем 80-х років, я не спостерігаю, можливо, тому, що так звана «прихватизація» була настільки масштабною і настільки приголомшила людей, що все інше вони вважають дрібницями.
– Навальний відомий широкому колу людей саме як людина, яка викриває корупцію, крадіжки і інші подібні речі. Але зараз ми говоримо про те, що на його життя, імовірно, скоїли замах, і він пропонує речі, які він називає доказами.
– Тим не менш те, чим він займається, дуже важливо. Якщо на людину скоїли замах, то суспільна реакція дуже залежить від того, хто ця людина. В якихось крайніх випадках, якщо це, умовно кажучи, якийсь бандит або ще хтось, люди можуть сказати: «Ну і правильно».
Більше того, при Сталіні існувала подібна практика, коли фізично усували противників режиму, які перебувають за кордоном. І все це виправдовувалося тим, що «вони ж вороги», відповідно, «війна є війна», «ворогів треба знищувати».
Вся ця історія з отруєнням – якийсь перебір навіть для нашої влади. Думаю, що не всі в це повірять
Я хочу сказати, що якби ми зараз зібрали фокус-групи, то, я боюся, ми побачили б дві речі. По-перше, вся ця історія з отруєнням – якось вже дуже круто, якийсь перебір навіть для нашої влади. І я думаю, що не всі в це повірять. Повірять з якимись застереженнями: «Так, є ФСБ, є ЦРУ, хіба мало хто. Ми точно не знаємо, чому це сталося і що там сталося. Щось там у розповідях Навального не збігається», – тощо. Я не кажу, що такої точки зору будуть дотримуватися всі наші респонденти, але я припускаю, що така точка зору буде звучати – і буде звучати, на жаль, масово.
В нашій країні відсутні авторитетні джерела мовлення. Але все-таки вплив ТБ, на мій погляд, переважує інтернет
Справа ще в тому, що в нашій країні відсутні авторитетні джерела мовлення, тому що якщо є авторитетне джерело, то реакція людей може бути така: «Ну якщо вже це джерело так говорить, значить, це, безсумнівно, правда». Таких джерел у нас немає. І існує так звана конкуренція телебачення та інтернету. Можливо, авдиторія інтернету навіть і більша, щонайменше порівнювана з аудиторією телебачення. Але з низки причин, незважаючи на те, що довіра до телебачення катастрофічно впала і в фокус-групах ми чуємо, що і Пєсков бреше, і Путін бреше, і весь телевізор бреше, і все це нас дістало, все-таки його вплив [ТБ], на мій погляд, переважує інтернет. Можливо, переважує не на сто відсотків, але виникає якась невизначеність: «Ми точно не знаємо, що сталося. Нам не все говорять, в інтернеті теж не говорять правду – ніде не говорять правду. Правду ми ніколи не дізнаємося. Але щось у цій історії не так». Я прогнозую ось таку реакцію.
Є активісти і є ті, кого це нібито не стосується. Тих, кого не стосується, – абсолютна більшість
Є активісти і є ті, кого це нібито не стосується. Тих, кого не стосується, – абсолютна більшість. Але виходять на акції протесту все-таки активісти. І тут важливий такий момент, що навіть активісти не можуть просто взяти і зібратися десь в якомусь певному місці і провести мітинг. Таке можливо: можливо, набереться кілька десятків людей.
Я на сто відсотків упевнений: коли Навальний прилетить у Росію, до аеропорту під’їдуть сотні і тисячі його прихильників
Ось ви сказали, що було чотири мітинги. Але все-таки їм потрібен лідер. Лідер не в тому сенсі, що він їх організовує, а в тому сенсі, що та людина, з якою це сталося, має вийти до них особисто і щось сказати. Тому я на сто відсотків упевнений: коли Навальний прилетить у Росію, до аеропорту під’їдуть сотні і тисячі його прихильників. І для влади буде велика проблема якимось чином не допустити такого народного зібрання. Поки Навального в країні немає, цей фактор не дуже працює, тому ми бачимо ось таку слабеньку реакцію.
– Чи можна сказати, що в Білорусі все вдалося, тому що у них збіглася поява важливої події – фальсифікація на виборах, день виборів був відомий, у них були люди, які закликали більшість більше не миритися, тому швидко дуже велика частина населення зі звичайних людей стала активістами?
– Знаєте, про Білорусь мені говорити важче. Я якраз сам хотів торкнутися цієї теми, але на прикладі Фургала.
Якщо порівнювати Навального і Фургала, тобто ціла низка найважливіших моментів – я нікого не лаю, не критикую, я просто порівнюю, – які відрізняють його від Навального і які призвели до того, що там були масові протести, вони і зараз тривають. Фургал теж займався крадіжками (проблемами крадіжок – ред.), зокрема обдуреними пайовиками. Хоча він не мав повноважень їх заарештувати або допитати тощо. Але телевізійний ролик із засіданням уряду, де це питання розглядалося, набрав пів мільйона переглядів. І в масштабах краю – я не порівнюю з масштабами країни – це дуже багато, тому що населення в Хабаровському краї не надто численне.
Біля резиденції Фургала була якась протестна акція, там жінки відмовлялися йти, вони сиділи на асфальті. Замість того, щоб відправити поліцію, він особисто вийшов, умовляв їх припинити, обіцяв взятися за цю справу. Вони відмовилися розійтися, і тоді він наказав винести їм ковдри, їжу і окріп. І таких історій було багато, вони всі на слуху.
Справа навіть не в тому, що Фургал зумів якось поліпшити життя жителів краю – він не зумів цього зробити, це просто нереально, щоб зросли реальні доходи тощо. Він проявив свої людські якості. Грубо кажучи, замість того, щоб когось публічно викривати в крадіжці або в інших непорядних вчинках, він робив деякі конкретні справи, які, можливо, з точки зору економіки, були незначними, але з точки зору якоїсь людяності його поведінки, і ці слова часто повторювалися в фокус-групах, він дуже швидко заслужив масову підтримку, масову повагу. І грубий арешт викликав таку реакцію.
