2020-й Олігархічний: Зеленський – не Рузвельт?

Яким став 2020 рік для бізнесменів, котрі не лише прямо чи опосередковано контролюють підприємства, банки, ЗМІ, а й намагаються впливати на владу? Впливати на уряд, Верховну Раду і, зрештою, – на президента. А чи виконував сам Володимир Зеленський у 2020 році свої ж обіцянки щодо деолігархізації, демонополізації економіки? Чи мають рацію критики Зеленського, стверджуючи, що президент нібито став маріонеткою Ігоря Коломойського або інших олігархів? Радіо Свобода звернулося до експертів з різними оцінками нинішнього потенціалу олігархату в Україні та протидії йому з боку Зеленського.

«При Зеленському Коломойський та інші олігархи зміцнилися»

Олігархія – найбільша зараз проблема для розвитку України, зазначив у розмові з Радіо Свобода інвестиційний банкір Сергій Фурса. І за його оцінками, при президентові Зеленському деолігархізації 2020 року не було, навпаки – Коломойський і Ко посилили свій вплив.

– Олігархи – це (крім війни) велике зло для України? Чи від олігархів є користь?

– Для розвитку держави їй потрібні реформи. А олігархи – сила, якій реформи не вигідні. Ми бачимо, як активно вони інформаційно руйнують в Україні будь-які намагання здійснити реформи, як вони стримують їх за допомогою своїх політичних сил тощо», – зауважив Сергій Фурса.

– За цьогорічним списком «Форбс Україна» найбагатшою людиною України назвали Ріната Ахметова. У трійці лідерів також Віктор Пінчук і Петро Порошенко. Ігор Коломойский – на восьмому місці. Олігархія при президентові Зеленському – як вона себе почувала 2020 року?

– Вплив олігархів зараз збільшується. Це відзначають навіть усі наші західні партнери. На жаль, олігархи зараз мають більший вплив, ніж у момент приходу Зеленського до влади.

– Це – слабкість президента Зеленського? Можливо, його бажання бути «в долі» з тим же Коломойським та іншими? Чи це – системна проблема України, яка і до Зеленського існувала?

– До Зеленського ця проблема була, але Зеленський збільшує вплив олігархів.

– У чому? Відсутність боротьби з корупцією, демонополізації немає?

– Це комплексно виявляється. Зокрема, коли виникає конфлікт олігархів із державою, влада підтримує олігархів. Це ми бачимо наприклад і по «ПриватБанку», коли СБУ підтримує Коломойського, і наприклад, коли роблять приємне Ахметову. І взагалі – що таке боротьба з олігархами? Це – системні зміни. Це в тому числі реалізація програми Міжнародного валютного фонду. А Зеленський саботує програму МВФ (президент Зеленський неодноразово наголошував, що він виступає за продовження співпраці України з МВФ – ред.). Ми не бачимо системних змін і це сприяє олігархам. Зеленському зручно домовлятися з олігархами, вони роблять йому приємно. Але якщо олігарх платить зарплату депутатам, він їх потім і танцює.

– А чому Зеленський так поводиться з олігархами – даються взнаки колишні зв’язки з Коломойським? Чи бракує Зеленському політичної волі?

– Тому що йому так зручніше і він – некомпетентний.

– Яких перших кроків потребує Україна, щоб олігархи діяли за правилами?

– Передусім потрібна судова реформа і дотримання верховенства права. Бо олігархи відрізняються від великих бізнесменів тим, що вони не хочуть грати за правилами і не гребують використовувати можливості, які з’являються внаслідок відсутності верховенства права.

– На пострадянському просторі є приклади успішної боротьби з олігархатом (крім країн Балтії – це окрема тема)?

– Тут виникає питання, чи бажаємо ми отримати авторитарну державу, як, наприклад, Білорусь Лукашенка. Олігархів тут немає, але є авторитарна держава. А нормального шляху, коли верховенство права поборює олігархів, такого прикладу на пострадянському просторі немає.

– До протестів у Білорусі Лукашенко був найпопулярнішим іноземним лідером в Україні. У тому числі – за відсутність олігархів у Білорусі.

– Білорусь перебуває у стані болота, вона не розвивається і може функціонувати лише тому, що її постійно підтримує Росія. «Білоруська» модель запобігання олігархату – дуже погана.

– Критики українських олігархів стверджують, що ті ніколи не ставлять інтереси України вище за свої «корпоративні», олігархічні. Хоча їхні статки – мільярди, сотні мільйонів доларів і здавалося б можна було тепер зробити пріоритетом країну, де вони народилися і стали тими, ким є.

– Що це за люди? Вони родом із дев’яностих років. Треба мати певний склад характеру, щоб бути успішним. І цей характер не передбачає дій на кшталт Білла Гейтса чи Ворена Баффета – коли ви піклуєтеся про наступні покоління, коли ви намагаєтеся дати щось своїй країні. Це просто несумісно з тими якостями, які потрібні людині, щоб стати успішною в Україні у дев’яності. Й олігархи не здатні усвідомити, що якби вони домовилися не впливати і не заважати державі здійснювати реформи, вони стали б багатшими завдяки зростанню капіталізації. Але олігархи не довіряють один одному. Кожен із них думає: «якщо я втрачу вплив, цим скористається інший і обіграє мене».

«При Зеленському Коломойський, Суркіси, Медведчук та інші не здобули нічого»

Олігархи більше не є в Україні «священними коровами». Так вважає народний депутат 8-го скликання, член наглядової ради «Укрзалізниці», блогер Сергій Лещенко.

У коментарі Радіо Свобода він зазначив, що за цей рік ніхто з українських олігархів не посилився. На думку Лещенка, глобально тренд не тільки 2020-го, а й трьох-чотирьох останніх років – вплив олігархів в Україні падає. І це – результат не лише українських зусиль, а й міжнародних, американських.

– А конкретно по прізвищах?

– Роль Дмитра Фірташа впала суттєво, він перебуває під слідством у США й найближчим часом в Україну не повернеться. Так само й Ігор Коломойський. У перспективі кількох років йому можуть висунути обвинувачення в Америці й він стане дуже токсичним. Проти нього можуть запровадити санкції. У нас уже під санкціями частина олігархів на кшталт Медведчука. Він під американським санкціями.

– До речі, який вплив Медведчука при президентові Зеленському?

– В Україні попри великі зусилля його кума Путіна Медведчук так і не потрапив до влади. До влади виконавчої він не потрапив, а у законодавчій владі він є як депутат, але не впливає на порядок денний, на закони, які ухвалюються. Сила його в тому, що він контролює декілька телеканалів. Але питання в тому, як ці канали до нього потрапили? Це було не при Зеленському, а при президентові Порошенку.

– У Коломойського виникли проблеми тільки у США?

– Коломойський нічого не повернув по «Приватбанку» і не отримав ніяких компенсацій. Більше того, саме року, що минає Коломойський отримав в Україні спеціальний закон, який забороняє йому повертати «Приватбанк». Тому вплив Коломойського теж знижується. Так само свідченням цього є заміна керівника компанії «Центренерго».

– Інші олігархи?

– Братам Суркісам нічого не вдалося добитися при президентові Зеленському щодо повернення своїх мільярдних депозитів у «Приватбанку».

Ще деякі приклади. Микола Мартиненко у контексті розслідування в українському суді й вироку швейцарського суду вже взагалі жодного впливу на політичні події не має. Олег Бахматюк – олігарх другого ешелону, але його вплив суттєво впав. А вплив Олександра Онищенка є тепер практично нульовим.

– А Рінат Ахметов?

– Рінат Ахметов є найбільш «недопрацьованим» щодо його олігархічного впливу. Це виявилося у діяльності Міністерства енергетики і у тому, що торік відбувалося зменшення вироблення електроенергетики атомними електростанціями заради забезпечення потрібного обсягу для потужностей олігарха. Також це виявлялося у забезпеченні будь-яким чином гарантованих виплат по «зеленому тарифу». Але під кінець року в.о. міністра енергетики зняли. І загалом тут має бути активна роль антимонопольних органів, бо енергетичні активи олігарха завжди його змушуватимуть інвестувати в політику. Інакше він швидко перетвориться на банкрута. Водночас щодо Ахметова 2020 року був відкат щодо розслідування схеми «Роттердам+».

– Тобто, деолігархізація в Україні успішна?

– Звичайно, хотілося б швидшої деолігархізації в Україні. Але ці труднощі характерні для всього пострадянського простору. А в Україні загалом є у деолігархізації прогрес, якого немає в інших країнах.

«Олігархи не купили Зеленського, але він намагається з ними дружити»

Олігархи в Україні, як і раніше, сильні політично, зазначив Радіо Свобода політолог, соціолог Віктор Небоженко. На його погляд, свої апетити олігархи не вгамовують навіть в умовах війни і гострої кризи, яка може стати для України смертельною. А президент Зеленський із ними впоратися не може. Не тому, що він є їхньою маріонеткою, і не тому, що вони його купили. А тому, що Зеленський обрав шлях свого попередника на Банковій Віктора Ющенка, а не президента США часів Великої депресії й Другої світової війни Франкліна Делано Рузвельта.

– Президент Зеленський і олігархи: ваша оцінка – що показав 2020 рік?

– Зеленський не розуміє, що їх треба виділити як клас паразитів. З яким слід мати справу як із групою. А він намагається домовитися з кожним. Відповідно, вони його розводять. Після кожної домовленості президента Зеленського із Коломойським, чи з Ахметовим, чи з Порошенком, чи з Медведчуком усі ці олігархи спокійненько потім можуть спілкуватися між собою і обманювати Зеленського. А Зеленський цього не розуміє.

– Тож у олігархів усе чудово?

– Насправді, незважаючи на економічну потужність олігархів (вони багато заробляють в Україні), і незважаючи на те, що політично вони сильніші президента і Верховної Ради, насправді настає поки що, скажімо так, інтелектуальний локдаун наших олігархів. Це поки що непомітно.

Але в усьому світі олігархи не вміють виживати у вмираючій країні або у країні, яка перебуває у війні. Олігархи живуть на здоровому тілі – саме як паразити. Вони не здатні жити на хворому тілі або тілі, яке помирає. Бо вони поводяться, наче після них – «хоч потоп». А під час війни в країні виникають інші групи впливу і олігархам важко експлуатувати державний бюджет, важко відстоювати свої інтереси. І замість допомоги державі з виходу із кризи, вони борються за все менший і менший шмат корупційного пирога.

У більш-менш сприятливий час – до 2014 року – в Україні було чимало корупційних каналів, через які олігархи могли діставати надприбутки. А зараз цих каналів – дуже мало. Ну, прем’єр-міністр, ну, Офіс президента… І все! Наприклад, на армії багато не заробиш, бо там є маса патріотичних людей, незадоволених тим, що витворяють олігархи.

– Олігархам в Україні заважає тільки війна та криза?

– Також загострилися відносини між двома головними політичними ворогами олігархів. Олігархи в усьому світі завжди мають дві групи противників. Це транснаціональні компанії та велика бюрократія. Транснаціональні компанії, бо олігархи розглядають Україну як свою вотчину і не хочуть пускати сюди конкурентів. Звідси – неминучий конфлікт. При тому, що потужності транснаціональних компаній дуже високі. Також проти олігархів – Міжнародний валютний фонд.

А велика бюрократія залюбки зіскочила б із корупційного гачка олігархів, але бюрократам бракує сил. Я пам'ятаю, які стосунки були між одним із прем'єрів, міністрами і нашими олігархами. Вони були вимушені підкорятися вимогам Адміністрації президента і брати участь в корупційних схемах. Але насправді це знижує цінність будь-якого бюрократа. Він 20 років йде до своєї посади міністра або генерала міліції, або судді, або губернатора. А потім буквально за короткий час його купують і всі знають, що він бере гроші. І бюрократи беруть гроші в олігархів і багато беруть, але бюрократи ненавидять олігархів. Ненавидять не через любов до України, а через те, що їхню владу посувають гроші. Закон при цьому взагалі опиняється на третьому місці.​

– А олігархи не усвідомлюють, що крах України може бути і їхнім особистим крахом?

– Є інтелектуальний локдаун українських олігархів, і є те, що Україна помирає. І все йде до того, що разом із Україною може вимерти олігархія як клас. Олігархи не розуміють, що слід допомагати, слід плекати цю курку, яка здатна нести золоті яйця. Натомість вони душать цю курку з останніх сил.

– А при президентові Порошенку як жилося олігархам?

– Коли Порошенко став президентом, варто було не посилювати свій статус мільярдера, а варто було спробувати примусити олігархів працювати на Україну. Але Порошенко пішов іншим шляхом – інстинкти взяли гору.

Те ж саме відбувається і у президента Зеленського. Ти ж – зовсім не олігарх! Якщо тебе як шоумена олігархи запрошують на корпоративи, на новорічні програми, це не означає, що тебе вважають рівним собі. Ти отримав 73% на виборах, можеш усе зробити! Тоді Коломойський та інші олігархи схопилися за голову – Україна отримала демократично обраного президента з великим кредитом довіри. І такий президент їх може на хвилі такого успіху зачистити. Але ні, через пів року олігархи зрозуміли, що їм із цього боку нічого боятися не варто.

– Ви вважаєте, що Зеленський – маріонетка Коломойського або інших олігархів?

– Не можна сказати, що олігархи купили Зеленського, просто він не скористався шансом. Якщо Зеленського-президента порівнювати у цьому плані з кимось – то є аналогія з Ющенком.

– Несподівано.

– Так, за особистими, культурними якостями президенти Зеленський і Ющенко дуже відрізняються. Але в одному є схожість – колосальний потенціал в обох на початку президентства – внутрішній, міжнародний. І перші місяці влади і Зеленського, і Ющенка олігархи не знали що робити. Однак потім усе пішло, як йшло раніше. Хоча при Ющенку ще не було війни, Україна була ситою, тоді ще вистачало для поживи. А тепер – війна. От вам класичний приклад – США, Друга світова війна, президент Рузвельт. До війни він «затискав» американських олігархів, вони тоді й до Верховного суду дійшли, і називали Рузвельта соціалістом. Це відбувалося не тому, що він був злою людиною. Просто тоді Америка могла вижити і здобути світову перевагу лише без олігархів. Бо ті тоді ставили свої інтереси вище за державні. А як тільки Америка впоралася з олігархами – впоралася насправді – олігархи стали визнавати державний інтерес пріоритетним.

Зверніть увагу – жоден тодішній американський олігарх, як би він не ненавидів Рузвельта, свої гроші за кордон не переказав. Гроші залишилися в Америці. А як чинять українські олігархи? Тільки-но є якась проблема, відразу – величезне вивезення капіталу за кордон. А Зеленський намагається дружити з олігархами. Доречною була б така дружба з ними як із класом, щоб олігархи почали існувати за правилами. А Зеленський хоче ладити з кожним окремо. Умовно кажучи, вірячи Коломойському, що той допоможе проти Порошенка, і вірячи Порошенку, що той допоможе проти Коломойського. А умовні Порошенко і Коломойський можуть потім, незважаючи на зовнішній конфлікт, зустрітися сам-на-сам. І лагодити свої справи, констатуючи, як вони розвели Зеленського.

Наведені у цьому матеріалі думки експертів є винятково оціночними судженнями. Усі названі в цьому матеріалі особи теж мають змогу висловитися на Радіо Свобода, щоб прокоментувати оцінки експертів у цьому матеріалі.