8 січня 2021 року Україна буде згадувати жертв трагедії українського «Боїнга», який був збитий рік тому над небом у Тегерані, столиці Ірану. Протягом року українська команда перемовників вела надскладні перемовини з іранською стороною, починаючи від заперечення факту влучання в український літак ракети, закінчуючи довгою тяганиною із передачею самописців. Радіо Свобода зустрілося із заступником міністра закордонних справ, керівником української групи переговорників із Іраном – Євгеном Єніним, щоб розпитати, яких результатів вдалося досягти українським дипломатам за рік переговорів із Іраном.
– Ми наближаємося до річниці страшної трагедії українського літака. Яких результатів у цій справі вдалося досягти?
Якщо переговори зайдуть в глухий кут, ми змушені будемо використовувати інші правові механізми
– Насамперед, на відміну від Російської Федерації, іранська сторона взяла на себе відповідальність за трагедію. Це є однозначним плюсом і позитивом. Ми розпочали переговори в рамках двох конвенцій – Монреальська і Чиказька. Це теж надзвичайно важливо з огляду на те, що переговорний процес з аналогічних питань триває роками.
Однак, якщо протягом двох раундів переговорів, які відбулися протягом цього року, ми мали певне просування в плані обіцянок з боку іранської сторони, то з їх виконанням до цього часу ми маємо проблеми.
Чого хотіли б ми – це спільна слідча група, яка дозволяла б доступ до всіх матеріалів кримінального розслідування, яке здійснюється іранською стороною, фактично, в режимі онлайн.
Ми б хотіли спільне проведення слідчих дій – це спільні допити, експертизи. Якщо станеться так, що переговори зайдуть в глухий кут, ми змушені будемо використовувати інші правові механізми відновлення порушених прав.
– А що має статися, щоб ви застосували «план Б»? Як довго ще будете вести переговори, щоб зрозуміти, що це глухий кут?
Суспільство вимагає від нас результату, родичі вимагають справедливості
– Ми активно продовжуємо діалог з іранською стороною з метою виконання ними тих зобов’язань, які надали вони нам під час останнього раунду переговорів.
І якось воно поки й рухається, але надто повільно. Не можна сказати скільки ми на це відводимо часу.
Ми будемо вести переговори з іранською стороною стільки, скільки це буде потрібно. Водночас іранська сторона так само має чудово розуміти, що у терпіння України та інших партнерів є якась межа. Суспільство вимагає від нас результату, родичі вимагають справедливості й саме цей критерій є для нас ключовим.
– Чи складно взагалі вести переговори із тими, хто з перших днів намагався саботувати процес розслідування? Вони зачищали бульдозерами територію падіння літака всупереч усім конвенціям, вони 7 місяців тягнули із передачею чорних скриньок. Як іранська сторона це все коментує?
– Скажу відверто, це надзвичайно важкі переговори. Хотів би нагадати, що перший раунд тривав у нас понад 11 годин. І це, мабуть, були одні з найскладніших переговорів за 15 років моєї роботи на дипломатичному напрямку. Безумовно, іранській стороні було поставлена величезна кількість питань. Відповіді на які, поки що, висять у повітрі.
Ми спостерігаємо весь арсенал, скажімо, інструментарію по ухиленню від надання прямих відповідей, розтягування часу. І я абсолютно можу зрозуміти таку тактику іранської сторони, їхнім прямим бажанням є зниження суспільного інтересу до трагедії. Зменшення резонансу і, на їхню думку, це може вплинути в тому числі й на рівень відповідальності, яку понесе іранська сторона, і так само на рівень компенсації.
Я не хотів би погрожувати тим, що Україна найближчим часом звернеться до міжнародного суду, але така опція є
Але ми маємо величезний досвід переговорів з Російською Федерацією – неконструктивний характер поведінки російських партнерів призвів до того, що відповідні справи досить швидко були прийняті до розгляду чи то міжнародним судом ООН, чи то міжнародним арбітражами.
Я жодним чином не хотів би погрожувати тим, що Україна найближчим часом звернеться до міжнародного суду або вживатиме інших механізмів захисту порушених прав. Однак така опція є й іранська сторона має про неї пам’ятати.
– Іранці обіцяють закрити справу по збиттю українського літака до річниці трагедії. Що ви робитимете в цьому разі?
Наше суспільство і наші партнери не дозволять іранській стороні просто спустити все на гальмах – відкупитись тим чи іншим рівнем компенсації
– Рано чи пізно наступає стадія відкриття матеріалів кримінального переслідування. Ми наполягаємо на виконанні запитів про міжнародну правову допомогу.
Чесні відповіді на них дозволять нам з дуже високою точністю розуміти весь перебіг подій навколо цієї катастрофи. Так само ми з нетерпінням спостерігаємо та чекаємо фінального звіту по технічному розслідуванню.
Оскільки згідно з 13 додатком Чиказької конвенції, всі попередні звіти не мають жодного значення і фінальний звіт може прийти до кардинально протилежних висновків. І жодних важелів чи посилань на попередні звіти не будуть мати жодної сили.
Безумовно, як я вже сказав, ані наше суспільство, ані наші партнери не дозволять іранській стороні просто спустити все на гальмах – відкупитись тим чи іншим рівнем компенсації. З посиланням на те, що вони ту чи іншу суму вже передбачили в бюджеті. В цьому випадку, в хорошому розумінні цього слова, ми нікуди не поспішаємо.
Поки ми не будемо розуміти, що це той результат який задовольняє інтереси нашої держави інтересам наших громадян, ніхто не поставить підпис під фінальною угодою. Крім того, ми чітко сказали іранській стороні, що результатом переговорів буде та угода, яка скоріш за все, підлягатиме ратифікації Верховній раді України.
– Чи має Україна якісь реальні важелі впливу на іранську сторону?
– Безумовно. Річ у тім, що коли ми говоримо про щось з ознакою міжнародного елементу, це все має дещо розтягнуті часові рамки. Але крок за кроком ми йдемо вперед до результату. Окремих результатів, в тому числі в судах, доводиться очікувати роками. Ми бачимо перебіг подій навколо MH-17, пройшло майже 6 років. Але, на сьогодні, ми на власні очі бачимо те, що ще рік, два, три навряд чи міг хтось навіть мріяти. Момент істини наближається і так само відбудеться і в ситуації з іранським «Боїнгом».
– Чи підтримуєте ви зв’язки із родичами загиблих у катастрофі членів екіпажу?
Довіра – це найголовніше, чого нам вдалося досягти в нашому діалозі з родичами
– Так, безумовно, ми регулярно інформуємо родичів загиблих про хід переговорного процесу. Ми щиро говоримо з ним про всі виклики які стоять перед нами. Ми не приховуємо навіть складних і проблемних моментів, хоча навіть розуміючи всі ті емоції з якими вони проживають ці всі події. Однак, я хотів би відзначити те, що існує довіра. Це, мабуть, найголовніше, чого нам вдалося досягти в нашому діалозі з родичами.
Також ми опрацьовуємо можливості поїздки родичів загиблих до місця трагедія, ближче до річниці. Ми щиро вдячні компанії МАУ за підтримку цієї ініціативи. Це наша спільна мета, завдання, громадянський обов’язок. Ми зробимо це.
Часто виникають побутові питання, соціальні. Їм просто потрібна увага з боку держави, уряду, компанії МАУ, подолати хоча б частково той біль, з яким вони живуть протягом останнього року.
Безумовно, ми просимо їх максимально зберігати спокій і терпіння.
- Літак Boeing 737-800 NG авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (рейс PS752, реєстраційний номер UR-PSR) вилетів 8 січня 2020 року близько 6:10 маршрутом Тегеран-Київ і зник із радарів через кілька хвилин після підйому в повітря.
- Загинули всі 176 людей, які були в літаку, – 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Авіакомпанія МАУ опублікувала списки загиблих пасажирів і членів екіпажу.
- Серед загиблих у катастрофі було найбільше громадян Ірану (82 людини) і Канади (63 людини), а також 11 громадян України (2 пасажири і 9 членів екіпажу), 10 громадян Швеції, 4 – Афганістану, 3 – Німеччини і 3 – Великої Британії, повідомив тогочасний міністр закордонних справ України Вадим Пристайко.
- Ким були загиблі в авіакатастрофі в Ірані українці: подробиці за посиланням.
- Літак побудований у 2016 році, отриманий МАУ безпосередньо з заводу Boeing, пройшов останнє планове технічне обслуговування 6 січня 2020 року. МАУ заявляє, що гарантує справність своїх літаків і високу кваліфікацію пілотів.
- Спочатку Іран повністю заперечував свою причетність да катастрофи і зачищав місце падіння літака, порушуючи міжнародні правила.
- 11 січня, через 3 дні після катастрофи, президент Ірану Хасан Роугані визнав, що іранські військові помилково збили пасажирський Boeing 737 «Міжнародних авіаліній України». Він розпорядився знайти винних у цій трагедії.
- Командувач повітряними силами Корпусу вартових Ісламської революції Амір Алі Хаджизаде повідомив, що оператор протиповітряної оборони Ірану самостійно вирішив випустити крилату ракету по літаку, не зумівши зв’язатися із командуванням.
Читайте ще:
Військова розвідка Росії координувала проєкт із фейками про катастрофу MH17 – розслідування
Рішення суду в Гаазі можуть мати «дуже великий» вплив на громадян Росії – Кориневич
