Про оборонне замовлення, турецький корвет, літаки Ан-178, скандали з «Укроборонпромом» і «договорняки»: інтерв’ю з віцепрем’єром Уруським

Віцепрем’єр, міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський в уряді перебуває менше ніж пів року, втім, навколо створення його міністерства багато чуток і скандалів. А самого Уруського звинувачують у поверненні до старих часів ручного керування промисловістю, створенні умов для втручання у господарську діяльність підприємств і в зриві підготовки документації до набуття чинності закону про оборонні закупівлі… Що ж відбувається зі стратегічними галузями української промисловості? Чи буде виконано державне оборонне замовлення цього року і з чим протистоятиме українська армія російському агресору в 2021-му? Коли Україна виведе на орбіту власний супутник, як виглядатиме реорганізований «Укроборонпром» і що віцепрем’єр робив в офісі бізнесмена Кауфмана? Про все це в ексклюзивному інтерв’ю Олега Уруського Радіо Свобода.

Інна Кузнецова: Напередодні нашої зустрічі з’явилася інформація про нібито ваше затримання правоохоронними органами Туреччини під час візиту до цієї країни. Було вже спростування, що сталося насправді?

–Я вже починаю, на превеликий жаль, звикати до того, що останнім часом, регулярно з’являються абсолютно дискредитаційного плану, негативні матеріали на інтернет-ресурсах, телебаченні, які абсолютно не відповідають дійсності.

Згадана подія, крім посмішки, нічого не викликає. Тому що всі факти абсолютно перекручені. Жодних інцидентів за час мого перебування в Туреччині з офіційним візитом не відбувалося.

– А кому це вигідно?

– Я думаю, що є цілий ряд політичних сил, яким це вигідно, яких, мабуть, не влаштовує вектор, вибраний нашою командою на реформу оборонно-промислового комплексу, на створення дійсно потужного оборонно-промислового комплексу України.

– А які підсумки цього турецького візиту? Наскільки ця історія могла би вплинути на стосунки між України з Туреччиною?

– Зрештою, якби були якісь історії, то... Я прекрасно знаю цю країну, і не перший раз там. Думаю, що ті аналітики, політики, дипломати, хто розбирається в ситуації в Туреччині, розуміють, що ніяких зустрічей на високому рівні не відбувалося б. А після того, як був здійснений мій перший офіційний візит на чолі делегації до Туреччини, я брав участь у візиті з президентом України, і ось буквально на днях завершився, на мій погляд, успішний візит прем’єр-міністра України до Туреччини, в якому я також брав участь.

– Чим вимірюється цей успіх? Угодами конкретними?

– Безперечно. У нас на сьогодні відпрацьована ціла низка попередніх контрактів. Ми виконали контракти, які були передбачені термінами виконання. Один контракт виконали достроково. Деякі контракти ще виконуються зараз Турецькою Республікою. І ми стоїмо напередодні, я думаю, підписання ще більш серйозних контрактів саме по оборонно-промисловій галузі.

– А яких саме? Чи йде мова про турецький...?

– Я не хотів би уточнювати. Мова йде про безпілотні літальні апарати. Мова йде про авіаційні двигуни. Мова може йти про співробітництво у сфері ВМС. При чому це як для наших ВМС, так і для турецьких ВМС.

– Багато писали про те, що державне оборонне замовлення, яке не виконане цього року, якраз може бути закрите угодою щодо турецьких корветів.

– Я не говорив би, що державне оборонне замовлення не виконане. Насправді є проблеми з його виконанням. І вони знаходяться в полі зору. Учора (розмова записана 2 грудня – ред.) під головуванням президента України була проведена нарада, присвячена цим питанням. Перед тим у мене проходила нарада. І я знаю, що в РНБО опікуються цим питанням. Тому я би так говорив, дійсно є проблеми. А про те, що саме корвет буде закривати ці проблеми, так питання взагалі не стоїть.

Там ми поки перебуваємо на початковій стадії перемовин. Я думаю, що ми для себе повинні концептуально визначити пріоритети саме в галузі розвитку ВМС. Мається на увазі в даному контексті, щоб ми зрозумілим, яким чином, що ставимо попереду, бо на все фінансів у нас, звичайно, вистачати не буде.

– Якщо говорити саме про кораблі, то турецькій стороні, очевидно, не дуже вигідно розвивати українське суднобудівництво, бо їм треба розвивати своє. А якщо йде мова лише про те, що перший корвет будувати там, а потім виробляти локально в Україні, то, очевидно, це не дуже вигідно для турецької сторони.

– Насправді все може бути вигідним, оскільки так чи інакше стовідсоткової локалізації бути не може. Це поки що тільки передконтрактні перемовини. Мова йде про те, що і в першому ж корветі може бути місцева складова українська якась.

– Тобто це точно не програма нинішнього року? Це на майбутнє?

– Ні. Абсолютно.

– А якщо говорити про нинішній рік, то чим може бути закрито державне оборонне замовлення ?

– Сподіваюся, що ми серйозно зробимо вкладення по «Нептуну», ракетному комплексу, до кінця ще цього року. І думаю, що буде підписаний контракт між Міноборони і ДП«Антонов» на три літаки Ан-178, що буде взагалі вперше в Україні за часів незалежності. Ми ще ніколи не замовляли нові літаки. Я сподіваюся, що така подія знаменна в певному сенсі цього слова все-таки відбудеться ще в цьому році.

– Тобто державне оборонне замовлення буде, швидше за все, виконане за рахунок літаків, так?

– Не тільки літаків. Там мова йде і про ремонт бронетанкової техніки. Мова йде також про можливу закупівлю артилерійських систем.

– Міністерство нове, створене не так давно. І не має так званого «секретного відділу». І це заважає виконувати державне оборонне замовлення. Наскільки швидко ви можете його створити?

– Виконувати державне оборонне замовлення воно нам не заважає, тому що в цьому році міністерство не залучене до виконання державного оборонного замовлення. І всі замовлення цього року виконуються ще іншими міністерствами і відомствами.

Ми зараз інтенсивно працюємо в першу чергу, щоб були здійснені всі організаційні заходи, пов’язані з тим, щоб був створений режимно секретний орган в міністерстві. І фактично ми вже знаходимося майже на завершальній стадії. Я думаю, що найближчими тижнями ми отримаємо всі документи. Люди підібрані, призначені на посади, приміщення визначені. Зараз йде їх дообладнання до відповідних вимог. І сподіваюся, що той орган, який здійснює сертифікацію, найближчим часом ми зробимо. І, вже починаючи з наступного року, ми абсолютно...

– Тобто можна говорити, що виконання державного оборонного замовлення на 2021 рік ви вже будете забезпечувати?

– Так. Ми будемо узагальнювати і забезпечувати.

– Що ви будете постачати?

– Генштаб говорить про потреби ЗСУ. Міноборони це все аналізує і робить замовлення від Міноборони.

Я хотів би зазначити, що ми не просто у 2021 рік входимо як у новий черговий рік, а ми входимо з новим законом про державні оборонні закупівлі. Зараз йде дуже велика робота над нормативно-правовою базою з імплементації цього закону.

– Ви встигнете її імплементувати?

– На нараді президента України це питання дуже серйозно дискутувалося, у тому числі з народними депутатами. І для того, щоб уникнути юридичної колізії, будуть ухвалені трішки нестандартні рішення. Але це не принципові рішення. Вони з точки зору роботи практично ні на що впливати не будуть.

Ми на завершальній стадії розробки усіх цих нормативно-правових документів, які необхідні для імплементації. Найближчим часом міністерство розішле їх на погодження в інші зацікавлені міністерства і відомства. І це вже буде винесено Кабміном.

– Тобто ви це вже все підготували?

– Так, воно все вже підготовлене.

– Бо в інших міністерствах кажуть, що, мовляв, нічого ще не зроблено і до 25 грудня...

– Знаєте, це знову ж таки ті люди, які не зовсім зацікавлені в тому, щоб відбулося міністерство, і кардинальна зміна підходів до держоборонзамовлення. Вони думали, що прийдемо, і президенту буде показано, що у нас, як кажуть, «і кінь не валявся». А насправді міністерство прийшло з серйозним пакетом підготовлених документів. І тому я думаю, що загрози тому, що ми можемо якимось чином зірвати державне оборонене замовлення 2021 року, немає.

Навпаки ми хочемо сформувати принципово новий підхід. І наступного тижня я планую зібрати основних державних замовників, щоб ми визначили пріоритети державного оборонного замовлення (це те, що ви запитуєте) і не було би такого, щоб під час фінансового року замовники вносили кардинальні зміни в ДОЗ і переносили його особливо на кінець року, як це мало місце і має ще по сей день.

– А те, що замовники не можуть знайти спільної мови, то це проблема, скажімо так, взаємовідносин між головнокомандувачем ЗСУ і міністром?

– Я не думаю, що це взаємовідносини командуючого з міністром. Це все вирішують люди. Це ж не дві людини вирішує. Є цілі колективи в Міноборони і в Генштабі. Одні готують документи, а головнокомандувач так само, як і міністр, їх підписують. До міністра деякі документи можуть і не доходити, вони зупиняються на рівні заступника міністра, який відповідає за цей напрямок.

Насправді є дійсно ця проблема. І ми хочемо її ліквідувати. І президент поставив задачу, щоб ми робили прогноз замовлень мінімум на 3, краще – на 5, а ще краще – на 10 років, щоб наша оборонна промисловість знала, куди ми рухаємося.

З іншого боку, оборонна промисловість також повинна бути в рамках, якщо результати випробувань чи результати експлуатації техніки і озброєнь, які будуть поставлені до наших ЗСУ, будуть мати негативні результати, тоді будуть відповідні висновки робитися і щодо цих виконавців.

– Так кажуть, що і випробування не проходили через тертя.

– Випробування проходили. В умовах війни ми змушені були ухвалювати певні нестандартні рішення. І абсолютно нікого не хочу засуджувати. Є зразки озброєння, які не доведені до нормального стану. Доводиться, як кажуть, «з маршу» все робити і відшліфовувати це вже на серійних зразках.

– «Укроборонпром». Були непорозуміння між керівництвом «Укроборонпрому» і міністерством в питаннях подальшого розвитку концерну. Як вам здається, з новим керівником Юрієм Гусєвим це буде простіше розв’язати?

– Давайте почнемо з першого. Непорозуміння виникло не просто так. Для початку, коли ми почали своє знайомство один з одним і подивилися на концепти, які хто пропонує, вони принципово не відрізнялися. Єдине – були нюанси. Головною проблемою я бачу підхід, різницю у чому? В тому, що хтось має зобов’язання перед іноземними партнерами, а я маю зобов’язання перед українським народом. І, розумієте, у цьому є велика, як кажуть, різниця.

З іншого боку, я вважаю, що керівництво концерну певним чином почало вважати, що вони можуть самі себе трансформувати і реформувати. І вони бачили цей процес досить затяжним у часі, що якимось чином це буде трансформуватися. І в кінцевому рахунку «Укроборонпром», змінивши вивіску на «Оборонні системи України», стане державною холдинговою компанією просто з тими самими місцями сидіннями, майже з тим самим колективом.

– Державна холдингова компанія – це одне. А чи будуть розділені ці підприємства? Говорили багато про кластери, про корпоратизацію. Як ви особисто це бачите?

– На сьогодні є понад 100 підприємств, які входять до складу «Укроборонпрому». Вони діляться на три категорії. Перша категорія – це ті, які повністю втратили всякий зв'язок з оборонною промисловістю, не мають активів, серйозних ніяких. Ця група сформована. І вона йде на передачу до Фонду держмайна з подальшою приватизацією чи ліквідацією.

Друга так звана хвиля передачі підприємств до Фонду держмайна – це ті, які також вже не мають стосунку до оборонної промисловості, державного оборонного замовлення, але мають активи серйозні. І ми планували, щоб перед тим, як їх передавати Фонду держмайна, ці активи можуть бути продані. Ми хотіли би створити фонд. Під чиєю егідою буде цей фонд – це вирішувати Кабміну. Можливо, і депутатам Верховної Ради. Він повинен бути контрольованим, прозорим абсолютно, щоб всі бачили, які надходження туди заходять, і яким чином вони розподіляються для фінансування технологічних новинок в нашій оборонній промисловості, наших оборонних промислових підприємств. Таким чином це приблизно група з понад 40 підприємств.

Залишається кістяк, той, який буде в подальшому складати основу державну (я говорю зараз про державну складову) оборонної промисловості. Це десь 60-65 підприємств, які будуть розділені на холдингові компанії за напрямками. Всі ці підприємства підлягають корпоратизації. Усі. Зі збереженням (там частково в нас вже є ПАТки, біля десятка) 100% державою. І вони будуть поділені на фактично...

– Тобто ви хочете, щоб ця державна власність збереглася. Але чи вони зможуть вижити без..?

– Це вже не державна власність. Коли вони стануть ПАТками, то це вже не державна власність.

– Ви казали щойно, що 100% власність.

– Акції з доходів. Це в управлінні державою. Це не державна власність. Це вже зовсім інша форма управління.

– А може прийти іноземний інвестор, скажімо, і..?

– Абсолютно правильно. Далі ось ці 6 холдингових компаній за напрямками «бронетехніка», «морські системи», «радарні системи», «високоточна зброя», «спецхімія», «боєприпаси», «авіаремонт» потраплять до Державної холдингової компанії «Оборонні системи України». А авіаційні підприємства, підприємства, які мають дотик до двигунобудування авіаційного, а також наші підприємства, частина з яких зараз знаходиться в державному підпорядкуванні Державного космічного агентства, утворять іншу державну холдингову компанію – «Аерокосмічні системи України».

– Чи будуть в них наглядові ради?

– Звичайно. І в державних холдингових компаніях, в одній і в другій, будуть наглядові ради, і в холдингових компаніях за напрямками також будуть наглядові ради.

– А директори будуть підпорядковуватися міністру чи...?

– Ні. Директори підприємств будуть мати справу зі своїми холдинговими компаніями за напрямками.

– Бо це питання, яке турбує багатьох.

– Я ж знаю. Бо вони всі, маніпуляція йде в тому, що Уруський хоче все перевести на ручне управління. Навпаки, ця схема передбачає передачу максимум управління холдинговим компаніям, їхнім наглядовим радам. А міністерство буде мати справу тільки з двома цими державними холдинговими компаніями. От і все. І відповідно там з наглядовими радами, мабуть, бо будуть погоджуватися...

– Чи обговорювали ви з паном Гусєвим питання співпраці?

– Безперечно. Ми з паном Юрієм відносно давно знайомі. За час, поки я став на свою посаду, а він – «губернатором», декілька раз перетиналися. Ми мали можливість обговорити і перспективи взаємодії. Тому що насправді ми повинні рухатися в одному напрямку, в одному контексті. І таке розуміння є.

– Які ви ставите перед ним завдання?

– Завдання одне. Ми здійснюємо реформу оборонної промисловості, те, що стосується державного сектору. Бо дехто інколи забуває. Ми, концентруючись на «Укроборонпромі», говоримо про державну частину. У нас понад 50% оборонної промисловості знаходиться в приватному секторі. І тому це вже зовсім інша ситуація.

Ми повинні розуміти, що коли ми говоримо про реформу ОПК, то це зачіпає інтереси і приватного сектору. І зараз дуже багато чого робиться, у тому числі і лібералізація виходу на зовнішні ринки наших приватних компаній, і ми плануємо створювати механізми для того, щоб було легше працювати їм і в контексті державного оборонного замовлення. Ось це вже передбачає загальна реформа ОПК.

Те, що стосується «Укроборонпрому», то ми повинні плавно рухатися. Я хочу, навпаки, щоб це все якомога швидше почалося. Тому що «Укроборонпром» трішки зациклений, на проєкті закону про особливості («Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» – ред.) і вважає, що тільки з ухваленням цього закону можна буде переходити до активної фази реформи. Я вважаю, що її вже можна починати. Закон нам, звичайно, необхідний, тому що у ньому прописано дуже багато хороших речей, але процес можемо запускати і зараз. Нас нічого не обмежує. Тому що ми робили ту ж саму корпоратизацію.

– А якщо закону немає, то як це робити?

– Закон не передбачає, що це старт для корпоратизації. Закон передбачає механізми функціонування всередині, як цей буде процес відбуватися. А розпочинати можна вже. Я тому і запропонував ці 6 підприємств авіаційної галузі вивести з «Укроборонпрому», тому що вони будуть йти в іншу холдингову компанію, яка до «Оборонних систем» не має ніякого відношення.

– Це якраз причина вашого конфлікту – «Укроборонпрому», вас і «Антонова»?

– Я думаю, що це одна з причин. Тому що насправді «Антонов» є одним із головних донорів концерну «Укроборонпром». Концерн існує (це ні для кого не є таємниця) за рахунок внесків підприємств. Левова частка цих внесків йде на зарплату. Інша частина – вони роблять фінансову допомогу підприємствам, які знаходяться у скрутному стані.

А якщо проаналізувати «Антонов», їх ввели у 2015 році, якщо я не помиляюся, в «Укроборонпром», не відразу у 2011-у, коли заводили підприємство. Я маю на увазі авіаційне. Так от, «Антонов». Динаміка внесків там за 2018 рік – 23 мільйони гривень, 2019 рік – 37 мільйонів гривень, 2020 рік – майже 150 мільйонів гривень, з яких 100 мільйонів вже було перераховано після того, як був призначений віцепрем’єр. Є за що боротися, напевне.

– А ситуація по «Івченко-Прогрес»?

– А в чому проблема з «Івченко-Прогрес»? «Івченко-Прогрес» – є фактично утворюючим для авіадвигунобудівного холдингу. І також та холдингова компанія буде знаходитися в державній холдинговій компанії «Аерокосмічні системи України». Там буде три холдинги.

До речі, у чому ще різниця? Щоб було зрозуміло. Державна холдингова компанія «Оборонні системи» – переважно орієнтація на виконання оборонних проєктів, пов’язаних з держоборонзамовленням і з експортом військової техніки і озброєння. То в «Аерокосмічних системах» навпаки – там переважно цивільна. У нас «Антонов» – тільки зараз буде (дай Боже!) перше державне оборонне замовлення по Ан-178. А так жодних контрактів ні «Укроборонпром», ніхто йому не давав. І вони не мали військової складової фактично.

– Оскільки ви вже згадали космічне агентство. А за що звільнили керівника?

– Це питання вже задавалося. І була досить така жвава дискусія, як ніколи, на уряді.

Я, коли заступав на цю посаду, мало був знайомий з керівником. Ми зустрічалися, але це були такі поодинокі зустрічі. Мені поклали на стіл звернення понад 100 депутатів, які вимагали його відставки. Але я вирішив подивитися, все-таки розібратися з реальною ситуацією. Коли я подивився показники за 9 місяців роботи (це вже достатній час), катастрофічні просто! Порівняно з минулим роком у нас погіршення ситуації в рази

– Через що саме?

– ...і прибутку. І зайнятості. І валового загального продукту по ракетно-космічній галузі. Збиток там у 23 рази перевищує минулорічний

– Там один «Південмаш» збитків приносить…

– «Південмаш» – нічого не мінялося. Воно було і в минулому таким самим, і зараз. Те, що говорять про потенційні інвестиції, які могли зайти на «Південмаш» у розмірі 23 мільярди гривень, якщо я не помиляюся, то вони ще поки... Був підписаний меморандум про наміри з корейською компанією. До речі, ця корейська компанія, за деякими свідченнями і сигналами наших спецслужб, підлягає ще досить серйозній перевірці. А, з іншого боку, це зовсім не ракетно-космічна галузь. Там пропонувалося виробництво електробусів і електрозаправок.

– Які на сьогодні перспективи розвитку таких підприємств, як «Південмаш»?

– Ми повинні знайти врешті-решт своє місце в міжнародному розподілі в таких високотехнологічних галузях, як авіація і ракетно-космічна. Ми запізнилися. Ясне діло, що там вже всі пішли далеко вперед. Але це не означає, що ми не можемо мати свої ніші.

Ми зараз працюємо по міжнародному проєкту «Антарес». Це фактично постачання перших ступенів для американських ракетоносіїв. Працює «Південмаш» по програмі «Вега». Це невеличкі замовлення поки. Але ми зараз шукаємо серйозних партнерів, в тому числі розмовляємо з Турецькою Республікою, щодо можливості комерціалізації ракетної галузі в плані того, щоб створити спільно ракетоносії, щоб можна було стартувати з території третіх країн. Тому що ні наша, ні турецька сторона місця для космодрому нормального надати не можемо.

– А на коли можна сподіватися на український супутник?

– Це для мене взагалі велика, не тільки для мене, я вважаю, для нашої держави ганьба! Тому що ми говоримо про велику космічну державу Україна, говоримо про те, що у нас є «КБ «Південне», «Південмаш», а в кінцевому рахунку зараз не маємо жодного супутника на орбіті, окрім двох наносупутників, які запустили студенти з КПІ імені Сікорського.

– Військові чекають даних від американців кожен день.

– Так. Усі дані ми отримуємо з іноземних супутників. Наземна інфраструктура у нас досить розвинена. Я недавно буквально відвідував наш національний центр управління і випробовувань космічних засобів. Мені показали всі останні напрацювання, які були і є, тобто які є зараз там в центрі. Наземний сегмент у нас біль-менш готовий. Але ми не маємо свого угруповання.

Три роки у нас немає загальнодержавної космічної програми. Це вперше за всю історію України. Фінансується на сьогодні, щоб ви розуміли, 90 мільйонів гривень. Я думаю, що якщо би Андорра мала космічне агентство, то вони, напевне, більше виділяли б коштів, ніж Україна виділяє на розвиток космічної галузі.

– То, коли ж тоді ця ганьба з супутником закінчиться? 50 мільйонів доларів треба на супутник?

– Ні. Супутники можна набагато дешевше запустити. Зараз є проєкти хорошого супутника дистанційного зондування Землі разом з запуском можна вписуватися в 20-30 мільйонів євро. З хорошим розрізненням. Але не наш. З нашими якимись елементами. Я тут є прихильником того, що космічна програма повинна бути вибудована так, що вона для інтересів нашого споживача. Це програма загальноукраїнська. Це не програма для «КБ «Південного» і «Південмашу». У нас довгий час робилося так. Все, що може зробити КБ, в програму й записуємо. Але якщо нам потрібне розрізнення 0,5 метра, а ми його зробити не можемо, то ми не можемо писати, що давайте КБ нам зробить 8.

– Добре. Що для цього треба зробити?

– Треба принципово підходи змінити. Зараз новий концепт, я сподіваюся. Ми зараз вже подали на розгляд Кабміну концепцію загальнодержавної космічної програми. Дай Боже, вона буде затверджена, я сподіваюся. І ми після цього вийдемо на саму програму.

У програмі передбачається не тільки державний сектор фінансування, більша частина – залучення іноземних інвестицій. Треба у цьому контексті працювати. Але сегмент дистанційного зондування Землі і науковий сегмент повинні залишатися на державному рівні. Я є прихильником цього, щоб це ми фінансували за рахунок державних коштів. А от супутниковий зв'язок, навігація, ракетоносії різного базування, старту, мається на увазі наземного чи повітряного – це виключно за рахунок комерційних проєктів повинно здійснюватися.

– Тобто коли ця програма має бути ухвалена? Ви її вже подали.

– Ми її зараз внесли. Я думаю, що у цьому році ми схвалимо концепцію. І відразу ж тоді будемо погоджувати загальнодержавну програму. Сподіваюся, якщо реально дивитися, на початку наступного року ми вийдемо на Верховну Раду. Це ж програма, яка затверджується Верховною Радою.

– Кажуть, що космічне агентство тепер – не космос, а земля.

– Так і є. Приїжджають африканські делегації до нас на перемови, а ми продовжуємо зверхньо з ними розмовляти. А після того візаві запитують: вибачте, а скільки у вас супутників зараз знаходиться на орбіті? Нуль. А в нас два. І хто з нас після того є космічна держава. У Білорусі є супутник. В Азербайджану. Ми ніяк не можемо запустити супутник зв’язку за 30 років!

– Запускайте! Швидко!

То все-таки до питання про землю. Я веду до того, що земля дорога. І є підприємства в яких багато землі. Наскільки поширеними є зловживання?

– Я думаю, що, по-перше, ми зараз визначимося з тим, які підприємства космічного агентства увійдуть до складу холдингової компанії під умовною назвою «Ракетно-космічний центр «Південний». Там є багато підприємств, які втратили будь-який зв'язок з космічною галуззю. Вони будуть передані Фонду держмайна на приватизацію. А ці будуть корпоратизуватися. Процес корпоратизації безперечно передбачає серйозний аудит. І тоді той самий «Південмаш» – ми повинні проаналізувати, які масштаби будуть залишатися під ракетно-космічний сегмент. Якщо тракторне виробництво має перспективу, повинне виокремлюватися, мабуть, в окреме. Дуже багато надлишків там є територій, звичайно. Це треба буде потім з місцевою владою все вирішувати, яким чином оптимізувати ті ж і земельні ділянки, на якому знаходиться той самий «Південний машинобудівний завод».

– Але ж за одну з таких земельних ділянок чи за одне підприємство можна було б і на супутник назбирати?

– Так і планується, щоб вилучені кошти надходили до фонду, який буде фінансувати програми розвитку оборонної промисловості, ракетно-космічної зокрема.

– До речі, я говорила про землю. Один із бізнесменів, пов'язаний з будівництвом і таке інше. Журналісти зняли, як ви виходили з офісу цього бізнесмена.

Чому віцепрем’єр поїхав в офіс до пана Кауфмана?

– У мене багато зустрічей. Я взагалі перший раз зустрів, що хтось відслідковує пересування моє. Я до цього взагалі не звик.

У мене відбувається багато зустрічей. І те, що я знаю про пана Кауфмана, то в тому офісі не тільки його офіс знаходиться. Там і «Нібулона» офіс. У мене з «Нібулоном» є багато питань.

– То ви були в «Нібулоні» чи у Кауфмана?

– І по Йорданії, зараз по поїздці, до якої я готуюся. Делегацію їхню ми приймали. Поставили певні завдання, ті, які якраз стосуються «Нібулона».

– З Кауфманом не було розмови?

– І зустрічей у мене буде багато. І з різними людьми.

– З Кауфманом не було розмови?

– І з Кауфманом були розмови.

– Про що?

– Про можливі інвестиції, які могли би бути вкладені.

– Але все-таки, чому ці зустрічі відбуваються там, а не тут?

– Так проблем в цьому немає. Я можу зустрічатися там, тут. Тут – не завжди зручно. Є багато нюансів таких. Нічого страшного в цьому немає абсолютно. Це ж не якісь там «договорняки», як кажуть, що таємні. Нічого таємного.

Те, що знімають – це інше питання. Я спецслужби питаю. Кажуть: нам для такого, щоб, Олеже Семеновичу, зробити, то нам треба у прокурора дозвіл отримати. А журналістам цього дозволу не треба. Можуть все, хто куди пішов на камери і так далі. Так що тут до цього треба звикати.

– Це правда.

Питання, про яке точно ніхто не хоче говорити, з серії «у семи няньок дитя недоглянуте». Але це питання державне і держава не дуже може довго тягнути це, бо правових таких особливих підстав немає. Питання «Мотор Січі». Все одно його якимось чином треба вирішувати. І точно, що це ляже на ваші плечі. Коли ви розрубаєте цей «Гордіїв вузол»?

– Я не думаю, що воно ляже на мої плечі. Тому що підприємство приватне, акції знаходяться у власності іноземних інвесторів. Мене вже звинуватили у тому, що я торгував акціями в Туреччині. Нісенітниця повна, що я пропонував продати акції «Мотор Січі». Як я таке можу взагалі пропонувати, як я до цього жодного дотичного відношення не маю?!

Але я знаю, що зараз там відбуваються різні процедури, ті, які повинні здійснюватися на державному рівні, відповідними органами. Коли вони розв’яжуться, тоді й будемо думати, як це все. Я єдине, що переживаю за те, щоб це підприємство залишалося тим стратегічним, яким воно є для України, щоб ми тут могли виробляти авіаційні двигуни. І воно є одним із лідерів на світовому ринку, як би там не було. Хоча і втрачає ринки.

– Але китайський інвестор, який заплатив панові Богуслаєву гроші, піде до суду? Він погрожує, що піде до суду.

– Тоді й суд буде вирішувати. Я так розумію, що там не один, мабуть, інвестор.

– Очевидно, цим інвесторам треба було би «відступні» заплатити?

– Я думаю, що є відповідні органи, які за це повинні перейматися, цими питаннями.

– Ви думаєте, що це найближчим часом розв’яжеться, так?

– Сподіваюся, що так.

– Ви коли були на Донбасі, говорили про те, що треба забезпечувати армію і патронами, і усім іншим власного виробництва. Між тим одне з таких підприємств – Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» – тепер перейшло на роботу один раз на тиждень.

– Насправді це проблема. Але вона не є такою, яка не вирішується. У мене була зустріч із директором. Ми зараз працюємо над тим, щоб розблокувати усі питання, пов’язані з міжнародним контрактом, де основним виконавцем є фактично компанія «Артем». Це дуже серйозне замовлення, яке дасть змогу працювати впродовж мінімум 2-3 років, бути компанії завантаженою. Окрім того, сподіваюся, на 2021 рік буде передбачено закупівлю ракетного комплексу «Нептун», який також зможе завантажувати роботою саме «Артем». Я сподіваюся, що в наступному році в «Артема» будуть справи йти все краще і краще.

– Але поки...

– Те, що зараз у них така ситуація, то ДОЗ і цього року передбачає фінансування по «Нептуну». Я думаю, що і в цьому напрямку воно дозволить виправити ситуацію кардинально на «Артемі».

– Є ще таке питання, пов’язане з авіацією. І ви про це багато говорили, і «багато сліз було пролито». Я про катастрофу літака Ан-26. Люди загинули, молоді курсанти. І були рішення урядової комісії. Урядова комісія зробила висновки. А далі?

– А далі закінчила роботу, наскільки я знаю, вже технічна комісія Міноборони. Далі слово за правоохоронними органами. Тому що слідство веде ДБР із ГПУ чи Військовою прокуратурою. Я думаю, що найближчим часом вже будуть зроблені висновки правоохоронцями. Вони доведуть до суспільства, хто, за що, яким чином повинен відповідати.

– Мова йшла про 6 факторів. І серед них була вина керівництва навчального закладу, яке повинне нести відповідальність?

– Насправді правоохоронні органи здійснюють комплексне слідство. Там вже досліджують, призначається цілий комплекс експертиз різних – технічних, я вже не говорю про ті, які здійснювалися по лінії центру криміналістичного МВС. Вивчається вся документація, накази, які забезпечували організацію польотів. Тобто це йде з самого верху, починаючи від Генштабу, далі йде командування Повітряними силами, університет, частина, керівництво польотів і до екіпажу.

– Серед тих 6 пунктів було згадано і «непрофесійність екіпажу». І питання таке. За кілька днів до того, як було оголошено про «непрофесійність екіпажу», екіпаж посмертно було нагороджено медалями.

– Нагородження медалями, я думаю, абсолютно нормально. Це робилося для родин. І це, мені здається, абсолютно нормальний жест.

А те, що стосується вже конкретики, то для того правоохоронні органи і ведуть слідство, щоб добратися до істини і зрозуміти, хто конкретно і в чому винен чи не винен. А винен чи не винен в кінцевому рахунку суд повинен сказати.

– Мабуть, чи не останнє запитання стосовно створення «Агенції з оборонних технологій». Мова про її створення йшла минулого року при Міноборони. У США, у Великій Британії такі агенції дійсно працюють при Міноборони. Це буде зараз прерогативою вашого міністерства чи все-таки Міноборони буде опікуватися? І наскільки така агенція важлива для України?

– Я думаю, що вона дуже важлива для України. На сьогодні в нас є розуміння, що ми цю агенцію будемо створювати спільно з Міноборони. Вона буде, так би мовити, подвійного підпорядкування – нашого міністерства, і Міноборони. І з залученням Національної академії наук. Там є так звана секція прикладних досліджень, яка працює в інтересах різних оборонних завдань. Я думаю, що ми її також долучимо. Базою може стати Інститут інформатизації і моделювання економіки, який переходить до нашого міністерства і Мінекономіки. Будемо з міністром оборони розмовляти, які науково-технічні сили будуть виділені з Міноборони і долучаться до цього процесу. Можливо, це буде якась частина Центрального науково-дослідного інституту озброєнь і військової техніки. Поки це ще все в стадії перемовин, в стадії формування.

Я думаю, що 2021 рік якраз піде на процес того, щоб сформувати цю агенцію. І на весну щоб ми вже вийшли з бюджетом, з розумінням того, який бюджет необхідний для того, щоб воно нормально функціонувало. На 2021 рік поки що фінансів в проєкті бюджету на це, на превеликий жаль, немає. Я не виключаю, що вони ще можуть з’явитися, бо бюджет ще не ухвалений у другому читанні.

– Перед другим читанням скільки вам грошей виділяють для міністерства?

– На міністерство? У нас на утримання міністерства 205 мільйонів. Це майже все: туди входить зарплата, закупівля забезпечення...

– А на розвиток галузі?

– А на розвиток – 2,5 мільярди. 2 530 мільйонів – це на програму реформування ОПК і боєприпасної галузі, створення. Це мало. Ми планували, що ще отримаємо кошти на підтримку літакобудівної галузі. Сподіваюся, що будуть. Ніби до другого читання збільшили видатки на космічну програму. До нас перейшла Державна інноваційна фінансово-кредитна установа. Там також треба було би збільшити і статутний капітал, щоб її перезапустити в нормальному сенсі, щоб вона могла фінансувати хороші проєкти, серйозні. І я, безперечно, покладаю серйозні свої сподівання саме на цю агенцію оборонних технологій.