Білоруський політик, кандидат у президенти 2010 року і колишній політв’язень Володимир Некляєв розповів у прямому ефірі програми «Ранок» на телеканалі «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», про те, хто сьогодні підтримує Олександра Лукашенка, яке майбутнє у Світлани Тихановскої і чим відрізняються протести, що тривають уже 4 місяці поспіль, від акцій 2010 року.
Тепер, на жаль, ситуація виглядає навпаки. Достатньо сили, достатньо народної волі, але є гострий дефіцит у лідерстві
– Змінилися масштаби, а принципи залишилися ті ж. Придушення всякого вільнодумства, будь-якого опору нинішньому тоталітарному білоруському режимові. Є проблема і різниця, як на мене, в тому, що в 2010 році не достатньо було народної сили, народної волі для того, щоб змінити ситуацію в Білорусі. Але вистачало лідерів протестів. Тепер, на жаль, ситуація виглядає навпаки. Достатньо сили, достатньо народної волі, але є гострий дефіцит у лідерстві, і про це вже говорять дуже багато.
– Як ви вважаєте, звідки сила і воля народу взялася через 10 років?
Усі ці 25 років, по суті, білоруська опозиція готувала народ до цього протесту. Так що це не раптом. Причому це відбувалося не тільки в політиці, а й в культурі, що дуже важливо
– Це не раптово все з'явилося. Можна, звичайно, справу представляти так, що це якесь диво, що ніхто не очікував від народу, що він зможе піднятися на боротьбу за свободу. Це неправда, це все готувалося довгі роки. Зі самого початку від приходу до влади Лукашенка білоруська опозиція, передусім «Білоруський народний фронт», протестували проти самого інституту президентства в Білорусі загалом, який взагалі-то, не властивий характеру білорусів, і тим більше проти приходу і утримання влади Лукашенком. Намагалися налагодити імпічмент – не вийшло. Всі ці роки, двадцять п’ять років, по суті, білоруська опозиція готувала народ до цього протесту. Так що не все і не раптом. Причому це відбувалося не тільки в політиці, а й в культурі, що дуже важливо.
– Як ви вважаєте, сам Лукашенко за ці 10 років змінився? Зараз він сильний або слабкий?
– Треба розуміти, що Лукашенко, на відміну від нас, не переймається тим, що вбивають людей, що їх нівечать, що їх кидають у в’язниці. Навпаки, він перебуває в кайфі. Це те, чого він все життя хотів. Йому бракувало ось цього: сидіти і керувати бойовими діями, вершити долі.
– При цьому всьому обговорімо соціологічне опитування британського центру Chatham House, яке показало, що Віктора Бабарика вважають найкращим кандидатом на президентський пост більше ніж 38% респондентів, а ось за Лукашенка проголосували б 20%.
Звідки так багато прихильників Лукашенка, адже протестувальники говорили про 3%?
Безумовно, частина суспільства, яка підтримує сьогоднішній режим – це не 3%. Але підтримують цей режим ці люди через необхідність
– Політика така річ, що в ній усе на перебільшення, як негативне, так і позитивне. При цьому безумовно, частина суспільства, яка підтримує сьогоднішній режим – це не 3%. Але підтримують цей режим ці люди через необхідність. Або вони служать, як служать йому люди в силових структурах, в адміністрації президента, в відомствах, у міністерствах. Це не так вже й мало. Начальників колгоспів, радгоспів. І вони, розуміючи, що з відходом Лукашенка втратять всі свої привілеї, вони за нього.
– Після виборів хто вас найбільше вразив як особистість, як політик у білоруському суспільному житті?
– Мене особисто Світлана Тихановська дуже здивувала. Перш за все, тому, що я дізнався, коли з нею зустрічався у Вільнюсі, що рішення продовжити справу чоловіка, піти в політику, дуже небезпечну зону для будь-якої людини зараз у Білорусі, вона ухвалила сама. Я ж то думав, що у неї була якась домовленість із Сергієм Тихановським, з її чоловіком, і ось вона виконувала цю домовленість. Ні, це зробила вона сама. І вона дуже швидко набирає форму політичну, набирається досвіду. Вона здібна людина, і я її готовий підтримувати.
Багато хто казав (про Тихановську) – та хто вона така, домогосподарка, а ми тут у політиці по стільки років. Так, ось вона така, ось вона з'явилася
Хоча багато хто, ну знаєте, політика така річ, ревна зона людського життя, багато хто казав – та хто вона така, домогосподарка, а ми тут у політиці по стільки років. Так, ось вона така, ось вона з'явилася.
– Тобто, ви вважаєте, що у неї є політичне майбутнє?
– Так, я вважаю, що це так. І воно вже очевидно. Вона зустрічалася з багатьма західними політичними лідерами. Потім я у них запитував, яка ваша думка про цю людину, як про політикиню. І ніхто мені з них не сказав нічого негативного. Всі просто дивувалися тому, що вони виявили в ній.
