Кредит на обмін
Наближення Нового року в Україні стало означати наближення і ще однієї «традиційної» події, чий ритуал привнесла в новітню історію країни війна на Донбасі – обміну полоненими. І чим ближче 2021 рік, тим дедалі ясніше постає простий факт: обміни 2019 року було величезним політичним кредитом, виданим особисто Володимиром Путіним особисто Володимиру Зеленському.
Кредитом, чиїм «тілом» встигли скористатися звільнені у вересні і грудні 2019-го, і «під відсотки» якого потрапили ті, хто досі перебуває у полоні.
Іншими словами, в Москві вирішили, що прийшов час платити.
Заручники, а не «політичні»
Втім, поняття «полону» або «політв'язнів» вже давно має мало спільного з тим, що відбувається на Донбасі. Якщо подивитися на склад тих, кого обміняли в грудні 2019 року, можна помітити, що власне військовополонені становили переважну меншість.
Бізнесмени, які залишилися в окупації часто стають «шпигунами», у яких тут же «віджимають» їхній бізнес і відправляють всіх на обмін
Більшу ж частину звільнених представляли цивільні особи, які часто – в принципі не мають жодного відношення безпосередньо до війни на Донбасі.
Репресивна практика ОРДЛО формує із десятків перевізників – «українських диверсантів», у яких раз у раз «знаходять тротил», а ще бізнесмени, які залишилися в окупації, часто стають «шпигунами», у яких «віджимають» їхній бізнес. От їх і відправляють переважно на обмін.
Таким чином, Російська Федерація та їхні сателіти в ОРДЛО перетворють ситуацію із обміном власне військовополоненими на повний абсурд. За рік-півтора Україна отримує заледве з десяток військових з полону, в той час як світова практика ще з часів Другої світової передбачає одночасний обмін тисячами комбатантів.
Цілком зрозуміло, що при реальному бажанні звільнити військовополонених, навіть із похибкою на гібридність конфлікту, учасникам обміну не потрібно стільки часу.
У випадку ж з цивільними особами ситуація є ще абсурднішою. В українському інформаційному середовищі до таких людей прийнято вживати термін «політв'язні», що ще більше заплутує і без того складне питання.
(Радіо Свобода «в'язнями Кремля» або «сучасними політв'язнями » називає українських громадян, які через свої політичні, релігійні та ідеологічні погляди, були піддані репресіям на окупованих територіях Криму і Донбасу, або ж затримані на території Росії чи викрадені із території України – ред.)
У Західному світі встановлено досить чіткий наратив щодо політв'язнів, перш за все сформований на радянських прикладах та іменах. Володимир Буковський, Олександр Солженіцин, Семен Глузман, Олександр Гінзбург – всі ці люди міцно асоціюються на Заході з боротьбою за свободу слова, гласність, право на правду про репресії, про практиковану в СРСР примусову психіатрію...
Боротьбу за свободу і цінності і банальний шантаж про заручників називають загальним словом «обмін»
Чи можна в один ряд із ними поставити людину, яка ще вчора займалася перевезеннями людей через блокпости, а сьогодні опинилася у підвалі так званого МГБ з дротами на пальцях (катування електричним струмом – ред.) і звинуваченням у шпигунстві?
Очевидно, що ні. І справа тут зовсім не в масштабі особистості, – а в спотвореній реальності, коли боротьбу за свободу і цінності та банальний шантаж через утримування заручників називають загальним словом «обмін».
«Полонений» означає «товар»
Останнє добре демонструє поведінку представників бойовиків на переговорах у Мінську.
У Москві безпомилково вловили, що тема обміну – мабуть, єдине, чим можна торгуватися із будь-якою українською владою, незалежно від її «забарвлення».
Саме систематичні катування в ОРДЛО і перетворення сотень доль людей у фізичне і психологічне ніщо – є методом Москви змусити Київ піти на поступки.
аме тому, ще до недавнього часу, бойовики, як необхідну умову для обміну, виставляли скасування постанови українського парламенту про місцеві вибори в окупації.
Вибори пройшли – стало неактуально.
З'явилася нова умова – таке собі процесуальне очищення тих, хто вже рік як на волі.
На додачу до цього йде і ще одна – вже явно нездійсненна – умова: ухвалити план ОРДЛО щодо Донбасу (фактично написаний у Кремлі) як дорожню карту в переговорах.
Таким чином, у ключовому гуманітарному питанні самої гуманітарної складової взагалі не залишилося: ув'язнених ОРДЛО остаточно перетворили в товар, який Росія збирається обмінювати тільки на політичні дивіденди.
Оплески тирану.
Станіслав Асєєв – письменник, журналіст і блогер, колишній в’язень російських гібридних сил
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
