Правнук українського гетьмана Кирила Розумовського, Олексій Толстой, майже від самого свого народження був розлучений із батьком, графом Толстим, за якого його мати була віддана поза власним бажанням, і виховувався у родинах своєї матері та дядька, письменника Антонія Погорільського, в їхніх маєтках у Північній Україні – Погорільцях (зараз Семенівський район Чернігівщини) та Красному Розі (етнічно українська Стародубщина, зараз Брянщина, Росія).
Вихований в українському дусі пам'яті свого славного прадіда, Олексій Толстой через все життя проніс любов і до України, і до рідної Стародубщини, яка стала для нього справжньою батьківщиною на все життя.
У прадідівському маєтку Красний Ріг на Стародубщині він прожив кращі роки свого життя, помер і був похований поруч із дерев'яною Успенською церквою, яку збудував ще гетьман Кирило Розумовський в традиціях сіверської народної архітектури.
Любов до рідної землі відбилася і в поетичних творах Олексія Толстого. У своїх найкращих поезіях він писав про Україну, про її славне минуле та прекрасних людей, згадував давніх козацьких гетьманів та полковників: Сагайдачного, Мазепу, Палія.
Ти знаєш край, де у неділю з ранку,
Коли росою соняшник блищить,
Співає жайворонок на світанку,
Воли ревуть, на службу дзвін гудить,
І в божий храм, вродливі, працьовиті,
Ідуть козачки, квітами повиті?
Згадай ту ніч, як Україна спала,
І світ парив, як загадковий дар,
А в небі таємниця поставала,
Іскрився, мов у сяєві, стожар.
Здавалось нам, закоханим і вдячним,
Що з нами тут Палій та Сагайдачний....
(усі переклади поезій Олексія Толстого на українську мову тут мої)
Іншим мотивом ранньої творчості Толстого був спогад про зруйнований палац його прадіда, гетьмана Кирила Розумовського, в козацькій столиці Батурині:
Ти знаєш край, де Сейм скорботно води
Несе й несе в щоденний свій похід,
В зруйнований палац розбиті сходи
Ведуть через обвалений прохід,
В палаці герб гетьманський з булавою?..
О, тільки там в гаразді я з собою!
Руїну батуринського палацу порівнює Толстой з руїною всієї України, та з гіркотою натякає на нащадків великих гетьманів, які переродилися, забули рідну мову та рідні звичаї:
В кущах поховавшись, в забутім садку
Той дім так самотньо стоїть!
Дзеркалиться сумно в зацвілім ставку
Дідівський з короною щит…
Але не даремно сумує дім-дід –
Забули нащадки свій доблесний рід!
В блискучій столиці частина із них
В нікчемній згубилась юрбі;
А інші давно вже в країнах чужих
Вітчизну зробили собі.
Русин там свою батьківщину забув,
Продав свою віру, і мову не чув!
Селян його бідних найманець чубить,
Панує над ними, як цар;
Його не лякають стогнання сиріт…
Не взнає про них володар.
А взнає – не вкриє червоним ланит…
Забули нащадки свій доблесний рід!...
Лиш місяць крізь вікна байдуже зорить
На стіни столітніх палат,
Там в рамах прикрашених чинно висить
Напудрених прадідів ряд.
І точить їх шашіль, мов порчений плід…
Забули нащадки свій доблесний рід!
Дуже цікавився Олексій Толстой і українською історією, як часів Русі-України, так і доби козаччини. Близько приятелював він із видатним українським істориком, засновником Кирило-Мефодіївського братства та другом Тараса Шевченка, Миколою Костомаровим.
Запрошуючи його до себе на гостини у Стародубщину, та імітуючи жартом стиль давніх українських літописів, писав: «Не малое иму вождехеление захватити тя и силою повлекти тя во Северскую землю, в ней же пребывание имам. Не лепо ли бяше во Северскую землю внедриться ти, егда бы на малое время, абы очесы видети своими землю, ю же не раз и не два повествованиями описаши?»
Свій погляд на різні історичні шляхи розвитку України та Росії Толстой висловив у кількох програмних творах
Саме від Костомарова перейняв Толстой і погляд на історичний розвиток України та Росії. Як і Костомаров, Толстой вважав, що Русь була справжньою європейською державою, з демократичним (вічовим) ладом правління, і ці демократичні традиції Русі перейняла від неї козацька Україна, де давнє віче замінила собою козацька рада.
А сучасна Толстому Росія розвивалася не з Русі, а з Золотої Орди, від якої перейняла авторитарну ханську владу та деспотію. Свій погляд на різні історичні шляхи розвитку України та Росії Толстой висловив у кількох своїх програмних творах. Але про них варто поговорити окремо.
Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода