Разумков став конкурентом Зеленського чи його спадкоємцем?

Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков демонструє незалежність від президента Володимира Зеленського та партії «Слуга народу». Така лінія поведінки на тлі кризових явищ у державі може виглядати як спроба спікера парламенту позмагатися з президентом Володимиром Зеленським за симпатії виборців, а також однопартійців, констатують експерти. Водночас, вони зауважують, що Разумков радше міг би стати спадкоємцем Зеленського, оскільки не накопичив такого політичного капіталу, щоб скласти йому конкуренцію.

Зростає група народних депутатів з фракції «Слуги народу», які більше орієнтуються на нинішнього голову Верховної Ради Дмитра Разумкова, ніж на президента Володимира Зеленського. Це підживлює політичні амбіції спікера парламенту, вважає політолог Руслан Бортник. Він зауважує, що йдеться не про конфронтацію у середині політичної сили, а про природніший процес, зумовлений певним зниженням довіри населення до президента Зеленського, що показують результати соціологічного дослідження.

«Нинішній Зеленський» ще може виграти у Порошенка чи Бойка, але він ніяк не виграє у «нового Зеленського», тобто у несистемного популярного політика. От на місце такого «нового» на заміну «старому» Зеленському, частина команди безумовно вже розглядає Разумкова, який має другий рейтинг, формально другу посаду в країні і має невисокий антирейтинг, щодо нього немає такого несприйняття у суспільстві. Така ситуація на тлі погіршення керованості політичної системи, на тлі розчарування суспільства у діях цієї команди формується соціальний внутрішньополітичний запит на нового лідера «Слуги народу». І фігура поки що одна – це Разумков», – наголошує Бортник.

Наразі в державі не йдеться про президентські вибори, також немає причин стверджувати, що відбуватимуться дочасні парламентські вибори. Тому нині зарано говорити, в якій формі можуть реалізуватися політичні амбіції Дмитра Разумкова та сподівання на нього частини політикуму як на лідера, зауважує Руслан Бортник. Але, за його словами, неможливо не помітити зростання політичної ваги чинного спікера парламенту, незалежна лінія поведінки якого стала особливо помітною на тлі політичної кризи, викликаної рішенням Конституційного суду.

«У ситуації з КСУ комітет парламенту підтримує не пропозиції президента, який є формальним лідером цієї команди, а підтримує пропозиції голови Верховної Ради, незважаючи на таку ж недосконалість цих пропозицій. Тобто у монобільшості акцент вже змістився із Зеленського на Разумкова. Разумков, який на початку роботи у парламенті мав лише невеличку групу депутатів, буквально 4-5 людей, зараз має серйозну внутрішню групу підтримки у 40-50 осіб. Він також зберігає хороші можливості для співпраці з іншими депутатськими фракціями і групами. Він для них не є токсичним. Умовно кажучи, акцент влади у середині парламенту змістився з президента на спікера. Разумков ще не домінує, але у рівній мірі з президентом впливає на роботу монобільшості», – каже політолог.

«Не казав, що йде на один термін»

Голова Верховної Ради все ж один із керівників держави, що просто пояснює зростання політичної ваги Дмитра Разумкова. А певна незалежність лінії поведінки від своєї політичної сили та від президента була притаманна багатьом спікерам парламенту України, нагадує політолог Євген Магда. На думку експерта, політичні перспективи Разумкова у відриві від посади очільника Верховної Ради та від партії «Слуга народу» є не такими й райдужними.

«Разумков має достатньо потужну позицію формально, але наскільки вона наповнена реальним змістом? Якби у Банкової було бажання його відставити, то це бажання було би реалізовано, зібрати голоси під відставку простіше, ніж під призначення. Разумков обраний до парламенту і став спікером через список «Слуги народу», і у нього немає іншого реального політичного буття. Чи має він достатньо амбіцій, щоб впливати на ситуацію в парламенті? Так. Чи він має достатньо своїх людей, щоб вплинути на ситуацію в парламенті? Ні. Разумков має бути як законодавець святіший за папу Римського. Бо тільки но він перестане користуватися підтримкою опозиціонерів (як лідер парламенту), його політична доля буде достатньо сумною. Тому що він буде сильно залежати від «Слуги народу». Чи буде він йти у якийсь проєкт? Гадаю, що в нього є ресурси для того, щоб рахувати, хто і як його може підтримати. Але це не означає, що він може от зараз із «шашкою наголо» кидатися у самостійну політичну гру. Йому треба дочекатися, щоб рейтинг Зеленського впав ще більше», – розмірковує Магда.

Водночас у ситуації зі скандальним рішенням Конституційного суду Дмитро Разумков продемонстрував, що не бажає втрачати свій політичний капітал. Це свідчить про його намір і надалі лишатися активним політиком та боротися за високі посади, вважає політолог.

«Разумков відчув, що у нього є можливість у ситуації навколо КСУ вийти з власною ініціативою, замість просування президентської. Те, що під його законопроєктом підписалися понад 100 парламентарів – це достатньо показовий факт. Очевидно, що у спікерському кріслі виростають відчуття власної значущості. Якщо мислити формально, Зеленський, коли балотувався на президента, говорив, що йде на один термін. Разумков, коли балотувався у парламент, такого не говорив. Він ще молода людина. Його позиція свідчить, що юристи йому переконливо довели, що у законопроєкті Зеленського є загрози узурпації влади, якщо ви це навіть поставите на голосування, можете мати з цим проблеми. Не зараз, не наступного року, але звинувачення в узурпації влади політичний образ не прикрашає», – зазначає Євген Магда.

«Не будує себе як політика»

Дмитро Разумков дистанціювався від «Слуги народу» та Володимира Зеленського не лише у таких критичних випадках. Він підкреслював свою відособленість від початку каденції нинішнього скликання парламенту, нагадує політичний експерт Валерій Клочок. На його думку, це підкреслює політичні амбіції Разумкова, але не означає його готовності конкурувати.

«Можна говорити, що співпраця Разумкова з офісом Зеленського залишається. Але вважати його ярим прихильником я би не став. Тому що Разумков все ж не новий у політичних питаннях, працював із багатьма. Він, практично з першого дня, коли абсолютно випадково обійняв посаду голови Верховної Ради, він поставив перед собою завдання вирізнитися з кола «слуг народу». Він заради цього навіть почав у Верховній Раді усіх називати по батькові, тоді як Зеленський просив називати його просто Володимиром, звертався до колег по імені і часто на «ти». Це може й дрібниця, але показова», – вважає Клочок.

Попри демонстрацію незалежності від «Слуги народу», Разумков лишається залежним від інших фракцій парламенту. Обрана спікером парламенту позиція посередника, який нібито стоїть над процесами та суперечками, змушує виявляти лояльність у всіх політичних сил та уникати радикальних рішень. А це грає не на користь політичним перспективам, зауважує Валерій Клочок.

«Разумков намагається бути хорошим для всіх. Як на мене, це позиція без позиції. Це просто «класний хлопець», хороший спікер парламенту, який намагається гарно виконувати свою роботу. Разумков намагається балансувати, але говорити про те, що він готує власний політичний проєкт, не доводиться. І я маю сумнів, що це йому вдасться зробити. Політку бути безхребетним не можна. Треба показувати позицію. Рівновіддаленість – це для спікера, але це не політика. Він сам говорив, що схильність до не конкретних відповідей на запитання є вадою, яка йому шкодить. Він подобається багатьом виборцям, є рівень довіри, але це картинка, яка не має поки жодного змісту. Звісно, на нього може бути запит з боку спонсорів, олігархів, але щоб він мав майбутнє серйозне, я сьогодні не бачу, він не будує себе як політика», – наголошує політичний експерт.

«Швидше спадкоємець, ніж конкурент»

Нині стати беззаперечним лідером «Слуги народу» та групи людей, яку нині називають «командою Зеленського» Дмитро Разумков зміг би, якби з політичної арени зник сам Володимир Зеленський. Наразі політична вага голови Верховної Ради є явищем ситуативним, і не відомо, на скільки тривалим, припускає політичний експерт Володимир Цибулько.

«Разумков швидше спадкоємець, ніж конкурент. Якщо нині прокуратура США предметно візьметься за Коломойського, то я не впевнений, що Зеленський захоче залишатися у політиці. Але «Слуга» тоді отримає в особі Разумкова більш-менш прийнятну першу фігуру. У цьому плані він – номер один. Разумков виглядає адекватним для потреб свого покоління. Але Разумков не конкурент Зеленському, оскільки не володіє власною структурою, групою впливу в середині «Слуги». Хоч і називають якихось депутатів нібито причетних до його орбіти, але власної самостійної політичної мережі у нього немає. Він експлуатує, що збудував Зеленський. У перспективі ця політична конструкція імені Зеленського двох не вивезе. А змінити Зеленського на Разумкова вона не ризикне», – вважає експерт.

Водночас на створення власної політичної сили Дмитрові Разумкову може не вистачити досвіду та впливу, зауважує Цибулько.

«Разумков розуміє, як діє машина ухвалення рішень. Тому він і пробує за відсутності власної структури балансувати на тих можливостях, які йому дає посада, яка змушує його бути головою усього парламенту, а не представником «Слуги народу». Але зібрати, створити нову структуру Разумков не зможе. Якщо це буде бліц-кампанія, йому можуть подарувати свої мережі якісь олігархи, якісь місцеві ділки. Але це буде якась ситуативна структура, це не буде його мережа. Він ніколи не займався будівництвом партмереж. Він завжди був найнятим працівником, а політичний лідер – це не найнятий працівник. Крім того, наразі у Разумкова мало людей на яких можна спертися при формуванні власної партійної мережі», – каже Володимир Цибулько.

Дмитро Разумков став головою українського парламенту ІХ скликання 29 серпня 2019 року. Під час обрання він отримав найбільшу за час існування Верховної Ради України підтримку: за його кандидатуру проголосували 382 народних депутати.