Поки користувачі українського фейсбуку роблять жартівливі прогнози, де швидше встановлять результати виборів: в Україні чи в США, ми пропонуємо дещо від цього відволіктися і поговорити про зловживання адміністративним ресурсом, яке було на останніх місцевих виборах в Україні. Тим паче, що це питання залишається досі актуальним у тих містах, де в листопаді відбудеться «другий тур» виборів міських голів.
Що таке зловживання адміністративним ресурсом
Під цим поняттям розуміється невиправдана перевага, отримана певними партіями і кандидатами через використання їхніх службових посад або зв’язків із органами публічної адміністрації з метою вплинути на результат виборів.
Зокрема, до переліку адмінресурсів входять кадрові і матеріальні, фінансові, медійні, силові та інші нематеріальні ресурси, якими під час виборів користуються виборні й посадові особи публічної адміністрації шляхом контролю над персоналом та фінансами, процесом ухвалення рішень та через зв’язки в органах влади.
Якщо простіше, то це коли кандидат використовує свою службову посаду та доступ до ресурсів для того, щоб знову переобратися, умовно, на посаду міського голови.
Адмінресурсами також є ресурси публічної адміністрації, якими кандидати-посадовці користуються у формі престижу, публічної та інформаційної присутності з метою отримання підтримки на виборах. До прикладу, до таких проявів належить вибіркове запрошення політичних лідерів або кандидатів на офіційні заходи органів публічної адміністрації. Умовно, коли на захід за участі міністра кандидата від партії влади не забувають запросити, а від опозиційної – «забувають».
Важливим є те, що у випадку відсутності чіткого розмежування між публічною адміністрацією, політичними партіями і кандидатами принцип рівності можливостей для всіх суб’єктів виборчого процесу може бути знівельовано.
І це насправді може бути великою проблемою через те, що не всі кандидати мають доступ, наприклад, до бюджетних ресурсів, щоб встановити десятки спортивних або дитячих майданчиків і використати їх відкриття у власних агітаційних цілях.
Скільки випадків зафіксовано
Спостерігачі Громадянської мережі «Опора» зафіксували 1424 порушення виборчого законодавства та міжнародних стандартів виборів (згідно з верифікованими даними на мапі порушень станом на 6 листопада).
Серед цих порушень найбільше стосувалися незаконної агітації (1084), процедурних порушень (135), матеріального стимулювання виборців (123). На 4-му місці за кількістю зафіксованих порушень опинився адміністративний ресурс та силове втручання у виборчий процес. Загалом було зафіксовано 70 таких випадків. 26 із них стосувалися бюджетного, 11 – медійного, 9 – кадрового і матеріального, 6 – корпоративного, а також 17 випадків силового перешкоджання агітації.
Це свідчить про те, що адміністративний ресурс залишається, хоч і не ключовим, але поширеним способом впливу на загальний перебіг виборчого процесу, а також разом із матеріальним стимулюванням виборців здійснює найбільш відчутний негативний вплив на нього.
Наприклад, одна справа виготовити білборд та оплатити його не з виборчого фонду, що безумовно є порушенням, а інша – здійснити грошовий підкуп виборців та роздати їм 200 гривень за голос, щоб вони проголосували за правильного кандидата або партію, чи витратити міським головою 13 мільйонів бюджетних гривень у власних піар-цілях.
Історію про 13 мільйонів розглянемо детальніше. Такий випадок зафіксований в Одесі, коли трохи більше як за місяць до старту місцевих виборів фінансування однієї соціальної цільової програми збільшили на 13,3 мільйона гривень. Кошти були виділені на «надання допомоги незахищеним верствам населення у вигляді засобів індивідуального захисту та медикаментів» у 2020 році на відповідну суму. Водночас роздача медикаментів, яка обґрунтовується потребами захисту незахищених верств населення від можливого інфікування на COVID-19 (йдеться про 95 тисяч осіб), саме в другій половині вересня, співпадає термінами з висуванням кандидатів на майбутніх місцевих виборах і супроводжується інформуванням про роль Одеського міського голови Геннадія Труханова в реалізації цього заходу.
Приклади зловживання адмінресурсом
Серед зафіксованих випадків використання адміністративних ресурсів в цілях агітації найбільш системним було використання бюджетних коштів, що виділялися в рамках програми «Велике будівництво», а також проєкти, які фінансувалися а рамках субвенцій на соціально-економічний розвиток та місцевих бюджетних програм.
Що стосується прикладів, то наведемо їх декілька. Наприклад, у Дарницькому районі Києва було встановлено щонайменше 16 спортивних майданчиків із табличками, на яких вказано: «Реальними справами змінюємо наше місто. Безкоштовний спорт доступний кожному! Віталій Кличко». Біля деяких таких майданчиків також було розміщено оголошення про те, що вони «встановлені за сприяння» чинного депутата міськради Володимира Гончарова, біля інших – депутатки Лариси Дегтярьової, проте ці майданчики були встановлені в рамках реалізації цільової програми «Молодь та спорт столиці» на 2019–2021 роки.
Інший приклад з Волині. 25 вересня на ютуб-каналі місцевого телеканалу «Аверс» було опубліковано сюжет про закупівлю 10 автомобілів швидкої допомоги для відділень екстреної медичної допомоги на Волині за кошти державного бюджету. Наприкінці сюжету вказується, що автомобілі були направлені на Волинь нібито саме завдяки народній депутатці Ірині Констанкевич, яка 23 вересня була зареєстрована кандидаткою у депутати від політичної партії «За майбутнє».
Що стосується зловживання медійним адміністративним ресурсом, то він проявлявся в тому, що певні ЗМІ, наприклад місцеві телеканали, у своїх матеріалах висвітлювали діяльність лише окремих кандидатів, які часто одночасно були і міськими головами. Такий випадок був зафіксований в Горішніх плавнях, що на Полтавщині. Крім цього, була поширеною практика використання сайтів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їхніх соціальних мереж в агітаційних цілях окремих партій та кандидатів.
Що стосується прикладів зловживання кадровими і матеріальними ресурсами, то воно проявлялося в залученні підлеглих до агітації, проведенні різних агітаційних заходів у приміщеннях органів місцевого самоврядування та бюджетних установах. Наприклад, можна загадати цікавий випадок із Миколаївської області. Там журналісти місцевого ЗМІ зафіксували на відео, як службовий автомобіль пожежно-рятувальної частини використовувався для наклеювання на білборд політичної реклами партії «Слуга народу».
Крім того, посадовці, які зареєструвалися кандидатами на міських голів, не лише не продовжували виконувати свої обов'язки на період кампанії, а, навпаки, активізували свою публічну діяльність, використовуючи свій статус та репутацію для мобілізації виборців на свою підтримку. Відповідно до вимог законодавства про державну службу етика посадовця передбачає обов’язок дотримання політичної незалежності та нейтральності при виконанні своїх службових повноважень. Проте на практиці цього стандарту поведінки дотримуються не всі.
Президентський фактор
Мабуть, якщо ви слідкували за ходом місцевих виборів, то знаєте, що напередодні офіційного початку виборів президент України Володимир Зеленський розпочав регіональні робочі візити в різні області, де брав участь у презентації Стратегії розвитку регіону, яка також передбачала представлення майбутніх кандидатів на місцевих виборах від партії «Слуга народу».
Проте, чи мало місце тут зловживання адміністративним ресурсом? Давайте разом це з'ясуємо.
З одного боку, діяльність президента не обмежена принципом політичної нейтральності, що дозволяє йому вільно висловлювати свою політичну позицію. З іншого, вище керівництво України, насамперед президент Володимир Зеленський, обрало політичну стратегію демонстрації синхронної діяльності глави держави, уряду та однопартійної більшості «Слуги народу» у Верховній Раді України. Ця стратегія не порушує чинне законодавство, але створює потенційні ризики недотримання принципу політичної нейтральності державних службовців, які не займають політичні посади і підпадають під вимоги Законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції».
Висновок
Для того, щоб мінімізувати практику зловживання адміністративним ресурсом, варто поєднувати три важливі принципи: якісна законодавча база, ефективний та прозорий контроль з боку незалежних інституцій, справедливі та адекватні санкції.
Крім цього, важливим є просвітницький компонент, який має бути направлений як на державних службовців та посадовців місцевого самоврядування, так і на виборців, які мають перестати толерувати це явище.
«Опора» працює як в одному, так і в іншому напрямку.
Анатолій Бондарчук – аналітик Громадянської мережі «Опора»
(Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода)
