Одним із сподіваних результатів місцевих виборів став високий рівень підтримки проросійських партій у регіонах Півдня і Сходу України, пише «Український тиждень». Утім, як зазначає автор статті Денис Казанський, політичні проєкти «Опозиційна платформа – За життя» та Партія Шарія отримали б набагато більше представництва, фактично монополію у місцевих радах, якби їм не сплутали карти численні локальні проєкти.
Журналіст зауважує, що такої політичної конкуренції, як у 2020-му, на місцевих виборах у регіонах Півдня і Сходу не було ніколи. Крім мерських партій, серйозну конкуренцію Шарію і ОПЗЖ місцями становили такі партії, як Опозиційний блок, «Наш край», «Партія миру та розвитку», «Морська партія» та схожі проєкти. Як наслідок – місцеві ради в більшості міст будуть вельми строкатими.
«Східна Україна, яка раніше славилася монопольним пануванням Партії регіонів (іноді з нею конкурувала тільки КПУ), тепер за рівнем політичної конкуренції вже мало відрізняється від Західної», – стверджує Казанський. Він наголошує, що вирішальним фактором успіху в регіонах Півдня і Сходу країни стає наявність потужного локального партійного осередку.
Там, де такі осередки є, високий результат показують і ті партії, які можна вважати націонал-демократичними, і які на Донбасі вважають не вельми непопулярними. А там, де таку роботу не провадять, зазнають поразки навіть мастодонти.
Отже, рецепт протистояння реваншу антиукраїнських сил є, і він простий, зазначає автор. А саме: потрібно просто розвивати на противагу їм місцеві осередки національно-демократичних партій.
Однак замість цього з року в рік спостерігається одна й та сама сумна картина: патріоти часто просто відмовляються від боротьби за Південний Схід. І вважають за краще зосереджувати зусилля на тих регіонах, у яких працювати легше. У такій ситуації дивуватися успіху проросійських проєктів не доводиться. Адже іноді просто немає сил, що могли б їм протистояти, наголошує Казанський.
Докладніше про те, чи варто сприймати результати місцевих виборів у колишньому «базовому регіоні» проросійських сил як однозначний реванш, йдеться в статті «Південно-східне розмаїття».
Вже невдовзі українці спостерігатимуть сюжет чи не цікавіший за виборчу кампанію, прогнозує «Український тиждень». А саме: формування більшості в місцевих радах. Там, як зазначає автор статті Андрій Голуб, не зобов’язані підписувати жодних документів, як у парламенті.
Більшість визначається голосуванням за бюджет і складом заступників мера. Вона може сягати і 100% від складу ради. А може й не сформуватися.
Однак у будь-якому разі, конфігурації стануть настільки несподіваними, що чимало лідерів політсил можуть ще й пожалкувати про хороший результат партії в регіонах, прогнозує дописувач. Однак він переконаний, що для України це однозначний плюс. Заголовок статті – «Розпач за розкладом».
Місцеві вибори стали тріумфом локальних партій і першою великою поразкою Володимира Зеленського та його команди. У підсумку Банкова може втратити вплив на регіони, зазначає «Новое время».
«Ми входимо в нову політичну реальність. Черги [охочих вступити] в «Слугу народу» вже більше не буде», – вважає експерт тижневика політолог Микола Давидюк. Він переконаний, що перед президентською політсилою стоять серйозні виклики, адже результат нинішніх виборів може стати для Зеленського початком політичної кризи і спровокувати більше падіння президентського рейтингу.
Тому, на думку політолога, голові держави, найімовірніше, доведеться йти на якесь кадрове перезавантаження – як в Офісі президента, так і, ймовірно, в уряді. Про це йдеться в матеріалі «Холодний душ для президента».
Тижневик «Дзеркало тижня» пише про необхідність публічної інформації про тих, хто здійснює експертизу шкільних підручників. Раніше Міністерство освіти і науки окремим наказом затверджувало списки експертів, залучених до оцінювання проєктів навчальної літератури.
Це була публічна інформація, і суспільство знало «в обличчя» тих, хто вирішує, які саме навчальні книги потраплять на парти до школярів. Адже, як наголошує автор статті виконавчий директор Громадської спілки «Національна освітня асоціація» Дмитро Гамаш, від якості підручників не в останню чергу залежить якість освіти.
Тепер усе змінилося. 2020 року МОН не видавало наказів щодо затвердження переліку експертів навчальної літератури. Невідомо, кого Інститут модернізації змісту освіти, який проводив експертизу, відібрав як кандидатів в експерти, кого і як навчав азів оцінювання, і хто безпосередньо здійснював експертизу електронних версій підручників для 3-го і 7-го класів.
І річ тут навіть не в тім, для яких саме класів організується експертиза, –наголошує дописувач. А в таємничому механізмі, який може зараз запуститися й пустити коріння надалі. Корупційних спокус буде чимало, адже в результаті конкурсу підручників хтось отримає величезні замовлення від держави.
Дописувач наголошує, що якщо процедура конкурсного відбору підручників не буде чесною і прозорою, якщо суспільна увага до експертів не виявить тих, хто має конфлікт інтересів або не має відповідної кваліфікації, у професійної експертизи шкільних підручників нині немає жодних шансів з’явитися. Найкращі підручники до шкіл можуть просто не дійти. Притому як ніколи сильною буде корупційна загроза. На цьому наголошується в публікації «У каламутній воді експертизи».
Книгарні спорожніли, концертні зали і театри зачинилися або приймають лише частину відвідувачів. Культура замовкла. До чого призведе такий вимушений авітаміноз прекрасного? – з’ясовував дописувач тижневика «Новое время» Андрій Курков.
Письменник зазначає, що і в Європі, й Америці продажі книг під час пандемії зросли на 20-40%. Замість квитків у закриті театри і кінотеатри люди ще глибше пішли в читання літератури. Спрацював звичайний компенсаторний механізм людської психології. Але цей механізм чомусь не спрацював в Україні. Докладніше йдеться в матеріалі «У режимі очікування».
