- «Російське відродження в Україні: прокремлівським партіям прогнозують посилення на місцевих виборах» – Микола Воробйов на сайті «Атлантичної ради»
- «Вибори-2020 у США: чого може очікувати Україна від перемоги Байдена або Трампа» – Бенджаміна Шмітт на сайті Інституту українських досліджень Гарвардського університету
- «Вибори з наслідками для України» – Стівен Пайфер на сайті Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету
«Російське відродження в Україні: прокремлівським партіям прогнозують посилення на місцевих виборах» – такий допис оприлюднений у розділі блогів на сайті американського аналітичного центру «Атлантична рада». Автор, український журналіст і колишній стипендіат Школи передових міжнародних досліджень Університету Джонза Гопкінза у США Микола Воробйов, звертає увагу, що перед місцевими виборами в Україні цими вихідними владна партія президента Володимира Зеленського «Слуга народу» зазнає постійного занепаду її підтримки, і багато хто вбачає в цих виборах можливість для проросійських сил відновити політичну ініціативу після низки років невдач.
Автор нагадує, що такі партії регулярно збирали до половини голосів на виборах в Україні і не раз могли створювати парламентські більшості, але все це змінилося навесні 2014 року після захоплення Росією Криму і гібридного вторгнення Москви на сході України. І на виборах 2014 і 2019 років підтримка проросійських партій різко впала, приблизно до 20 відсотків. Та тепер політичний клімат, можливо, змінюється.
Шість років конфлікту призвели до того, що українці травмовані і втомлені від війни, яка не веде Україну до перемоги, також існує широке розчарування через провал гучно рекламованих реформ, що мали поліпшити рівень життя і покарати корумпованих посадовців. Усе це створює поживний ґрунт для антизахідних тверджень прокремлівських сил в Україні.
Також автор звертає увагу на те, що нині в Україні починає оформлюватися «диявольський альянс» між олігархічними і прокремлівськими політичними силами, обидві з яких прагнуть зірвати євроатлантичну інтеграцію країни. А саме цим силам нещодавні опитування прогнозують успіх на місцевих виборах 25 жовтня.
І якщо ці прогнози підтвердяться, прокремлівські сили в Україні скоро зможуть почати наближатися до тих рівнів політичного впливу, який вони мали за часів Віктора Януковича. А це, вважає автор, може призвести до вимог дострокових парламентських виборів.
Крім того, повернення успіху проросійських сил може живитися також політикою і діяльністю самого президента Зеленського, пише журналіст і нагадує про примирливу позицію нинішнього президента у ставленні до Росії і її керівника Володимира Путіна – він дбайливо уникає того, щоб прямо звинуватити Путіна в спричиненні конфлікту, і часто зазнає критики за те, що не бажає взагалі й згадувати про російську агресію.
Нагадуючи недавнє інтерв’ю Зеленського британському громадському мовцеві «Бі-бі-сі», журналіст звертає увагу на разючий, за його словами, контраст між такою примиренською риторикою чинного президента і значно більш недвозначними словами його попередника Петра Порошенка.
За такої ситуації, додає автор, парламентар від «Слуги народу» Андрій Качура вже заговорив про неминучість політичного партнерства між партією Зеленського і прокремлівською «Опозиційною платформою – За життя» після місцевих виборів. І такі заяви – добра новина для лідера «ОПЗЖ» Віктора Медведчука, якого широко вважають неофіційним представником Путіна в Україні. Останніми роками Медведчук став провідною проросійською поставою в Україні і набув собі широкий пакет засобів інформації, щоб просувати сигнали Кремля українським авдиторіям.
«Постійні виступи українського президента за компромісне полагодження з Москвою наводить на думку, що він і його команда досі не усвідомили справжньої природи геополітичних цілей Кремля. Росія намагається відновити повний контроль над Україною і не вдовольниться регіональним пануванням над Кримом чи південно-східними прикордонними регіонами, які нині перебувають під контролем Москви. Це залишає мало місця для пошуку спільних позицій, якщо тільки Україна не буде готова полишити подальшу євроатлантичну інтеграцію і погодитися на серйозне обмеження суверенітету країни», – наголошено в статті.
Автор застерігає, що така безкомпромісна позиція Росії робить розмови Зеленського про майбутній мир із Росією особливо небезпечними: «Створюючи фальшиві надії серед українських виборців, він може копати свою власну політичну могилу, водночас прокладаючи шлях до значно ширшого відновлення успіху прокремлівських сил в Україні. Виборці, розчаровані нездатністю Зеленського виконати свою обіцянку про мир, можуть врешті звернутися до «ОПЗЖ» чи інших відверто проросійських сил, які відчувають значно менші докори сумління щодо таких поступок, яких очікує Кремль. І майбутні місцеві вибори дадуть знак, наскільки близька Україна до такого сценарію».
А сайт Інституту українських досліджень Гарвардського університету у США публікує точку зору свого дослідника-постдокторанта Бенджаміна Шмітта вже про американські вибори: «Вибори-2020 у США: чого може очікувати Україна від перемоги Байдена або Трампа». Автор, колишній радник із питань європейської енергетичної безпеки Державного департаменту США, нагадує, що відносини між США й Україною від часу її незалежності 1991 року розвинулися до стратегічного партнерства, яке особливо важливе у світлі протистояння російській агресії на східному фланзі НАТО. І ця стратегічна реальність не зміниться незалежно від того, чи 20 січня 2021 року президентом США стане Джо Байден, чи Дональд Трамп.
Для Вашингтона підтримка євроатлантичних прагнень України життєво важлива з погляду трансатлантичних інтересів у галузі національної безпеки, які ґрунтуються на тому, що Європа є цілісна, вільна і мирна, мовиться в статті. Така важливість України наводить на думку, що значення партнерства між США й Україною за наступні чотири роки президентського терміну у США тільки зросте, і, найімовірніше, від результату американських виборів не можна очікувати різкої зміни зовнішньої політики США щодо України.
Автор розглядає деякі моменти, які мають особливе значення для такої політики, – такі, як ведення дипломатії з метою посилення санкцій проти Росії, щоб відвернути розширення її агресивної поведінки в Україні й деінде, чи санкції проти російського енергетичного проєкту «Північний потік-2», – і доходить висновку, що варто очікувати незмінності політики Вашингтона щодо цього незалежно від особи майбутнього президента США.
Найбільші ж розбіжності між двома лідерами полягають у їхній особистій відданості і риторичній підтримці політичної стабільності і суверенітету України, пише автор. І з цього огляду президент Трамп має жахливий результат. Зокрема, він висловлював мало зацікавленості протистояти Путінові, засуджуючи його лиходійства в Україні і ширше на Заході. І друга адміністрація Трампа, найімовірніше, продовжить цю тенденцію, можливо, й пішовши на шкідливі поступки Кремлеві щодо України, які були неможливі через політичні обмеження за першого терміну Трампа.
У статті нагадано тут і про активні домагання Трампа до Зеленського, щоб в Україні відкрили політично мотивоване розслідування з метою нашкодити Байденові. Тож, вважає автор, «із погляду особистої підтримки національної безпеки України президент Трамп виробив поведінку, яка була дестабілізувальною для України».
І тут великі відмінності з колишнім віцепрезидентом Байденом, який особисто рішуче підтримує суверенітет України і словами, і діями, мовиться в статті. Байден на своїй віцепрезидентській посаді відповідав за політику щодо України і вважається в міжнародній спільноті прихильником підтримання територіальної цілісності України проти російської агресії, він також працював із лідерами по всьому Євросоюзі і з багатьма міжнародними фінансовими інституціями з метою боротьби з корупцією в Україні.
Так що, вважає автор, можна бути певним, що офіційна політична підтримка сильної і вільної України з боку США триватиме після 2020 року за адміністрації і Байдена, і Трампа, а найбільша різниця, якої може очікувати на наступні чотири роки керівництво України, буде в підтримці і увазі, яку Україна буде отримувати від самого президента США.
Коментують вплив результату президентських виборів у США на Україну й інші американські аналітики. «Вибори з наслідками для України», – назвав свою статтю на сайті Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету у США Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні. На відміну від попереднього коментатора, він вважає, що те, хто сяде в президентське крісло в Білому домі 20 січня 2021 року, матиме великий вплив на політику США щодо України і Європи.
Цей автор теж звертає увагу, що, хоча загальний політичний курс США щодо України адміністрація Трампа продовжила, «ніколи не було ясно, чи сам Трамп підтримує таку політику». «Його головним залученням у справи України була спроба вимагання щодо Києва, щоб поліпшити свої власні політичні перспективи, що й призвело до його імпічменту. Хоча його адміністрація веде тверду лінію щодо Росії, Трамп, схоже, не здатен критикувати Путіна чи лиходійства Росії. Він вочевидь вважає, що Україна, а не Росія втрутилася в президентські вибори 2016 року, ігноруючи висновки розвідувальної спільноти США, розслідування Мюллера (спецпрокурора Роберта Мюллера, під керівництвом якого розслідували втручання Росії в ті вибори – ред.) і комітету у справах розвідки Сенату, яким керують республіканці», – мовиться в статті.
Автор побоюється, що в разі переобрання Трампа він уже не муситиме думати ще про одні вибори і може піти на поступки Путіну: «Чи буде він схильний, як уже натякав 2016 року, визнати незаконну анексію Росією Криму і зняти економічні санкції? Чи виведе він США з НАТО, як побоюються багато колишніх посадовців США? Розвал альянсу був би велетенським подарунком Путінові і залишив би Україну в небезпечній геополітичній позиції».
Зовсім інше буде в разі обрання Байдена, пише автор і тут же признається, що палко сподівається на це: «США будуть мати президента, який розуміє зацікавленість США в успішній Україні і який добре знає цю країну з часів свого віцепрезидентства. Він буде тим другом, якого потребує Україна: прихильним, але й готовим на тиск на українське керівництво, щоб воно йшло на необхідні реформаторські кроки. Він усвідомлює той безпековий виклик, який становить Росія для України і Заходу, і розуміє важливість міцних трансатлантичних відносин, що ґрунтуються на міцному союзі НАТО».
Тож, мовиться в статті, те, чи переможе на виборах Трамп, чи Байден, буде означати для американської політики щодо України дуже різні речі. Але американські виборці будуть обирати собі наступного президента головно на своїх внутрішніх міркуваннях.
Тому автор застерігає: Україна не має в цьому процесі ніякої ролі, і українські посадовці повинні й далі робити все можливе, щоб уникнути перетворення їхньої країни на м’яч у політичному футболі в перебігу кампанії у США.
