У середині листопада МОЗ України планує підключити до кисню 50% (або 26 тисяч) ліжок у медичних закладах, а до кінця року цей показник зросте до 80%, заявив очільник відомства Максим Степанов під час свого виступу у парламенті 20 жовтня. За його словами, нині кількість ліжок з підведеним киснем складає 15 тисяч, при цьому задіяно близько 10% апаратів штучної вентиляції легень. Між тим, представники громадських організацій, волонтери вважають ці дані сильно завищеними. Вони стверджують, що в Україні є гостра потреба в кисні в умовах пандемії.
У Анни – карі очі і дзвінкий голос. «Саме так – Анна», – представляється вона під час телефонної розмови кореспондентці Радіо Свобода і просить не називати ані її прізвища, ані точного місця роботи. Анна – студентка четвертого курсу, майбутній лікар. За її словами, аби опанувати усі тонкощі професії, вона пішла працювати медсестрою в реанімаційне відділення однієї з київських лікарень.
«Реанімацію справедливо називають «пеклом лікарні». Все найважче відбувається тут. Це було й раніше, а зараз через коронавірус робота максимально ускладнилася. Наша клініка не приймає лише пацієнтів з підтвердженим COVID-19. До нас везуть всіх. Якщо після результатів аналізів виявиться, що пацієнт має коронавірус, ми транспортуємо його до спеціалізованої лікарні. Через це тепер кожен хворий – це потенційно небезпечний пацієнт», – розповідає Анна.
Страшною видається не стільки сама хвороба, скільки її масштаби і стрімкість розповсюдження, з якою медичні працівники не можуть вчасно впоратись, стверджує майбутній лікар: «Наші люди «розслабились», вони, як то кажуть, «забили» на пандемію, відтак пішов швидкий приріст хворих».
Респіратори, що лишають синці на обличчі, черга зі «швидких» і постійний «шум кисню»
Дві третини палат у клініці нині використовуються як ізолятор для пневмоній, розповідає Анна. Коли чуєш телефон екстрених викликів, маєш вдягнути повне екіпірування, додає вона.
«Спершу вдягаєм рукавички, костюм, далі – маска, респіратор, шапочка, захисний екран, гумові чоботи, другі рукавички… З коридору кричать: «Реанімація в першій палаті!». Знімаєш захисну форму, перебігаєш по коридору в іншу палату і знову за алгоритмом: маска, респіратор… Знову телефонують з приймального відділення. Знову пневмонія. Черга з 13 машин швидкої, майже всі з підозрою на COVID-19. Із нашого вікна не видно цієї картини, і ми лише з розмов з колегами дізнаємося, що там на «передовій». Перебігаючи з палати в палату, спостерігаю за лікарем та медичною сестрою. Вони виконують алгоритм, від якого вже просто нудить: маска, респіратор, захисний екран, костюм...», – Анна ділиться рутиною зі своїми підписниками у фейсбуці.
Щоб вдягнути повний комплект захисного одягу, необхідно 5-7 хвилин, а інколи одна хвилина вирішальнаАнна
«Щоб вдягнути повний комплект захисного одягу, необхідно 5-7 хвилин, – розповідає дівчина, – а інколи одна хвилина вирішальна! Щоб захистити пацієнтів і себе, нам доводиться щодня перевдягатися по 15-20 разів. Гумки від респіраторів такі тугі, що лишають синці на обличчі».
За словами Анни, з симптомами пневмонії привозять 70 відсотків хворих, з трьох пацієнтів два виявляються з коронавірусом:
«Лікарні наразі не переповнені, є медикаменти, вистачає апаратів, кисню, але не вистачає часу. На жаль, з такими темпами через пів місяця-місяць місця вже не буде».
Наразі Анні бракує вільної хвилини і… тиші.
«Скрізь шумить кисень. На кількох поверхах нижче свердлять стіни, щоб провести кисень у ще одному відділенні. Якщо говоримо умовно про десятьох пацієнтів, то шестеро з них перебувають на позитивному кисні (це канюлі, маски), троє – на кисневих концентраторах і ще один – на апараті штучної вентиляції легень (ШВЛ). Зараз дуже багато меценатів і волонтерських груп, які реально нам допомагають з устаткуванням. Можливо, це через те, що столична лікарня. Чула, що на периферії – геть інша картина», – стверджує Анна.
За медичними приписами, до кисневих концентраторів підключають пацієнтів, які хворіють на COVID-19, середньої ступені важкості. У такий спосіб розвантажуються реанімаційні ліжка з апаратами ШВЛ, які використовуються лише для важкохворих.
Як стверджують у благодійному фонді «Пацієнти України», лікарні, які приймають хворих на коронавірус, лише на половину забезпечені кисневими концентраторами: «338 лікарні приймають хворих з COVID-19. Саме у цих лікарнях встановлено 3 676 кисневих концентраторів, у той час як потреба для них складає 6 656. Тобто не вистачає ще близько 3000 кисневих концентраторів, аби задовольняти критичні потреби хворих».
«Лесю, кисень є?»
Це запитання відома в Україні волонтерка, співзасновниця благодійного фонду «Свої» Леся Литвинова чула за останній тиждень вже не пам’ятає скільки разів – пише вона у фейсбуці: «Я не пишу про «ковід». Я живу в ньому. Не знаю, як це сталося. Чотири пристрої на день на руки стали нормою. Не залишати вільні пристрої в офісі на ніч і на вихідні стало нормою. Доступу до офісу в неробочий час нема. Дрібниця. Викрутимося. Затримати дихання до ранку не всім вдається».
Леся Литвинова починала свою діяльність у 2014 році з допомоги переселенцям, а згодом спрямувала свої зусилля на медичну галузь: опікується невиліковно хворими і паралельно допомагає лікарням з кисневими концентраторами.
«Весною під час карантину ми взяли шефство над лікарнями, – розповідає Леся Литвинова в інтерв’ю Радіо Свобода. – А після того, як клініки почали хоч якусь допомогу отримувати від держави, ми полегшено зітхнули – далі давайте самі… Аж тут за кілька місяців «посипалися» пацієнти. Тут у нас перевага, знаємо ще з «доковідного» періоду, що таке кисень, бо працювали з хворими, які потребували його, маючи інші недуги. На початку цієї хвилі у нас було 60 кисневих концентраторів, згодом докупили 10, а зараз проплатили ще 30 штук».
Кисневий концентратор – це не лише сам кисень, це також витратні матеріали. Я дуже сумніваюсь, що в лікарнях хтось практикує це. Швидше за все, апарат пересувають від пацієнта до пацієнта, аби хоч маску мінялиЛеся Литвинова
Кисневий концентратор, за словами співзасновниці фонду, – це найкраще рішення для дому, проте часто є джерелом інфекції в умовах лікарні:
«Клініки мали ставити кисневі станції. По-перше, це дешевше, по-друге, допомагає більшій кількості хворих. Я дивуюся, чому держава цього не зробила, адже у неї було ціле літо для цього. Кисневий концентратор – це не лише сам кисень, це також витратні матеріали. Я дуже сумніваюсь, що в лікарнях хтось практикує це. Швидше за все, апарат пересувають від пацієнта до пацієнта, аби хоч маску міняли».
Наразі волонтери забезпечують кисневими концентраторами 32-х пацієнтів. Проте це – мізерна крапля в морі від необхідної допомоги, зауважує Леся Литвинова:
«Вчора я займалась вкрай невдячною справою: обдзвонювала пацієнтів, у яких цифри сатурації (насичення легенів киснем – ред.) кращі, і пояснювала їм, чого вони мають повернути концентратори тим людям, у яких все набагато гірше. Комусь пощастить орендувати апарат за відносно невелику суму, хтось отримає його в лікарні на кілька годин. Хтось купляє балони і бігає в лікарню їх заправляти. Це все нестерпно! У мене на руках виписки пацієнтів, де прямо написано: «Потребує кисневої підтримки». Тест вже негативний, а людина ще не відновилась. Її відправляють додому під нагляд сімейного лікаря, який навряд чи десь дістане кисень».
Як би завзято не працювали громадські організації, на одній лише приватній ініціативі з цієї складної епідеміологічної ситуації «не виїдеш», констатує Леся Литвинова. Нинішня позиція держави їй нагадує 2014 рік, коли на початку російської агресії ситуацію на фронті рятували волонтери.
«Лише тоді нам допомагав увесь світ, а зараз ми маємо сподіватися виключно на себе», – каже Леся Литвинова.
Довідка від БФ «Свої»:
Кисневі концентратори поділяються на стаціонарні (підключаються до розетки біля ліжка) і портативні, тобто переносні. Останні відрізняються надзвичайно високою ціною – вартість таких апаратів стартує від 150 тисяч гривень. Пацієнти в Україні користуються переважно апаратами китайського виробництва. Є концентратори, що виготовлені в США, але в Україну вони практично не завозяться. Вартість п’ятилітрового кисневого концентратора до пандемії була 17 тисяч гривень, а нині його можна знайти за 40 тисяч гривень. Ціна концентратора на 10 літрів раніше коливалась від 25-35 тисяч гривень, а зараз вона підскочила до 50 тисяч гривень.
