Колишній адвокат Олександр Качура – саме та людина, яка свого часу домоглася скасування заборони на серіал «Свати» та врятувала політичний бренд «Слуги народу».
- Чи вплинуло це на те, що його запросили до прохідної частини списку президентської партії, завдяки чому він став народним депутатом?
- Для чого нині хоче надати ЦВК право проводити опитування на виборчих дільницях у день голосування?
- Чому вважає, що генпрокурор Ірина Венедіктова та міністр МВС Арсен Аваков «на своїх місцях»?
- Кого він як заступник голови профільного комітету Ради з питань місцевого самоврядування та організації державної влади хотів би бачити у складі ТКГ замість виключеного нещодавно з її складу Вітольда Фокіна
- Та яке табу є у голови ОП Андрія Єрмака.
Про усе це – у другій частині інтерв'ю представника монобільшості для Радіо Свобода (першу частину розмови читайте тут).
– Наскільки ваша робота на захист інтересів «Студії Квартал 95» та на захист кандидата тоді в президенти Володимира Зеленського вплинула на те, що вас запросили до списку «Слуги народу»?
– Моє запрошення до списку ніяк не пов'язане з тим, що я мав якийсь стосунок до «Студії Квартал 95» (щоб ви зрозуміли хронологію).
В той момент. коли я вперше поспілкувався з Володимиром Зеленським, я побачив, яка це людина, я побачив, що це – дійсно те, чого б я хотів для нашої країни. Я побачив, що це – не двулика і не трилика людина і політик (тому що у політиків є 3-4-5 облич).
Президент Зеленський – це дійсно людина вперше в історії України в політиці, яка не є двуликою, і вона точно нам зараз скаже, і потім на телеефірі, і на нараді одне і те ж (так, як вона вважає за необхідне ). За це я і ціную.
Тобто я захотів долучитися до цієї команди. Я сказав, що «якщо я вам буду потрібен, якщо станеться так, що ви підете на вибори (тому що в той момент партії «Слуга народу» давали 4 чи 5 відсотків, коли якась соціологія вже почала з'являтися, тобто партія була на той момент ще на рівні чиїхось здогадок, мабуть), я сказав, що я теж з вами». Я сказав, що «я буду супроводжувати вас, робити все для того, щоб вам вдалося, і якщо ви вирішите, то я тоді з вами». Але у нас не було домовленостей про щось конкретне.
Коли формувався список, мене запитали: «Яким ти хочеш номером бути?»
– А хто саме?
– Це була розмова спочатку з Сергієм Трофімовим (нині він – перший заступник голови Офісу президента – ред.), з Олександром Корнієнком (нині він – голова партії «Слуга народу» та перший заступник голови фракції «Слуга народу» у парламенті – ред.).
Я сказав їм, що мені, в принципі, все одно, але давайте в першій п'ятдесятці.
– І ви стали 49-м номером?
– І тоді Корнієнко сказав: «Качура – 50. Так і запишемо!». І потім. коли постпраймеріз були, то я був 50-м, а потім якось посунувся, тому що щось там по списках посунулось. І так я став народним депутатом.
Упевнений, що я за цей рік перебування на своїй посаді не зрадив точно і інтересів команди, і тих програмних засад президента, і самого президента, точно. Я виконую те, що ми обіцяли людям.
– У цьому статусі уже (як народний депутат) ви дозволяєте собі давати юридичні поради президенту?
– Зараз такого нема. Я тоді, коли зайшов у парламент, сказав, що жодного юридичного супроводу з моєї сторони не може бути, тому що це, по-перше, не дозволить мені якісно виконувати ті обов'язки, які покладені на мене законом про статус народного депутата, а, по-друге, це не правильно, бо юрист має повністю займатися тільки цим, бути весь час у тренді, спілкуватися зі своїми колегами, розуміти, що відбувається. Я цього не можу робити, хоча в нас у попередніх скликаннях були юристи, які супроводжували партію і були народними депутатами. Я обрав для себе інший шлях – шлях професійного політика, законотворчої роботи, публічної комунікації і, зрозуміло, що у цьому всьому немає місця для юридичного супроводу.
Але те, що я знаю, і той досвід, який я маю юридичний, мені це допомагає. І взагалі я раджу інколи, як краще ухвалити рішення, щоб це відповідало законодавству України.
Тому я не скажу, що це консультації якісь, але, можливо, поради Офісу президента, вони мають своє місце.
– Щодо вашої законотворчої діяльності. Наскільки я розумію, ви були одним із тих, хто займався оформленням оцієї ідеї проведення опитування на виборчих дільницях з боку ЦВК.
– Так.
– Чи обговорювали ви цю ідею з Офісом президента? Якщо так, то з ким саме? І загалом, чи могли б ви пояснити, для чого це опитування саме у день виборів настільки важливе для українців?
– Я один зі співавторів цього законопроєкту, це правда.
У нас був перший законопроєкт, який вносився членами комітету і в якому не було прямої заборони опитування щодо особливого статусу Донбасу і Криму.
Тому я після того, як побачив запит політичних партій, членів комітету на це питання, я вніс відповідну редакцію окрему законопроєкту. Її підписало багато членів комітету разом з Олександром Корнієнком, зокрема.
– Тобто це не з Офісу президента вам спустили?
– Олександр Корнієнко як голова партії, зрозуміло, що спілкується з Офісом президента, але я особисто не спілкувався з цього приводу ні з ким. Ми спільно із членами комітету напрацьовували текст і він отримав необхідну підтримку на засіданні комітету. Але, на жаль, ми не встигли оперативно проголосувати і надати ЦВК повноважень, а ЦВК вже не встигла б оперативно організувати цей процес. Це неможливо вже було реалізувати в рамках виборчого процесу.
Тому я вважаю, що дійсно, можливо, керівництву фракції необхідно було б акцентувати увагу саме на цьому законопроєкті. Але з іншого боку, законопроєктом передбачалось фінансування опитування з державного бюджету або за рахунок технічної допомоги іноземних держав.
Те опитування, яке буде проводитися у нас 25-го числа, яке ініційоване президентом, воно не потребує використання державного бюджету, і я в цьому бачу позитив. У будь-якому випадку таке опитування відбудеться, жодної копійки платників податків витрачено не буде, і ми дізнаємось думку людей з тих чи інших питань, які були озвучені.
– Чи не вважаєте ви це опитування, яке зараз анонсоване, яке планують проводити, певним популізмом і піар-технологією? Тому що жодних юридичних наслідків воно мати не буде, і сам спосіб, в який його намагаються провести, теж у багатьох викликає чимало запитань.
– Не можна це назвати якимось популізмом, тому що це – питання, які турбують українських громадян.
А щодо того, яким чином організовується цей процес, все відповідає закону. І в чому звинувачують зараз президента? Президента звинувачують в тому, що він хоче порадитися з народом України. Це – єдина теза, яку зараз просуває опозиція.
Ви кажете, що немає юридичних наслідків ніяких, але будуть політичні наслідки, тому що, якщо ми проведемо опитування і люди з приводу того чи іншого питання вирішать так чи інакше, ми повинні будемо втілити у життя те, за що віддали свої голоси, якщо це так можна назвати, люди, після того, коли вони визначились із кандидатом на виборах.
– Але для цього ж потрібен закон про референдум?
– Про референдум – це інше. Якщо казати про особливу економічну зону для Донбасу, то на референдум не можна виносити, згідно з Конституцією, згідно з законодавством, питання щодо зниження оподаткування. Це питання апріорі не може стояти як питання референдуму.
Закон про референдум буде однозначно проголосований.
– Коли?
– Я думаю, до кінця року (Стефанчук казав). Я думаю, що ми затягнули з цим процесом. Тому що, дійсно, була обіцянка, зробити його одним із перших законопроєктів, щоб він був внесений, проголосований.
Але ту роботу, яку провів Стефанчук (і я мав честь входити до робочої групи тієї під його керівництвом)... Це такий документ, якого за якістю, мабуть, ще не знав парламент. Не хочу нікого хвалити, але дійсно ми кожну статтю проходили, кожне слово і це сотні годин витрачених робочою групою.
Зараз Венеційська комісія висловила свої зауваження, ми вносимо необхідні зміни між першим та другим читанням, і на друге читання виносимо до зали. І, я думаю, що з наступного року народ України вже буде мати прямий інструмент народовладдя через референдум.
І основне, що я, зокрема, пропагував, це дуже дискусійне питання було, ми кілька разів з цього приводу збиралися, сварилися, обговорювали, потім знову сварилися, потім шукали компромісний варіант. Це те, що за результатами референдуму можна буде скасовувати закони.
Тобто, якщо закон, наприклад, про ринок землі, не влаштовує український народ, то можна буде це питання винести на референдум і скасувати його. І для цього не потрібно буде будь-яких додаткових рішень парламенту і будь-яких посадових осіб.
– Закриваючи це питання, я все ж таки хочу зрозуміти: ви вважаєте, що це опитування, яке пропонують провести 25-го числа, воно є цілком законним і матиме певну користь?
– Якщо у когось є питання до законності у рамках виборчого процесу (ми ж партія «Слуга народу», ми не організовуємо цей процес, тому що ми є суб’єктом виборчого процесу), якщо у когось є сумніви, вони повинні спрямовувати скарги до ЦВК і позивні заяви до суду, а не просто ходити по ефірах і розповідати, що це – зрада.
– Ви були одним із тих депутатів, хто навесні підтримав відставку тоді ще чинного генпрокурора Руслана Рябошапки. Чи задоволені ви зараз роботою нової генерального прокурора Ірини Венедіктової?
– Щодо Рябошапки тоді було цілком обґрунтоване незадоволення.
Якщо говорити про Венедіктову, то вона – хороший генпрокурор, на мій погляд. Але треба, мабуть, краще було б вибудувати процеси всередині команди.
Вона на своєму місці знаходиться. Я їй всім, чим можу, буду допомагати.
Президент, сказав, що «До кінця року» і так далі. Але в парламенті зараз немає дискусій щодо звільнення серед значної кількості народних депутатів.
Той процес, який вона розпочала, я вважаю, що він позитивний. Чи є в нас вже притягнуті до відповідальності вищі посадові особи? Мабуть, немає. Але, чи це питання до генерального прокурора? Це ж суд ухвалює рішення і притягує до відповідальності.
Тому я буду все робити для того, аби Ірина Венедіктова була успішним генеральним прокурором. І я б не хотів, щоб ми знову змінювали її на нового генерального прокурора і потім чекали результат. Давайте допоможемо генеральному прокурору, щоб він був успішним.
– Ви щойно зауважили, що в руках генерального прокурора не настільки великий вплив, як у інших органів, але, наприклад, зараз саме в руках генерального прокурора зосереджені повноваження щодо відкриття проваджень. Тому що саме генеральний прокурор вносить ці дані до ЄРДР.
І чи не бентежить вас той факт, що Ірина Венедіктова певний час блокувала розслідування щодо вашого колеги по фракції Павла Халімона, відмовляючись на прохання детективів НАБУ відкрити кримінальне провадження через ймовірне вимагання ним неправомірної вигоди, попри аудіозаписи, які можуть про це свідчити?
– Я сумніваюсь, що Ірина Венедіктова могла блокувати будь-які справи. Я фрагментарно читав коментарі (ті, які від НАБУ лунали, ті, які лунали від генерального прокурора) і я розумію, що не можна вносити записи в ЄРДР лише тому, що щось написано у ЗМІ (при всій повазі). Це може стати основою початку розслідування, але генпрокурор вносить записи, коли в неї є наявні документи.
Я думаю, що якби були достатні документи для того, щоб вносити запис до ЄРДР, Венедіктова це зробила б.
Не хочу тут називати ніякі прізвища (і я не буду їх називати, і не маю права називати), але всі намагання, які були щодо Венедіктової змусити її повпливати якось політично, ухвалити те чи інше рішення, у тому числі, від народних депутатів різних політичних партій і від «Слуги народу» також (так склалося), вони всі увінчалися лише тим, що Венедіктова їм сказала: «Дорогі мої друзі, читайте Конституцію, де є мої і ваші повноваження, і більше не приходьте до мене з такими питаннями». Я це точно знаю.
Тобто я не сумніваюся в принциповості Венедіктової і в незалежності Венедіктової, але чи дозволяє їй та розпочато-реформована прокуратура і ті конкурси, які зараз відбуваються, ефективно працювати? Мабуть, ні.
– Чи не бентежить вас іще один факт, пов'язаний з пані Венедіктовою, це те, що вона таємно переїхала на держдачу і платить за неї втричі менше, ніж мала б?
– У мене нема часу слідкувати за тим, хто куди переїздджає. І якщо говорити щодо вищого політичного керівництва, то обіцяли, що, дійсно, державних дач не буде, такі тези були. І дійсно на постійній основі їх ніхто не використовує, тому що президент сказав, що це, як готель, до того часу, поки ми не знайдемо постійне якесь житло. Тобто це тимчасово, він не переїхав туди жити, як минулі всі генеральні прокурори, президенти (вони там жили і 10 років, і 15, і зараз живуть вже не знаю, на якому правовому статусі).
І найцікавіше, знаєте, що в цій ситуації? Я спрямував запит і до Конча-Заспи, і до Пущі Водиці, хто там проживає, і там дуже багато цікавих прізвищ опозиційних партій, тому що вони там живуть. І не тільки вони, а ще й їхні родичі (свати, брати, сестри і т.д.). Живуть на цих держдачах і фактично за копійки орендують.
Я вважаю, що ті керівники правоохоронних органів, які очолюють будь-які відомства, повинні знаходитися для себе в безпечних умовах, але тільки на період своєї діяльності. Не може такого бути, що у нас всі генеральні прокурори живуть в Конча-Заспі, в цих маєтках. Заїхав, пожив там, як в готелі, якщо треба, відпрацював, склав повноваження і поїхав жити до себе в квартиру (чи що там в тебе раніше було).
Тобто я підтримую точно ідею, щоб таке було, але чи правильно це, щоб було за заниженою якоюсь вартістю і так далі? Я не захищаю тут нікого. Не думаю, що у Венедіктової є час вивчати, де що коштує. Але треба контролювати однозначно, на що йдуть кошти платників податків, тому що це наші наймані працівники.
– Щодо найманих працівників і ефективності роботи. Ви нещодавно заявили про те, що незабаром варто чекати якихось кадрових перестановок в уряді. Зокрема, йшлося про міністра фінансів і міністра економіки – пана Марченка і пана Петрашка. Ви голосували за їх призначення і тут у мене до вас питання: чи не вважаєте ви, що і на вас лежить певна політична відповідальність за відсутність необхідних, на вашу думку, реформ?
– Мені здається, що на партії влади (хоча це, можливо, не зовсім справедливо в усіх випадках) лежить уся відповідальність за те, що відбувається в країні.
Якщо казати про міністра фінансів і міністра економіки, то коней на переправі не міняють. Закінчиться бюджетний процес – ми повинні будемо провести аудит взагалі всіх міністерств, як вони працювали. Тому що падіння промисловості зараз продовжується.
Основна в мене претензія до цих двох міністрів тільки в комунікаційному питанні, тому що, коли, наприклад, ухвалювалась урядом стратегія виходу з коронакризи, депутати, які входять до профільного економічного парламентського комітету, дізнались зі ЗМІ, що таке засідання відбувається і, хто встиг, побігли. Це однозначно ненормально.
Ви праві, що якщо ми призначаємо когось, то повинні розраховувати, що і комунікація якась буде відбуватися, тому що вони забувають, що їх і звільняє також парламент.
– Чи є у вас якісь претензії до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова? Наскільки він ефективний і чи будете ви голосувати за його відставку, якщо це питання винесуть до сесійної зали?
– Я вже казав про пана Авакова публічно і в мене позиція за цей рік не змінилась. Я вважаю, що Аваков знаходиться на своєму місці.
Я готовий проголосувати за зміну міністра Авакова на будь-якого іншого можливого кандидата, якщо буде позиція відповідна президента України, тому що я підтримував президента рішення, який говорив про те, що якщо я захочу, то Аваков піде з цієї посади. Тобто я в першу чергу буду спиратись на це.
І, по-друге, треба, щоб у нас була достойна кандидатура, яка зможе точно керувати МВС.
Я готовий однозначно, є претензії, але треба кандидатуру для того, щоб змінити міністра. Не можна просто міняти ні на кого.
От коли, наприклад, збирали підписи в парламенті, ходили з бланками. Кажу, що давайте, я підпишу, але на кого будете міняти? Кажуть, що ми не знаємо, ми просто незадоволені якимось речами.
– Щодо питання наступників. От, наприклад, Тристороння контактна група. Буквально нещодавно з її складу вивели Вітольда Фокіна. Чи поділяєте ви цей крок? Чи погоджувались ви з паном Фокіним? І кого ви б хотіли бачити на його місці?
– З приводу пана Фокіна – це рішення президента. Тому мені важко коментувати якісь рішення, які ухвалює президент, тому що це – його рішення і він за них несе відповідальність.
Якщо казати про те, в якому вигляді проходило засідання комітету, – це був фарс. Це нічого спільного не мало з регламентом. Це був політичний піар окремої політичної сили.
– А сам виступ Фокіна вам сподобався?
– Виступ Фокіна на 90 відсотків складався з того, що він цитував Мінські домовленості. Не подобалося деяким депутатам, що він російською мовою говорить, так Мінські ж домовленості російською мовою написані. Ну про що ви говорите?
Я не погоджуюсь точно з тезою, яку озвучив пан Фокін, вона точно мені різала вухо, це теза про те, що «на Донбасі немає присутності Російської Федерації». Якщо навіть суто юридично подумати: ну як це немає, якщо в Мінських домовленостях сторона – Російська Федерація. Як можна було про це сказати? Я думаю, що ця теза і стала ключовою в ухваленні рішення президентом України щодо звільнення Фокіна.
Якщо казати про те, на кого можна його замінити, то я бачив коментар Леоніда Кравчука, що він казав, що поки що немає такої кандидатури. Але, я думаю, що все-таки нам потрібно, щоб там було більше парламентарів. Тому що в ТКГ делегати часто про щось домовляються, щось говорять, але вони забувають, що, згідно з Мінськими домовленостями, парламент України ухвалює закони про особливості місцевого самоврядування та про ведення виборів. Тому в ТКГ домовляються, а з парламентом ніхто не комунікує, тобто у нас немає зустрічей ніяких, немає ніякої платформи, де б депутати могли прийти, запитати, про що домовились, що там відбувалось...
Тому я впевнений, треба, щоб саме депутати від різних політичних фракцій входили до делегації ТКГ. Тому що парламент – зріз суспільства і представництво різних точок зору. І потім, коли вони повернуться в Україну після всіх цих перемовин, вони повинні будуть переконати парламент, що потрібно внести необхідні зміни в законодавство, і чому.
А якщо така дискусія не буде відбуватися, то вони про щось домовляться в ТКГ, а парламент скаже, що «ні, ми не погоджуємось».
– Щодо комунікації. Чи впливає те, що ви входите до підгрупи у фракції, яку очолює кум голови ОП Микола Тищенко, на спілкування з Офісом президента? Чи відчувається вплив цих родинних зв'язків?
– Я думаю, що якщо говорити про Миколу Тищенка, то там точно немає ніяких зв'язків, які б могли повпливати на щось. Це те, що я бачив.
Коли Микола Миколайович хотів зустрітися з Єрмаком і поставити якісь парламентські питання, то з великою обережністю Андрій Борисович відносився до них. Тому що в нього, я знаю, є таке табу, що якщо ти маєш якісь відносини сімейні чи якісь партнерські у попередньому житті, то значить, що тобі взагалі, точно він не буде допомагати. Тобто він може словом якимось допомогти і порадою, але точно не лобізмом якимось і просуванням.
Я про це знаю. Це мені не Тищенко казав, це мені казали з оточення, тому що Микола Миколайович точно такий же рівний депутат, як і всі.
Перша частина інтерв'ю:
