Газета «День» розповідає про особливості цьогорічних місцевих виборів і про шанси на перемогу у провладної партії «Слуга народу». Головною особливістю виборів видання називає те, що сильні позиції мають не тільки загальнонаціональні партії, а й регіональні політичні сили. Ще одна відмінність – нинішні перегони проходитимуть за новим Виборчим кодексом і за результатами децентралізації, а також зміни адміністративно-територіального устрою. Тобто обиратимуться нові об’єднані територіальні громади та ради укрупнених районів.
Газета нагадує, що свої партійні з’їзди вже провели основні політичні партії, які претендують на прохідні відсотки в місцевих радах та посади мерів. Щодо представництва на виборах від «Слуги народу», то воно, на думку газетярів, дуже різношерсте і цілком у стилі провладної партії.
«Складається враження, що висновки з попередньої виборчої кампанії до Верховної Ради не дуже то і зроблені. Падаючий рейтинг партії, здається, не змусив змінити підходи до підбору кадрів», – зазначає видання.
Натомість інший експерт «Дня», політтехнолог Олег Постернак називає представників від «Слуги народу» у мери великих міст «серйозним і вагомим добором». Він вважає, що «партія влади має непогані шанси закріпити своє електоральне ядро, а в деяких регіонах навіть його розширити». Стаття називається «Випробування на місцях...».
(31 серпня у Києві політична сила «Слуга народу» провела позачерговий з'їзд партії, де оголосила про початок місцевої виборчої кампанії та представила кандидатів на пости мерів низки українських міст.
У понеділок провела з’їзд у Києві і партія «Європейська солідарність».
11 серпня свій з'їзд провела у Києві партія «Голос».
15 липня Верховна Рада призначила місцеві вибори на 25 жовтня 2020 року).
Чи дійсно операція українських спецслужб (ГУР МОУ і СБУ) із затримання бойовиків із так званої приватної військової компанії «Вагнера» була і хто «злив» інформацію на завершальній стадії, що призвело до її провалу, в газеті «Україна молода» розповідає генерал-лейтенант Григорій Омельченко. «Сьогодні я маю відповідь на ці та інші запитання, пов’язані з проведенням операції на досить високому професійному рівні, та який був допущений «прокол» керівниками ГУР і СБУ на її фінальній стадії», – стверджує дописувач.
І додає: «Те, що операція із затримання «вагнерівців» проводилася українськими спецслужбами, але була провалена в результаті «зливу» інформації «кротом» з Офісу президента України російській стороні, для мене це вже незаперечний факт, який неможливо спростувати».
З аргументами на підтвердження своїх висновків Омельченко знайомить у статті «Зе! Кріт» на Банковій: хто «злив» інформацію про операцію із затримання «вагнерівців».
(Президент України Володимир Зеленський назвав «маячнею» інформацію про «злив» спецоперації із затримання бойовиків так званої приватної військової компанії «Вагнера» – ред.)
Парламентська газета «Голос України» розповідає про щойно видану книжку «Вулиця причетних. Чернігівська справа Левка Лук'яненка». Її авторка Віра Курико розповідає про короткий період між двома тюремними термінами Героя України, політв'язня Левка Лук'яненка. Дослідниця не тільки розповіла про те, як він вживався у радянське середовище 1976 року, а й спробувала виявити всіх причетних до його життя в Чернігові, зрозуміти тих, хто сприяв новому ув'язненню цього електрика обласної дитячої лікарні (таку роботу тоді мав Левко Лук'яненко).
«Система не тільки ламала незгідних – вона ще й вмонтовувала в себе тих, які заради цілком правильної кар'єри погоджувалися, для відчіпного, зробити те, що наказував КДБ», – йдеться в статті. Так, лікар-педіатр, що нині у Чернігові відомий як засновник центру реабілітації дітей з діагнозом «ДЦП», тоді мусив провести збори в лікарні із засудженням Левка Лук'яненка. Він зробив добру кар'єру, створив потрібний для хворих дітей центр, але чи вартує це все тих зборів? Відповіді авторка не дає, змушує думати самого читача.
