Львівські шахтарі відмовляються підніматись на поверхню через невиплату зарплатні

29 гірників шахти «Надія», що у місті Соснівка Львівської області, третій день не виходять на поверхню. Вони вимагають від президента, прем’єра, міністра енергетики повернути їм заборгованість із зарплати за останні пів року. 100% акцій цієї копальні належать державі, а Міністерство енергетики призначає підприємству керівника.

Чому ще 5 років тому найкраща шахта Львівщини нині у злиденній ситуації і боргах?

На території шахти «Надія» зібрались жінки страйкарів, деякі навіть із дітьми. Вони третій день поспіль приходять підтримати чоловіків, приносять щось із їжі, а в неділю, у День шахтаря, навіть наліпили вареників і передали їх у копальню.

«Мій чоловік під землею від суботи, а є хлопці з п’ятниці вечора. Не зізнається мені, як почувається, каже, що все гаразд. Це вже крик душі – комунальні послуги заплати, сплати кредити, збери дитину в школу. А грошей немає. Тато чоловіка допомагає, моя родина. А чому так має бути, коли він важко працював? А не дай Бог захворіти. Як можна людей при такій ситуації залишити у такій скруті, коли пандемія і така важка недуга? – запитує Ірина Никитюк.

Щоби поспілкуватись із її чоловіком та іншими гірниками підземного протесту, довелось спустись під землю на глибину 500 метрів.

На вечір 31 серпня під землею залишались 29 гірників. Вони сидять на лавках в одній кімнаті. Сюди їм передають їжу, можуть спілкуватись через комутатор із рідними.

Олександр Никитюк каже, що сидітиме під землею доти, доки йому та іншим шахтарям не виплатять зароблені гроші.

«Якщо повністю віддадуть борг, то піднімемось на поверхню. Півроку немає зарплати і як я маю повернути кредити і віддати борги всі. Добре, що за цей час «красти» не довелось. Шахта була найкраща ще 5 років тому», – говорить Олександр Никитюк, батько двох неповнолітніх дітей.

Поруч нього шахтар Володимир Голько пояснює, що на шахті останні 5 років немає господаря і копальня «розсипалась».

«Був тут заступник міністра, Олександр Зорін, назвав нас терористами. Ми не зрозуміли, що він мав на увазі. Бо ми хочемо, щоб влада нас почула, ми мирно страйкуємо, то чому ми терористи? Як це не платити зарплату? Ми всі місяці працювали і йшли назустріч адміністрації. Вперше таке, що на День шахтаря ми у шахті, то до чого ж треба довести людей?», – гірник-протестувальник Володимир Голько.

Дехто з гірників змушено піднявся на поверхню

29 серпня під землею були 48 шахтарів, але за цей час у декого підскочив тиск і людей терміново підняли на поверхню. Двічі на день фахівці вимірюють рівень кисню у копальні. Біля гірників чергує медсестра.

«Хто слабший – не витримує стільки часу перебувати під землею, спазмуються судини. Тут не таке повітря, як на поверхні», – розповіла медсестра Ірина Берещак.

Гірникам не виплатили повністю зарплату за квітень, травень, червень, серпень, за березень вони отримали 30% від зарплати і ще менше за липень. Загальна сума боргу становить 54 мільйони гривень.

Шахта «Надія» – приватне акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі, копальня не є дотаційною з держбюджету, тобто що заробить, те і має, скільки видобуде вугілля і продасть – стільки має. Останні два роки шахта збиткова, працює в мінус. Жоден директор, якого призначало Міністерство енергетики, не вивів копальню на прибутковий рівень.

«Міністерство енергетики планує включити шахту у підготовку до її ліквідації і таким чином виділити бюджетні кошти, але це можливо лише з наступного року, про що сказав нам заступник міністра Зорін. Він нам не пояснив, як ми маємо жити ці 4 місяці. Сказав, треба працювати і заробляти, але на сьогодні підприємство не може на себе заробити. Багато людей розраховувались, не вирішене питання заборгованості зі зарплати.Найкращий варіант – врятувати шахту і виділити з бюджету кошти на підготовку ліквідації», – наголосив голова профспілки шахти «Надія» Руслан Віхоть.

Ще 5 років тому, коли шахтою керував Микола Криштопа, вона була найбільш прибуткова серед інших. Микола Криштопа очолив копальню у 1997 році, коли її готували до ліквідації, коли вона втратила свій ресурс, але завдяки доброму менеджменту і залученню приватних інвесторів, зумів підняти шахту до прибуткової, і це тривало до його смерті у жовтні 2015 року.

«Те, що маємо сьогодні такий борг, це прогнозована ситуація, і тягнеться вона близько 2 років. Те саме було торік. Після смерті Криштопи все почало валитись, ресурс вугілля ніби є ще до 5 років, але нема вже стількох людей. Міністерство призначило директора, дали йому кредитні кошти, він виплатив заборгованість попередню, фактично ці гроші проїли і далі те саме. Власне, через керівників і сталося таке з шахтою протягом 5 років. Бо керівництво було «несвіже», непрофесійно працювало», – каже гірник Артем Токар.

На сайті Міністерства енергетики 31 серпня не було жодної інформації про підземний протест гірників на шахті і про те, як чиновники планують вирішити це питання.

У Львівській обласній адміністрації повідомили Радіо Свобода, що очільник області знає про протест гірників і спілкується з посадовцями Міністерства енергетики.

«Думаю, що найближчим часом ця заборгованість по зарплаті бодай частково буде погашена. А далі це питання ефективного чи неефективного менеджменту, розвитку чи ні цієї шахти. Прямої державної субвенції у приватне акціонерне товариство бути не може», – говорить заступник голови Львівської обласної адміністрації Тарас Грень.

Однак, таким обіцянкам гірники не вірять, допоки гроші не надійдуть їм на рахунок.

Чому донедавна успішна шахта останні роки збиткова і неефективна? На це запитання голова профспілки гірників України, народний депутат України (фракція «Батьківщина») Михайло Волинець відповів Радіо Свобода:

«Майже 20 років на цю шахту не виділялися державні кошти, вона справно платила податки і зарплату, яка тут була вища, аніж на сусідніх копальнях. Потім у час міністра Ігоря Насалика такий собі Андрій Венгрин, який займається вугільними питаннями, запропонував йому призначити директором шахти контрольовану ним людину, і була пограбована шахта. Потім призначили іншу людину і так розікрали копальню. Де контролюючі органи, служба праці, силовики? Чому спостерігали за такими речами, які відбувалися на цій шахті?», – запитує Михайло Волинець.

3 березня на хабарі розміром 27 650 гривень силовики затримали тодішнього керівника шахти «Надія» Юрія Благуту. Гроші, за повідомленням прокуратури, він отримав у робочому кабінеті за реалізацію вугілля за зниженою ціною та без належних документів. Однак, цей факт не завадив призначити у червні цього року Юрія Благуту виконувачем обов’язки генерального директора ДП «Волиньвугілля». До слова, як повідомили Радіо Свобода у Львівській обласній прокуратурі, 20 жовтня відбудеться перше судове засідання у справі обвинувачуваного Юрія Благути.

Підземний протест гірників шахти «Надія» не перший. Протестували шахтарі під Кабінетом міністрів у червні з вимогою виплатити їм заборгованість із зарплатні. Тоді представники міністерства заявили їм, що законодавчих підстав для виплат коштів із бюджету немає, що остаточні висновки причин виникнення заборгованості із зарплатні будуть зроблені після проведення аудиту, який досі незавершений.

Неофіційно мовиться, що протестом гірників, які стільки часу працюють без оплати праці, користають ті, хто заробляє на копальнях.

Уже на сьогодні шахта «Надія» відмовилась від своїх соціальних проєктів. Так, дитячий садочок, яким свого часу опікувалось підприємство, передали Сокальській ОТГ. Немає вже і підсобних господарств, ще залишалась на території теплиця. Невідома шахтарям і доля їхнього відпочинкового комплексу біля моря. Кажуть, були там востаннє років 5 тому.