Тема номера «Українського тижня» – політика вулиці. Відразу кілька публікацій присвячені цій темі. Так, у статті «Мистецтво бути почутим» дописувач тижневика Роман Малко зазначає, що саме проукраїнська частина суспільства найчастіше вдається до вуличних акцій і саме вулиця є її основним інструментом для впливу на владу.
«Якщо немає іншого легітимного способу захиститися від свавілля чи несправедливості або достукатися до високих кабінетів, то залишається єдиний варіант: іти на Майдан. Вуличний протест – останній доступний і дієвий мирний спосіб комунікації народу з владою», – вважає автор.
І додає: «ані проросійські політсили, ні олігархічні політпроєкти ніколи не вміли цим користуватися, тому всі їхні спроби вивести людей на протест щоразу завершувалися печально».
Про те, які шанси контролювати вулицю має проросійський табір і звідки походить найбільша загроза, досліджував інший дописувач «Українського тижня» – Максим Віхров. Він стверджує, що основним суперником у боротьбі за вулицю може бути лише проросійський табір, де спостерігається певне пожвавлення. Червневий вуличний дебют партії Анатолія Шарія дописувач вважає спробою проросійських сил повернутися на вулицю, звідки їх витіснили ще у 2014 році.
«Поки що шанси на проросійську реконкісту видаються невисокими. Бо навіть у періоди своєї найбільшої могутності проросійський табір демонстрував нездатність розбудовувати громадські структури, без яких вулична політика приречена на провал. Питання в тому, за яких умов ця тенденція може змінитися і які саме загрози можуть стати реальними», – наголошується у публікації «Привиди Антимайдану».
Розвідка назвала головні зовнішні загрози для України. Це – гібридна війна, збройний конфлікт, агресивна політика Росії, намагання кремлівської влади підірвати основи підтримки України на міжнародному рівні.
Голова Служби зовнішньої розвідки Валерій Кондратюк у «Дзеркалі тижня» наголошує, що стратегічні цілі політичного режиму Росії залишаються незмінними: це повернення України до зони свого цілковитого впливу, ліквідація її національної ідентичності й незалежності, встановлення зовнішнього контролю над процесами, що відбуваються в нашій країні, припинення існування України як суверенної держави.
«Російський політичний режим, застосовуючи багатовимірність гібридних форм і методів, намагається досягти переваг у військовій, політичній, економічній, інформаційній та кібербезпековій сферах, збурює суспільні конфлікти на ґрунті мови та релігії», – наголошує дописувач. Докладніше про кожен вимір йдеться в матеріалі «Релакс не на часі».
Режисер Олег Сенцов у інтерв'ю тижневику «Новое время» розповідає про «болото» української політики, критику на свою адресу і неминучий крах Путіна. А також про те, чому не хоче йти в політику і про причини підтримки Володимира Путіна громадянами Росії.
«Проблема росіян – у них імперські амбіції. Вони на все дивляться через призму «моє». У цьому причина глибинної підтримки Путіна, бо він уміє добре грати на амбіціях росіян», – зазначає режисер. Однак, на його думку, зараз, з огляду на події в Росії, потроху ця підтримка знижується і з’являються проблеми.
Щодо політики, то, він не прагне туди потрапити, бо, на його думку, «політика взагалі, – це дуже брудна річ. Аби в неї заглибитися, треба мати дуже сильну мотивацію». Заголовок матеріалу – «У житті немає випадковостей».
А в матеріалі «Чи зможе Міхо врятувати Зе?» тижневик «Новое время» друкує інтерв'ю з головою Виконавчого комітету реформ Міхеїлом Саакашвілі, в якому він стверджує, що Україну можна відреформувати за 100 днів, а також розкриває найгрошовитіші тіньові схеми часів президента Зеленського, одразу попереджаючи: Зеленський хабарів не бере.
