На початку липня президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган обурився негативними коментарями у соціальній мережі Twitter через народження його онука і пригрозив «аморальним» соцмережам регулюванням та контролем. Не пройшло і місяця як парламент країни ухвалив закон щодо соцмереж, який вже назвали «драконівським» та таким, що загрожує свободі слова у Туреччині. Радіо Свобода пояснює, в чому проблема нового закону, які питання різні держави мають до соціальних мереж, і яким чином намагаються «приборкати» їхню активність.
29 липня парламент Туреччини ухвалив закон, що регулює діяльність соціальних мереж, таких, як «Твіттер» і «Фейсбук», і зобов’язує їх дотримуватися нових суворих правил.
Що у законі?
Тепер соціальні мережі повинні мати представників у Туреччині – громадян цієї країни, – які розглядатимуть скарги щодо контенту на цих платформах.
Соціальні мережі також повинні зберігати дані своїх користувачів у Туреччині, тим самим спрощуючи доступ до такої інформації для органів влади. Анонімність інтернет-користувачів таким чином потрапляє під загрозу.
А якщо соцмережі не погодяться?
У разі порушення нововведеного законодавства на соцмережі чекають не лише величезні штрафи, але й скорочення трафіку аж на 90%. Це означає, що соцмережі працюватимуть настільки повільно, що що користуватися ними у Туреччині стане практично неможливо.
Що каже Туреччина?
Ухвалення закону вимагав президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, щоб нібито викорінити аморальність. Його адміністрація каже, що регулювання необхідне для боротьби з кіберзлочинністю і захисту користувачів.
Ердоган уже давно критикує соціальні мережі, мовляв, «ці платформи не підходять цій нації». «Ми хочемо закрити, контролювати їх шляхом внесення (законопроєкту) до парламенту якомога швидше», – сказав він на початку липня після того, як публічно обурився негативними коментарями в соцмережах через народження свого восьмого онука.
«Тепер ви розумієте, чому ми проти соціальних мереж, таких. як «Ютуб», «Твіттер» і «Нетфлікс». Щоб усунути ці аморальності», – казав тоді турецький президент.
Опозиційні політики переконані: закон іще більше обмежить свободу слова в країні, де ЗМІ і так перебувають під суворим державним контролем, а десятки журналістів утримуються в тюрмах.
Прес-секретар Ердогана Ібрахім Калин заявив, що закон передбачає не цензуру, а комерційні і правові зв’язки з платформами.
Що кажуть правозахисники?
Міжнародні правозахисні організації стверджують, що новий закон дозволяє владі посилити онлайн-цензуру. Вони закликають технологічних гігантів відмовитися від його виконання.
«Соціальні мережі – це рятувальне коло для багатьох людей, які використовують їх для доступу до новин, тому цей закон є сигналом про нову темну епоху онлайн-цензури», – каже заступник директора програми в організації «Г’юман Райтс Вотч» (Human Rights Watch) Том Портеус.
«Це явне порушення права на свободу вираження поглядів в інтернеті і суперечить міжнародним законам та стандартам в галузі прав людини», – заявили в «Амнесті Інтернешнл» (Amnesty International).
Соцмережі поки на ситуацію не відреагували.
Це перше таке регулювання?
За даними компанії «Твіттер», Туреччина за перші пів року 2019 року посіла друге місце у судових рішеннях, пов’язаних із платформою, і мала найвищу кількість інших юридичних вимог до цієї соцмережі, пише агентство Reuters.
Соціальні мережі – не перший об’єкт посягання турецької влади на онлайн-платформи. В країні вже заблоковано понад 408 тисяч вебсайтів. Видання EUobserver із посиланням на звіт стамбульської Асоціації свободи вираження поглядів повідомляє, що близько семи тисяч акаунтів у твітері, 40 тисяч твітів, 10 тисяч відео на ютубі і 6 200 публікацій у фейсбуці уже легальним чином були заблоковані в країні лише за минулий рік.
Онлайн-енциклопедія «Вікіпедія», наприклад, була заблокована майже три роки. Потім верховний суд Туреччини постановив, що це порушує право на свободу вираження поглядів.
Соцмережі регулюють лише автократи?
Питання «приборкання» соціальних мереж актуальне як для авторитарних, так і для демократичних держав, різниця у цілях.
Онлайн-платформи стрімко розростаються і сповнюються «фейковими новинами», політичною рекламою, мовою ненависті і навіть перетворюються на інструмент втручання в іноземні вибори. Тож дедалі більш актуальним стає питання такого регулювання, яке обмежить ці проблеми, але при цьому не посягатиме на вільне вираження поглядів, для яких соціальні мережі стали ключовою платформою. Особливо важливу роль вільні від цензури соціальні мережі відіграють у недемократичних державах, в яких доступ до інформації без цензури обмежений або відсутній.
Головним питанням залишається те, де межа між спробами ефективного регулювання і наступом на права людини, включно із свободою слова.
Які питання до соцмереж?
Чи то проблема дезінформації й мови ненависті, чи втручання у вибори – різні держави мають різні питання до найрізноманітніших онлайн-платформ.
В Україні, наприклад, у травні 2017 року п’ятий президент України Петро Порошенко заборонив на три роки такі російські сервіси, як соціальні мережі «ВКонтакте» й «Одноклассники», сайти групи Mail.Ru Group, сервіси «Яндекс» і низку інших ресурсів із Росії, яка анексувала український Крим в 2014 році та згодом почала гібридну агресію на сході України. Тоді такий крок викликав як підтримку, так і критику і порівняння з діями авторитарних урядів.
Сінгапур, наприклад, криміналізував «фейкові новини», і спектр визначення, що є такою новиною, визначений урядом дуже широко. «Технологічні компанії, які не виконують державні запити на видалення вмісту, ризикують отримати значні штрафи», – мовиться в матеріалі правозахисної організації «Фрідом Гаус» (Freedom House) у США. Сінгапур вимагає, щоб соцмережі застерігали про пости, які уряд вважає неправдивими, і видаляли коментарі, що суперечать «суспільним інтересам». Порушення можуть каратися штрафами в розмірі до 1 мільйона сінгапурських доларів (737 500 доларів США) і 10 років ув’язнення.
Німеччина тим часом має закон NetzDG про соціальні медіакомпанії, метою якого є усунення мови ворожнечі. Закон вважають найбільш амбітним зусиллям західної демократії із метою контролювати контент на платформах соціальних мереж. Закон надає сайтам 24-годинний термін для усунення забороненого вмісту або передбачає штраф у розмірі до 50 мільйонів євро.
Цей німецький закон «також був засуджений за заохочення цензури з одночасним запровадженням стандартів, які не обов’язково визнаються в інших суспільствах», зауважували в організації «Фрідом Гаус».
«Закон встановлює небезпечний прецедент для інших урядів, які прагнуть обмежити свободу слова в інтернеті, змушуючи компанії до цензури від імені уряду», – заявляли в 2018 році у «Г’юман Райтс Вотч» і додали тоді, що «щонайменше три країни – Росія, Сінгапур і Філіппіни – прямо наводили німецький закон як позитивний приклад, коли вони розглядають або пропонують законодавство щодо видалення «незаконного» змісту в інтернеті».
Китай взагалі заборонив використання сервісів «Твіттер», «Ґуґл» і «Вотсап» і створив власні аналоги, такі, як Weibo, Baidu та WeChat. Китай також «підчищує» вебсайти і мобільні застосунки, а також має спеціальних кібер-поліцейських, які відстежують контент на платформах на предмет політичної чутливості. «Деякі ключові слова автоматично одразу цензуруються, наприклад, посилання на інцидент на площі Тяньаньмень 1989 року», – пише британська медіакомпанія «Бі-бі-сі».
Росія має закон, що передбачає суворі штрафи для росіян, які поширюють те, що влада називає «фейковими новинами», або такими, які демонструють «відверту неповагу» до держави в інтернеті. Російські закони про дані від 2015 року також зобов’язували компанії соціальних медіа зберігати будь-які дані про росіян на російських серверах.
У США також мають цілу низку питань до соціальних мереж, зокрема китайських. Держсекретар США Майк Помпео нещодавно заявив, що США «безумовно вивчають можливість» заборони застосунків китайських соціальних мереж, зокрема «ТікТок», який підозрюють у шпигуванні за користувачами на користь Китаю.
Президент США Дональд Трамп має історію суперечливих відносин з провідними соціальними мережами. У травні він видав розпорядження, метою якого є позбавлення юридичного імунітету таких гігантів соціальних мереж, як «Твіттер» і «Фейсбук», щодо контенту, який вони поширюють. На думку Трампа, компанії, що працюють у галузі соціальних мереж, мають «неконтрольовану владу піддавати цензурі, обмежувати, редагувати, формувати, приховувати, змінювати практично будь-яку форму спілкування між приватними особами або великою суспільною аудиторією».
Американське законодавство захищає соціальні мережі від відповідальності за розміщений у них контент, бо вони розглядаються як платформи, а не як видавці.
В Україні на даний момент діяльність соцмереж не регулюється. Законопроєкт «Про медіа», який зараз готується до першого читання, також не регулює соцмережі як такі. Водночас, якщо буде підписано меморандум між Національною радою з питань телебачення та радіомовлення і якоюсь із соціальних мереж, до сторінок медіа в цій мережі у випадку порушення застосовуватимуться ті ж санкції, що й до самого медіа.
