17-18 липня лідери 27 країн Європейського союзу збираються в Брюсселі – вперше з часу спалах пандемії коронавірусу. Це непересічний саміт. На ньому йтиметься про бюджет. Немає нічого більш складного в ЄС, аніж переговори про гроші. Це не вперше керівники країн ЄС обговорюватимуть бюджет на наступні сім років (2021-2027). Але багато хто сподівається, що це обговорення буде останнім. Час вибігає, а тому переговори можуть тривати цілі вихідні, або навіть може бути ще один саміт в Брюсселі наприкінці липня.
Наскільки великим є бюджет?
Президент Європейської ради Шарль Мішель недавно запропонував бюджет на 1074 мільярдів євро. Це трохи менше аніж бюджет на попередні сім років, обсяг якого 1093 мільярдів євро. Зменшення бюджету пов’язано з тим, що один з найбільших платників внесків до бюджету – Сполучене Королівство – вийшов з ЄС.
Але це ще не все. На тлі удару, який завдав економіці ЄС коронавірус, і рецесії, яка може бути гіршою з часів Другої світової війни, ЄС погодив, що наступний багаторічний бюджет має передбачати значні кошти на відновлення європейської економіки. Ось чому Європейська комісія у травні, на додаток до звичайного бюджету, запропонувала кошти на відновлення економіки у розмірі 750 мільярдів євро, які мають піти країнам та галузям економіки, які найгірше постраждали від вірусу.
Італія та Іспанія мали стати найбільшими отримувачами цієї допомоги. На відміну від звичайного бюджету, який переважно складається з внесків, розрахованих пропорційно до національних доходів, гроші на відновлювальний фонд дасть Єврокомісія через запозичення на фінансових ринках і набуття спільного боргу ЄС, чого в минулого не було.
Які головні розбіжності?
Немає потреби говорити – є розбіжність щодо відновлювального фонду. Зокрема йдеться про пропорцію кредитів та грантової частини фонду. І Єврокомісія, і президент Європейської ради вважають, що з 750 мільярдів євро 500 мільярдів мають бути грантами, а решта – кредити.
Франція і – що ще більше дивує – Німеччина, погоджуються з цим. Під час фінансової кризи декілька років тому Берлін войовниче був проти спільного боргу, але канцлер Німеччини Анґела Меркель зробила розворот на 180 градусів, аргументуючи це тим, що це одноразовий захід, продиктований надзвичайними обставинами.
Багато хто доводить, що Меркель, яка має відійти від влади перед німецькими виборами наступного року, думає про свій спадок.
Багато хто доводить, що Меркель, яка має відійти від влади перед німецькими виборами наступного року, думає про свій спадок
Але інші не є такими щедрими. Погляньте на «Ощадливу четвірку» – Австрію, Фінляндію, Нідерланди та Швецію. Всі вони є значними платниками внесків до бюджету ЄС і всі вони обережні щодо набуття спільного боргу для фінансування витрат на національному рівні інших країн – особливо у формі грантів.
Найощадливішим є нідерландський прем’єр Марк Рютте, який постав перед важкими виборами в Нідерландах наступної весни. Лідери різних країн ЄС відвідують останніми тижнями Гаагу для того, аби переконати його. Але наразі Рютте наполягає лише на кредитах, але без грантів.
Лідери Іспанії та Італії навіть не сперечаються, що кредити ще більше втягнуть їхні країни в борги, що потенційно може спричинити нову фінансову кризу. Для ухвалення бюджету ЄС та відновлювального фонду потрібна одностайність. В кого першого здадуть нерви?
Яким може бути потенційне вирішення?
Є певні «солодощі» для пом’якшення твердої позиції «Ощадливої четвірки». Шарль Мішель пообіцяв, що «четвірка» може отримати компенсацію у вигляді менших внесків до бюджету ЄС. Він також сказав, що сплата спільного боргу має початись у 2026 році, двома роками раніше, аніж думала Єврокомісія.
Але проривом у пошуку спільної позиції може бути надання права національним столицям країн ЄС на ретельний контроль над тим, як використовуються гроші з відновлювального фонду і чи у відповідності до економічних реформ. Гаага хоче одностайності для затвердження розподілу коштів – одним словом, щоб Нідерланди мали право вето в разі незадоволення. Південні члени ЄС не хочуть такого щільного моніторингу. Рішенням може, напевно, бути поєднання кредитів та грантів і також значне слово за «ощадливими» країнами.
Чи ще є якісь питання, які треба врегулювати?
Звісно, що так. Є механізм верховенства права, який пов’язує повагу членів ЄС до верховенства закону до розподілення коштів. Як і раніше, дві найбільші статті витрат з бюджету – це витрати на сільське господарство та на згуртованість (під «згуртованістю» мається на увазі підтримка бідніших регіонів ЄС з боку багатших).
Варшава та Будапешт, але ця пара погрожувала заветувати цілий бюджет, якщо буде включено положення про механізм контролю над верховенством права
Угорщина та Польща отримують значні кошти за цими двома статтями. Але оскільки дві країни розлючували багатьох у Брюсселі вже багато років через наступ на вільні ЗМІ та брак незалежності судової гілки влади, багато членів ЄС хочуть впевнитись, що Брюссель матиме більше контролю.
І хоча в механізмі контролю не згадуються конкретно Варшава та Будапешт, але ця пара погрожувала заветувати цілий бюджет, якщо буде включено положення про механізм контролю.
І вихолощення вже почалося. Більш автоматичне застосування бюджетних санкцій, як запропонувала Єврокомісія, було замінене пропозицією Мішеля щодо вимоги простої більшості для призупинення виділення коштів ЄС країнам-членам – що полегшить країнам, які в меншості, сформувати альянси для блокування припинення виділення коштів. Меркель також дала зрозуміти, що буде легше спочатку погодити бюджет, а вже потім, можливо, спробувати узгодити механізм контролю за верховенством права. Це є ознакою, що Польщі та Угорщині, ймовірно, вдасться викрутитись.
Як з приводу фінансування розширення ЄС та зовнішньої політики?
Нинішня Європейська комісія може й називає себе «геополітичною» і хоче аби Брюссель відігравав більшу роль на світовій арені, однак бюджет цього не віддзеркалює.
Нинішня Єврокомісія може й називає себе «геополітичною» і хоче аби Брюссель відігравав більшу роль на світовій арені, однак бюджет цього не віддзеркалює
114 мільярдів євро будуть виділені на зовнішню політку в наступні сім років, порівняно з 108 мільярдами в попередньому багаторічному бюджеті.
Немає розходжень щодо того, як ці гроші мають витрачатись в третіх країнах. Але проєкт бюджету передбачає, що 12,6 мільярдів євро(11,7 в 2014-2020 роках) спрямують на допомогу тим, хто готується стати членами ЄС – переважно країнам Західних Балкан та таким, як Туреччина, яка все ще офіційно є кандидатом на членство в ЄС, хоча й перебуває в постійних суперечках з Європою.
Біля десяти мільярдів євро передбачені на гуманітарну допомогу. Але більша частина коштів (86,3 мільярдів євро), згідно з останніми пропозиціями, підуть до загального конверту і будуть розподілятися між країнами світу, в залежності від їхніх потреб.
