«Та сторона», – саме так президент Володимир Зеленський назвав російські гібридні сили, які 13 липня обстріляли групу українських військових, внаслідок чого загинув військовий медик у процесі евакуації тіла загиблого перед тим українського воїна.
«Ця трагедія ще раз повертає нас до розуміння наших фундаментальних цінностей. Україна повинна жорстко охороняти свої території. Україна повинна жорстко відповідати на підлі дії бойовиків. Україна повинна чітко розуміти ризики, які несе існування сірих кримінальних анклавів. Україна повинна завжди знати ціну «обіцянкам» тієї сторони», – наголосив Зеленський, коментуючи трагедію.
Така заява очільника України та головнокомандувача обурила частину суспільства. Критики наголосили: замість формулювання «та сторона» вони хотіла б бачити в словах українського президента чіткі згадки про Росію, яка від 2014 року підтримує бойовиків на окупованій частині Донбасу.
Чому ж Володимир Зеленський досі не зробив цього? Про це Радіо Свобода запитало народних депутатів.
Максим Ткаченко, член фракції «Слуга народу»:
– Мені здається, що президент нічого поганого точно не може сказати щодо України і чогось гарного щодо Росії. Він чітко розділяє, хто – ворог, а хто – агресор.
Мені позиція президента, позиція голови Офісу президента щодо ситуації, мені вона дуже подобається, і я дуже вірю, що дійсно нарешті дуже скоро все таки мир настане.
Віктор Медведчук, голова політради «Опозиційна платформа – «За життя»:
– Що йому згадувати, а що ні, – це особиста справа Зеленського.
Але, як засвідчують його дії і дії його команди, він мир в Україну принести не може. І мирне в регулювання на Донбасі не лише відкладається, а на сьогоднішній день всі ті позиції, які були напрацьовані (починаючи з Мінських угод), вони повністю зруйновані.
Обов'язково повинні бути прямі контакти з Росією, а також з представниками Донецька і Луганська, тому що ми не зможемо знайти спільний знаменник і спільні домовленості, які приведуть до мирного врегулювання, до повернення людей, які мешкають на неконтрольованій території і самих територій без прямих переговорів.
Іванна Климпуш-Цинцадзе, членкиня фракції «Європейська солідарність»:
– Гарант Конституції України, гарант законності мав би все таки почитати принаймні закони України, які говорять про те, що Російська Федерація – це є країна-агресор.
Він назвав це «та сторона». Він назвав це «бойовиками», а не «російські окупаційні сили». Він назвав це не так, як навіть називають чітко і зрозуміло наші партнери, які кажуть, що це «сили, які керовані Російською Федерацією» і це «агресія Російської Федерації проти України».
Це означає, що президент Зеленський все ще намагається «сойтись где-то по-средине» і коштом національних інтересів України хоче домовитись з Кремлем і, видно, хоче домовитись на мир на умовах Кремля.
Григорій Немиря, член фракції «Батьківщина»:
– Президент України має керуватись законами України, Конституцією України і в цьому випадку також тим, що стосується визнання Російської Федерації як країни, яка незаконно анексувала Крим і здійснила агресію на українському Донбасі. Це просто обов'язок президента керуватися саме законами, Конституцією і міжнародними документами, які мають такі визначення.
Сергій Рахманін, член фракції «Голос»:
– Як на мене, він досі ще не має чіткого уявляння про те, що робити з війною на Донбасі, в який спосіб її припинити. І про всяк випадок він намагається не псувати стосунки з Росією, тому що вона все одно є учасником цього процесу і від її жорсткої реакції може залежати подальша доля перемовин, які насправді ідуть неквапом-небавом, фактично не рухаються, але все одно вони залишаються.
На відміну від українського президента, російський президент і російські офіційні особи не стримують себе, коли формулюють певні речі і, зокрема, те, що стосується українсько-російської війни, тому в принципі, як на мене, це – ознака слабкості.
На міжнародній арені рахуються тільки з сильними. Якщо ти слабкий, до тебе буде відповідне ставлення. Якщо ти вже слабкий, то хоча б не демонструй цього.
