(Рубрика «Точка зору»)
Польські президентські вибори були досить приголомшливими: вони характеризувалися найвищою явкою з часів падіння комунізму 1989 року, запеклим протистоянням між чинним консервативним лідером Анджеєм Дудою та більш соціально-ліберальним мером Варшави Рафалом Тшасковським і, як результат, глибоко розділеною країною.
Сповнений сильних емоцій вечір після виборів закінчився перемогою Дуди з незначним відривом від його конкурента. Він міг програти, і це майже сталося. Виборча комісія зранку у понеділок оголосила, що після підрахунку 99,97% голосів Дуда отримав 51,2 відсотка голосів, а Тшасковський – 48,8.
Прогнози від початку весни припускали, що Дуда може перемогти вже у першому турі. Але під час карантину на тлі пандемії дві речі по-справжньому роздратували виборців.
По-перше, владна партія «Право і справедливість» (ПіС), хотіла у травні провести вибори поштовим голосуванням, щоб обійти заходи соціальної дистанції. Тоді лідеру ПіС Ярославу Качинському, якого багато хто вважає фактичним керівником країни, дозволили відвідати варшавське кладовище, що було закрите для громадськості через вірус. У лімузині та супроводі охоронців, він відвідав могилу матері та меморіал своєму братові, колишньому президенту Польщі Леху Качинському та іншим загиблим у авіакатастрофі в Смоленську у 2010 році.
Цей візит викликав обурення: з'явилася навіть заїдаюча протестна пісня під назвою «Твій біль кращий за мій». Вона потрапила на перші місця чартів національного радіо в результаті голосування слухачів, але наступного дня зникла звідти. Візит на кладовище та підозра щодо самоцензури з боку радіостанції вказали на дедалі більш поширену думку про те, що керівництво ПіС не лише зловживає владою, але й здійснює негативний вплив на державні ЗМІ.
Боротьба обіцяла бути важкою
У той же час головна опозиційна партія «Громадянська платформа» вирішила відізвати свого потенційного кандидата Малгожату Кідаву-Блонську, заступницю спікера парламенту, яка мала низькі показники в опитуваннях. Замість неї висунули Тшасковсього. Телегенічний мер Варшави, який також був членом Європейського парламенту та євроміністром, в останню хвилину скористався гнівом населення та фактором свіжості, вступивши у передвиборчу гонку.
Та боротьба у будь-якому випадку обіцяла бути важкою. ПіС підтримує національне телебачення, яке навіть не приховує своїх симпатій до Дуди. Партія намагалася грати на ліберальних позиціях Тшасковського, і особливо на його підтримці прав ЛГБТ. У консервативній польській сільській місцевості це мало великий вплив, як і соціальна політика ПіС, яка користується популярністю зокрема й у великих містах. В її основі – дитяча програма партії «500+», названа на честь щомісячної допомоги в розмірі 500 злотих (125 доларів США), що надається кожній польській родині з народження другої дитини. Бідніші родини можуть отримувати такі щомісячні платежі навіть після першої дитини. Така грошова допомога витягнула багато сімей з-за межі бідності, а для інших це перша помітна ознака того, що Польща нарешті наздоганяє Західну Європу не лише економічно, але й у сенсі соціального забезпечення.
Більші державні витрати у поєднанні з солідним економічним зростанням та щедрими виплатами з бюджету ЄС пояснюють легку перемогу ПіС на двох останніх парламентських виборах. Вони є домінуючою силою, і якщо уряд не призначить дострокові вибори, партія триматиме всі важелі влади до 2023 року.
Польща може готуватися до довгого та гарячого літа
Багато хто побоюється, що партія тепер посилить тиск на засоби масової інформації та судову владу, поглиблюючи розбіжності з Брюсселем, який за останні чотири роки розпочав численні процедури порушень щодо Варшави. Ліберальний президент міг би накласти вето на левову частину законодавства, але зараз, здається, Польщу очікує більше протистояння з ЄС та деякими його країнами-членами, особливо Німеччиною.
І все-таки ПіС має бути обережною. Польща глибоко розділена, і поділена навпіл. Грубо кажучи, з одного боку – це ліберальна, космополітична, молодіжна західна частина країни, а з іншого – католицька, сільська та старіюча східна. Явка на вибори, що становила близько 70%, є найвищою за всю історію, і обидві сторони були мобілізовані на тлі глибоких взаємних звинувачень. Хоча обидва кандидати у ніч виборів говорили примирливим тоном, цього може бути недостатньо для того, щоб все вляглося. Боротьба на виборах була запеклою, а пандемія все ще не закінчилася, тож люди можуть знайти причини для оскарження результатів. Опозиція також буде напружена. Вибори, можливо, були програні, але демонстрації проти уряду можуть набути поширення, що й так вже відбувається після приходу ПіС у 2015 році. Польща може готуватися до довгого та гарячого літа.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
