Чи зможе суд у Нідерландах встановити винних у збитті пасажирського літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році, не визначивши, хто ж є сторонами конфлікту на сході України? Чому Україні необхідно докладати зусиль, щоб добитися міжнародної правової кваліфікації бойових дій, які сьомий рік точаться на її території? Що для цього треба робити?
Цього тижня в Нідерландах триває судовий розгляд справи щодо збиття 17 липня 2014 року над підконтрольною проросійським бойовикам частиною Донбасу малайзійського авіалайнера рейсу МН17. І 22 й 23 червня 2020 року адвокати одного із підозрюваних – російського громадянина Олега Пулатова – фактично поставили під сумнів результати багаторічного розслідування, висловивши припущення, що «українські представники могли впливати на міжнародне розслідування і маніпулювати доказами».
Вони вимагають розглянути інші версії, зокрема ті, на яких наполягає Росія, а саме про можливість збиття пасажирського літака українськими винищувачами або ж ракетними установками.
Натомість слідчі міжнародної Спільної слідчої групи кажуть, що усі ті версії проаналізували із самого початку і відкинули їх як бездоказові.
Муженко: «слідство до нас не зверталося»
Радіо Свобода звернулося за коментарем до колишнього начальника Генштабу ЗСУ (у період із липня 2014-го до травня 2019 року), генерала армії Віктора Муженка. Він сказав, що жодного разу представники міжнародної слідчої групи у справі про збиття MH17 до нього не зверталися.
«До нас не зверталися. Ми не давали свідчень і не співпрацювали із слідчою групою», – сказав Муженко.
Також у березні 2020 року, у прямому ефірі марафону Радіо Свобода із нагоди початку в Нідерландах судового розгляду справи щодо збиття MH17, генерал Муженко говорив про те, що український Генштаб не співпрацював зі слідством, а лише із ОБСЄ, щоб дати можливість слідчим працювати на місці падіння літака.
«Ми одразу припинили бойові дії у тому районі і навіть вивели свої підрозділи із зони, де проводилося розслідування. І ми це зробили попри те, що противник продовжував нас обстрілювати», – сказав тоді Віктор Муженко.
Тепер, у коментарі щодо заяв адвокатів підозрюваних у справі збиття MH17, Віктор Муженко запевнив, що «українських «Буків» там не було», а переміщення такої зброї «на територію України однозначно не могло бути без команди вищого політичного і військового керівництва Російської Федерації».
«Запуск відбувся із непідконтрольної Києву території. Наявність українського «Бука» на непідконтрольній території – це російський фейк. Українські «Буки» були далеко західніше», – сказав Віктор Муженко у коментарі Радіо Свобода .
Маріке де Гоон: суд щодо MH17 вплине на геополітику
Маріке де Гоон, доцентка кафедри міжнародного права, міжнародного кримінального права і прав людини у Вільному університеті Амстердаму (на завдання парламенту Нідерландів відстежує судовий процес щодо MH17, доповідає про його перебіг і коментує його):
– Суд розпочався у березні, і з усього видно, що триватиме він довго. Можливо, до кінця 2020 року, а може, і до 2021-го. Наразі суд усе ще на початковій стадії. І лише 3 липня суд вирішить, за яким сценарієм далі працювати – збирати ще докази чи розпочати розгляд по суті.
Сторона захисту наполягає, що «Україна все приховує», що доказів недостатньо, що «ніякого російського «Бука» не було». Також адвокати підозрюваних стверджують, що Україна несе відповідальність, бо не закрила повітряний простір над зоною АТО.
Сторона обвинувачення стверджує, що літак збив російський «Бук», і наполягає, що доказів достатньо.
Я думаю, що суд у Нідерландах не буде визначатися щодо кваліфікації конфлікту на ДонбасіМаріке де Гоон
Хоча ця кримінальна справа пов’язана із тим, що відбувається на сході України, я думаю, що суд у Нідерландах не буде визначатися щодо кваліфікації конфлікту на Донбасі (міжнародний, гібридний чи внутрішній, як каже Росія).
Суд зосереджується на факті убивства людей внаслідок збиття літака.
Тому не думаю, що рішення суду у справі MH17 матиме вплив на рішення інших міжнародних судів, які ведуть провадження за позовами України щодо дій Росії. Так само, як і їхні рішення не вплинуть на цей суд.
Визначення правового статусу конфлікту має значення для захисту комбатантів. Але, з огляду на злочини, які вони вчинили на Донбасі, велике питання, чи зможуть вони скористатися міжнародними конвенціями.
Зрозуміло, що суд у справі про збиття MH17 – це дуже чутливе питання міжнародного рівня. Сам розгляд і його результати матимуть певний вплив на геополітику. Тому Росія намагається блокувати цей процес.
Джордаш: Україна має виграти битву за правду
Вейн Джордаш, керуючий партнер міжнародної правозахисної групи Global Rights Compliance:
– Ми є міжнародною організацією юристів, і ми намагаємося підтримати Україну в її боротьбі за правду. Ми співпрацюємо із урядом України і Генпрокуратурою із 2016 року.
На наш погляд, необхідно добитися міжнародної правової кваліфікації подій на Донбасі, довести, що Росія є окупантом, бо без цього Україна втратить міжнародну підтримку.
Зараз думка міжнародної спільноти щодо подій в Україні все більше фрагментуєтьсяВейн Джордаш
Зараз думка міжнародної спільноти щодо подій в Україні все більше фрагментується. Розмивається сприйняття Росії як окупанта щодо Криму, і є несприйняття того, що Росія є окупантом на Донбасі і що вона контролює бойовиків.
У цій ситуації, попри те, що Україна не має доступу у Крим і ОРДЛО, а тому не може проводити там слідчі дії, треба якомога швидше і повніше збирати докази участі Росії у цих подіях і подавати їх на розгляд міжнародних судів.
І не лише. Розгляди у міжнародних судах можуть тривати роками, розгляд у Міжнародному кримінальному суді може тривати 7–10 років, а міжнародну думку треба змінювати вже зараз.
Окрім того, міжнародні суди розглядають лише окремі специфічні питання.
Україні треба співпрацювати із усіма можливими міжнародними інституціями, із міжнародними правовими і правозахисними організаціями, надавати їм доказиВейн Джордаш
На мою думку, Україні треба співпрацювати із усіма можливими міжнародними інституціями, із міжнародними правовими і правозахисними організаціями, надавати їм докази, поширювати інформацію про дії Росії у Криму і на Донбасі.
Це може посприяти отриманню міжнародної підтримки визначенню правового статусу конфлікту на Донбасі, а згодом і резолюції ООН щодо Донбасу.
Україні важко, бо їй треба довести, що Росія окупант, і домогтися міжнародної правової кваліфікації. Росія ж лише все заперечує, і їй нічого не треба доводити. Росія має високий статус в ОБСЄ, вона знову повернулася в ПАРЄ, вона має право вето в ООН.
Україна ж веде битву за правду. І щоб виграти цю битву, їй треба отримати міжнародну правову кваліфікацію конфлікту.
Микола Говоруха, представник Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, Офісу генпрокурора:
– Для України дуже важлива міжнародна правова кваліфікація конфлікту на Донбасі як міжнародного конфлікту. Це дасть можливість використовувати усі Женевські конвенції. Поки ж у нас у Кримінальному кодексі є одна стаття 438, які відсилає нас до міжнародного гуманітарного права.
Марія Томак: треба доводити сам факт окупації
Марія Томак, правозахисниця, радниця з питань адвокації Global Rights Compliance, починає співпрацю із міжнародною правозахисною групою Global Rights Compliance LLP в рамках одного з її проєктів, який стосується України і правової оцінки ролі Росії як окупанта в Криму та на Донбасі:
– На жаль, те, що очевидно для України, не є очевидним для світу. Якщо в українському законодавстві і Крим, і ОРДЛО визнані тимчасово окупованими територіями, то серед міжнародної спільноти єдності, зокрема, щодо окупації Донбасу немає.
І рішення міжнародних судів із цього приводу з’являться не скоро. Тому наша мета – допомогти міжнародній спільноті отримати чітке розуміння, яке базуватиметься саме на правовій оцінці.
І це насправді допоможе передусім навіть не міжнародній спільноті, а саме Україні. Те, що запит на проведення такої роботи є, – можу напевне сказати за результатами тих зустрічей із державними інституціями, які відбулися.
Щодо процесу по МН17, то тут я би посилалася на авторитетну думку Маріке де Гоон, яка сьогодні на пресконференції в Українському кризовому медіацентрі говорила про те, що на цьому етапі судових слухань складно прогнозувати, чи висловлюватиметься Окружний суд Гааги щодо характеру збройного конфлікту.
Наша відповідальність у тому, щоб постійно просувати і доводити свою позицію. Не лише політичними інструментами (що, безумовно, важливо), а й правовимиМарія Томак
Це точно не є головним предметом розгляду справи, але все ж таки суд може з цього приводу висловитися. Формально це не вплине на інші процеси в міжнародних судах, які ініціювала Україна (скажімо, у Міжнародному кримінальному суді, Міжнародному суді ООН, ЄСПЛ), але саме по собі таке висловлювання буде важливим і може бути враховане іншими інституціями.
Для України важливо зрозуміти, що погляд на війну й окупацію ззовні дуже відрізняється від погляду зсередини, від нашого погляду.
Можна говорити про причини цих відмінностей, але наша відповідальність у тому, щоб постійно просувати і доводити свою позицію. Не лише політичними інструментами (що, безумовно, важливо), а й правовими. Саме на це і спрямований наш проєкт.
GRC працює в Україні з 2015 року, ми з колегами неодноразово стикалися і взаємодіяли за цей час. Вони працювали здебільшого непублічно, з урядовим сектором (хоча також і з НУО), щодо питань імплементації міжнародного гуманітарного права, щодо окупації та порушень, що виникають внаслідок неї.
Що робити Україні?
- Проводити ефективне розслідування, збирати докази, які доводять саме факт окупації. А для того щоб розуміти, що саме доводить окупацію, – також потрібна підтримка експертів, бо ресурси і знання правоохоронних органів досі доволі обмежені. Хоча те, що існує управління в Офісі генпрокурора, представник якого сьогодні виступав, – це сам по собі важливий факт, і важливо, щоб вони продовжували роботу.
- Важливо, щоб Україна підкріплювала свою позицію щодо, наприклад, наявності окупації в ОРДЛО чіткою правовою позицією, а не лише законами. І з цим ми плануємо їй допомогти. Бо наші закони нікому, крім нас, не указ.
- Треба працювати з усіма можливими стейкхолдерами, передусім незалежними, і обговорювати, поширювати інформацію про позицію України, засновану на фактах і правових аргументах.
Боїнг-777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс МН17 Амстердам (Нідерланди) – Куала-Лумпур (Малайзія), збили в небі над захопленою проросійськими збройними угрупованнями частиною Донецької області України 17 липня 2014 року. Загинули 298 людей, серед них і діти.
Міжнародна спільна слідча група дійшла висновку, що авіалайнер рейсу МН17 був збитий ракетою серії 9М38 (пізніше було уточнено, що йдеться про тип 9М38М1), запущеною із самохідної вогневої установки «Бук» із поля в районі селища Первомайське на південь від міста Сніжного Донецької області.
Прокуратура Нідерландів стверджує, що «Бук» прибув в Україну з Росії і, після пострілу по авіалайнеру рейсу МН17, був знову транспортований на територію Росії.
Росія ці звинувачення відкидає і від моменту аварії висувала уже декілька взаємно суперечливих версій щодо того, як пасажирський борт могли збити Збройні сили України.