Тижневик «Країна» з'ясовував, чи готова Україна до впровадження інституту множинного громадянства. Так, колишній керівник МЗС України Володимир Огризко переконує, що подвійне громадянство може створити в Україні категорію людей, які не виконуватимуть законів, не платитимуть податків, не вивчатимуть державної мови.
«Це питання не можна порушувати, доки Україна не стане членом Європейського союзу й Північноатлантичного альянсу. З урахуванням російської агресії та спроб РФ зруйнувати українську державність ідеї про подвійне громадянство неприйнятні й безглузді», – наголошує дипломат.
Коментуючи видачу російських паспортів на окупованій частині Донбасу, експерт зазначає: «Якщо наш співвітчизник отримав із власної волі російський паспорт, має бути позбавлений українського. Нам не потрібні такі громадяни. Це офіційно оформлена п’ята колона».
Для Путіна Україна – помилка історії, яку він хоче виправити, а розвал України зсередини – один із засобів Кремля, зауважує далі Огризко. Тому українцям роздають російські паспорти, щоб вони перестали бути українцями. Це продовження лінії на послаблення й знищення України. Не вдалося військовим шляхом – обрали гібридний. На цьому він наголошує в статті «Треба почати боротьбу проти п’ятої колони. Інакше житимемо в стані постійної провокації».
Не поділяє думки Володимира Огризка інший дипломат – Василь Філіпчук. В іншій публікації тижневика «Країна» він зазначає, що у сучасному світі говорять не про подвійне, а про множинне громадянство. В Україні, як каже він: «Паспортне кріпацтво й пережиток минулого. Бо громадянство – це правові відносини з тією чи іншою державою. Мати їх із декількома – вже не виняток, а норма для глобального світу».
За словами Філіпчука, запровадити множинне громадянство – раціонально й необхідно. А нюанс із державою-агресором варто винести окремо в рамках національної безпеки.
Коментуючи відсутність в уряді кількох міністрів, експерт «Газети по-українськи» політолог Володимир Фесенко зауважує, що «уряд Шмигаля не виглядає потужним. Не став самостійним центром керування. Кабмін – неоднорідний».
Експерт нагадує, що опозиція вимагає відставки Арсена Авакова. Та ймовірність цього мала. За політичною логікою, якщо опозиція вимагає відставки когось із міністрів, влада не має цього робити. Бо це буде проявом слабкості й поступкою, зазначає політолог.
Після останніх подій, коли у Київській області затримали двох поліцейських із Кагарлицького відділення, які, за даними ДБР, катували жінку-свідка, токсичність Авакова зросла. Але звільнятимуть його тільки за ініціативою президента. Якщо не станеться чогось форс-мажорного, Авакова не звільнять до місцевих виборів, що заплановані на 25 жовтня, припускає Фесенко. Про це йдеться в статті, що так і називається «Авакова не звільнять до місцевих виборів. Це вирішує президент».
Скороченням бюджету на культурні інституції, що мають місце останнім часом, – це така софт-версія 1920–1930 років, пише в тижневику «Країна» філософ Володимир Єрмоленко. Він нагадує, що «тоді починали зі знищення митців, а закінчили знищенням мільйонів інших людей. Бо суспільство без культури стає мовчазним і німим – воно просто не може про себе говорити, а тому його страждань і радостей ніхто не помітить».
Дописувач стверджує, що знищення або принаймні замовчування України як цікавої модерної країни, яка рухається в майбутнє, водночас не забуваючи про своє минуле, яка має цікаву та яскраву культуру, – це свідома чи несвідома мета реваншистських сил. Вони все помітніші в Україні 2020 року.
«Не треба говорити, що «зараз є нагальніші речі», а тому культура може почекати. Це демагогія, – пише далі автор. – Якщо хочемо заощадити трохи грошей у часи кризи чи неспокою – ми не відрізаємо собі язика, щоб він менше споживав. Навпаки – прагнемо ще більше розповісти про наші проблеми та наші здобутки людям». Докладніше з думкою автора можна ознайомитись в публікації «Атака на культуру».
