(Рубрика «Точка зору», спеціально для Крим.Реалії)
«Володимир Іванович» і Крим
Поява у справі про знищення малайзійського «Боїнга» прізвища першого заступника голови прикордонної служби ФСБ Росії генерал-полковника Андрія Бурлаки є, думаю, передбачуваною сенсацією. Те, що без підтримки вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації було б неможливо постачати на територію Донбасу новітнє озброєння та техніку, багатьом було зрозуміло з перших днів після початку неоголошеної війни Росії проти України. Як, втім, і те, що безпосередніми кураторами спеціальної операції з окупації українських земель мали стати високопоставлені офіцери російських спеціальних служб. Хоча у Кремлі кажуть, що «не знають, про що йдеться».
Питання було тільки в тому, хто саме був куратором того чи іншого етапу цієї спецоперації, хто безпосередньо відповідав за доставку того чи іншого озброєння. Міжнародні слідчі та розслідувачі вийшли на прізвище Бурлаки ‒ а це міг бути будь-який інший керівник ФСБ, Служби зовнішньої розвідки або Головного розвідувального управління Генштабу. Залежно від поставлених у Кремлі завдань.
Однак фігура Андрія Бурлаки, схоже, дозволяє простежити досить складний ланцюжок зв'язків між російським політичним і військовим керівництвом та диверсантами на Донбасі ‒ так багато матеріалу накопичено про цього чоловіка, який виступав у телефонних переговорах під псевдонімом «Володимир Іванович». І ось виявляється, що в цьому ланцюжку зв'язків присутні не тільки представники російських спецслужб, а й керівники анексованого Криму.
В одній з телефонних розмов із «Володимиром Івановичем» представник групи диверсантів, який збирається вирушати до Ростова для подальшого відрядження на Донбас та дестабілізації ситуації в Україні, повідомляє, що отримав телефон російського спецслужбіста від російського глави Криму Сергія Аксьонова, який, зі свого боку, погодив саму можливість передачі інформації з начальником генерала Бурлаки, директором ФСБ Олександром Бортниковим. При цьому сам керівник диверсантів теж із Криму, з Сімферополя.
Ця коротка телефонна розмова не має, на перший погляд, прямого стосунку до знищення малайзійського «Боїнга». Натомість вона, впевнений, доводить, що й анексія Криму, й окупація Донбасу ‒ це одна й та сама спеціальна операція Кремля, до якої були залучені одні й ті ж особи.
Над «повсталою братією» стояли генерали російських спецслужб
Сергій Аксьонов, який мав би, за ідеєю, займатися управлінням «новим суб'єктом федерації», стурбований допомогою диверсантам і узгоджує з керівництвом ФСБ постачання зброї. Керівник диверсійної групи ‒ з Криму (можливо, за кілька днів до розмови він брав участь у захопленні адміністративних будівель на півострові та у блокаді українських частин), самі диверсанти ‒ з Росії.
Але сама спецоперація забезпечена пропагандистським прикриттям. У Криму ‒ «самооборона». На Донбасі ‒ «ополчення». У Криму ‒ Аксьонов. На Донбасі ‒ Захарченко.
І якби не ретельне розслідування контактів Андрія Бурлаки у зв'язку зі знищенням малайзійського «Боїнга», ми, можливо, так і не дізналися б ‒ в усякому разі, в недалекому майбутньому ‒ що над всією цією «повсталою братією» з першого ж дня «кримської весни» і «повстання шахтарів» стояли генерали російських спецслужб, які керували діями своїх агентів і диверсантів, смикали за ниточки, вирішували питання про постачання озброєння і відряджання військових.
І так, нарешті привезли на українську землю «Бук», який, за інформацією того ж міжнародного слідства, знищив пасажирський літак, ‒ у повній відповідності до правила Антона Павловича Чехова: «не можна ставити на сцені заряджену рушницю, якщо ніхто не має наміру вистрілити з неї».
Тож не дивно, що це цивілізаційне відкриття зробив саме російський драматург.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
