Підійшов до кінця перший рік президентства Володимира Зеленського: що з очікувань і прогнозів щодо його роботи підтвердилося, а що ні? Як пандемія коронавірусу може вплинути на майбутнє України та Росії? Чи здатна нова економічна криза змусити Кремль піти на поступки та деокупацію українських територій, зокрема Криму?
Ці та інші актуальні теми тижня в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучою Катериною Некречею обговорює український журналіст, оглядач Крим.Реалії Віталій Портников.
‒ Віталію, рік тому Володимир Зеленський переміг Петра Порошенка в другому турі виборів президента України. Багато виборців пов'язували із Зеленським надії на оновлення української влади. Чи виправдалося це?
Зеленський став президентом у результаті олігархічного реваншу на українській землі
‒ На мою думку, Володимир Зеленський ‒ випадкова фігура в українській політиці, він став президентом у результаті олігархічного реваншу на українській землі. Стверджувати, що він може щось почистити у владі, коли сам привів у неї безліч випадкових людей, пов'язаних з олігархічними кланами, м'яко кажучи, наївно.
Український народ рік тому зробив свій вибір і зараз починає розплачуватися серйозними епідеміологічними, політичними, соціальними та іншими проблемами. Тепер кожен громадянин України має готуватися до боротьби за виживання, а не творити будь-які ілюзії щодо можливостей випадкової людини, яка опинилася в кріслі президента України волею олігархічних бажань. Зараз країна перебуває в ідеальному економічному штормі.
‒ Що з ваших очікувань і прогнозів щодо президентства Зеленського підтвердилося, а що ні?
Ще до початку пандемії український бюджет недобирав мільярди гривень
‒ Я рік тому говорив, що його обрання спричинить кризи в усіх напрямках, які тільки можна уявити. Але, звичайно, неможливо було передбачити, що це співпаде із серйозною економічною кризою у світі через пандемію коронавірусу.
Тепер справа не в тому, які будуть масштаби епідемії в межах нашої країни ‒ а у світовій кризі, яка тягнутиме Україну на дно. Розмови про те, що криза ‒ це шанс, звичайно, звучать дуже красиво та заспокійливо, але насправді це шанс тільки для тих країн, які мають запаси і здатні до кризового управління. Україна явно не з тих держав.
Зеленський вже продемонстрував некомпетентність і нездатність чинної влади керувати економікою
Володимир Зеленський вже продемонстрував некомпетентність і нездатність чинної влади керувати економікою. Ще до початку пандемії український бюджет недобирав мільярди гривень ‒ про це сказав сам президент, коли наполягав на зміні свого уряду.
Навіть якби не було ніякого коронавірусу, вже через пару місяців Україна зіткнулася б з критичною кризою неплатежів: бюджет довелося б секвеструвати, у держави з'явилися б заборгованості з зарплат, пенсій, соціальних виплат. Не коронавірус загнав економіку України в прірву.
‒ Тим часом Офіс президента України випустив фільм про Володимира Зеленського, присвячений першому року його правління. У цьому інтерв'ю він, зокрема, пообіцяв створити «ідеальну державу» й упродовж своєї першої каденції закінчити війну. Як ви оцінюєте меседжі цього фільму?
Зеленський далекий від розуміння, чи однаково українцям, до якої церкви ходити та якою мовою розмовляти. Ні, не однаково! Якби було однаково, Україна стала б частиною Російської Федерації
‒ Політикам властиво жити в «теплій ванні», особливо тим, хто не дуже розуміє, чим вони займаються. Навіть у цьому інтерв'ю Зеленський практично виходить за межі своїх конституційних повноважень.
Він забуває, що він президент парламентсько-президентської республіки, де за уряд відповідає парламент. Його завдання ‒ підбирати правильних кандидатів на посади генпрокурора, міністра закордонних справ, міністра оборони ‒ але загалом все одно парламент формує уряд. Якщо Зеленський хоче, щоб було інакше, він має змінити конституційні норми й ставати головою уряду. Таке є в багатьох країнах світу: наприклад, президент США Дональд Трамп несе повну відповідальність за кожного міністра.
Зеленський просто далекий від усього цього. Як і від розуміння того, чи однаково українцям, до якої церкви ходити та якою мовою розмовляти ‒ він теж говорив про це в інтерв'ю. Ні, не однаково! Якби було однаково, Україна стала б частиною Російської Федерації, а Володимир Зеленський ‒ головою «українського федерального округу».
Навіщо створюється держава, навіщо люди за неї гинуть? Не потрібно гинути заради того, щоб розмовляти російською та ходити в російську церкву ‒ можна просто стати громадянином Росії.
Щодо обіцянки закінчити війну, це залежить не від Володимира Зеленського, а від Володимира Путіна.
Інша справа, що зараз все складається таким чином, що ми не дуже розуміємо, як існуватимуть Україна і Росія після пандемії: в яких межах, які між ними будуть відносини, які будуть лідери? Цілком можливо, що до закінчення цієї кризи ми не побачимо ні Путіна, ні Зеленського на своїх екранах.
‒ Тобто, на вашу думку, потрясіння в Росії і в Україні будуть настільки серйозними?
Ми бачили самовпевненого Путіна, коли нафта коштувала 140 доларів за барель, але побачимо зовсім іншого Путіна, коли ціна дорівнюватиме нулю
‒ Так, я вважаю, що ми напередодні серйозного краху обох держав, які не змогли створити дієві інститути влади. Просто в Росії це виглядає інакше, ніж у нас: в Україні державу підміняє анархія, а в Росії ‒ чекістський корумпований режим. Однак інститути не працюють ні там, ні тут ‒ у цьому сенсі ми дійсно один народ, як говорив Володимир Путін.
У найближчі роки може статися все, що завгодно. Сьогодні (23 квітня) рівно 35 років відтоді, коли Михайло Горбачов оголосив про перебудову: всі були сповнені великих очікувань, що СРСР може змінитися ‒ але виявилося, що ця нежиттєздатна структура здатна тільки впасти. Цікаво, що тоді були такі ж ціни на нафту на світовому ринку, настала серйозна енергетична криза для видобувних країн. Ми бачили самовпевненого Путіна, коли нафта коштувала 140 доларів за барель, але побачимо зовсім іншого Путіна, коли ціна дорівнюватиме нулю. Це не обіцяє нам легкого життя, але обіцяє серйозні зміни з обох боків кордону.
‒ Втім, зараз обидва лідери впевнено наголошують, що їхні країни переживуть цю кризу.
Я не думаю, що Володимир Зеленський переляканий ‒ просто тому, що не дуже добре розуміє реальність, в якій перебуває
‒ Навчитися впевненості легко. Я не думаю, що Володимир Зеленський переляканий ‒ просто тому, що не дуже добре розуміє реальність, в якій перебуває. До речі, і Путін вже, схоже, давно відірвався від реальності. Ці люди можуть бути впевненими насправді. Хіба мало ми бачили впевнених людей: Віктор Янукович випромінював впевненість до самої своєї втечі в Ростов.
‒ Чи може скластися така ситуація, що Росія під тиском міжнародного товариства буде в підсумку змушена піти на поступки і звільнити окуповані нею території України?
Є варіант: Росія перестане витрачати гроші на проросійські сили, і у нас почнеться обвал пропаганди. Проросійські політичні партії, телевізійні канали, блогери ‒ все це почне зникати, тому що існує тільки на гроші Москви
‒ Крим ‒ останнє, що буде розглядати Росія як свої поступки перед Заходом. Донбас ‒ передостаннє. Нагадаю, Радянський Союз пішов з Афганістану далеко не відразу після перебудови ‒ а коли війська вивели, постарався зробити все можливе, щоб зберегти у країні прорадянський режим на довгий час. Те саме буде на всіх окупованих Росією територіях: і на Донбасі, і в Криму, і в Грузії, і в Придністров'ї.
Є інший варіант: Росія перестане витрачати гроші на проросійські сили, і у нас почнеться обвал пропаганди. Проросійські політичні партії, телевізійні канали, блогери ‒ все це почне зникати, тому що існує тільки на гроші Москви. Більше не буде у нас політиків, які з телеекранів розповідають українцям, що тим нібито однаково, до якої церкви ходити та якою мовою говорити. Вони зникнуть так, ніби їх ніколи не було, або стануть затятими патріотами, як заведено в українському суспільстві тотального пристосуванства.
‒ Значить, російський бюджет виділятиме менше грошей і дотаційному Криму? Чи все ж півострів занадто важливий для Путіна?
Головна мета будь-якої російської влади під час кризи ‒ збереження стабільності в столицях, тобто Москві та Петербурзі
‒ Кримчани розділять спільну долю з росіянами. Зрозуміло, що вони житимуть набагато гірше, що регіони будуть фінансувати набагато менше. Головна мета будь-якої російської влади під час кризи ‒ збереження стабільності в столицях, тобто Москві та Петербурзі. Якщо там спокійно, будь-яка влада в Кремлі може відчувати себе впевнено. Абсолютно не має значення, як живуть регіони, наскільки вони бідні чи багаті.
Катастрофа в Москві ‒ катастрофа зміни режиму. Щоправда, зараз складно сказати, наскільки владі це вдасться. З іншого боку, той же Крим, як і Кавказ, може отримати додаткові гроші, тому що в умовах закритих кордонів у росіян не залишиться інших можливостей, окрім як відвідувати внутрішні курорти. Якщо не цього літа, то пізніше. Але це буде означати, що курортні регіони будуть постійно переживати спалахи коронавірусу.
‒ Чи здатна ця криза змінити ставлення росіян до Володимира Путіна, вплинути на його рейтинг?
‒ Це не має особливого значення. У Росії немає вільних виборів, там абсолютно «закуклена» політична система. Від падіння рейтингу нічого з Путіним не відбудеться ‒ яка різниця? У країні немає альтернативних ЗМІ, реальної політичної конкуренції, немає партій, які здатні кинути виклик «Единой России». Питання тут не в рейтингу, а в тому, що в такій ситуації виникають розбіжності в самій еліті. Виникає розуміння, що перша особа більше не гарантує стабільність доступу до прибутків, до фінансових потоків ‒ всього, заради чого Путін 20 років тому став президентом Росії. Цілком можливо, що зараз будуть спроби знайти нового гаранта стабільності або змусити цього змінити політичний та економічний курс. Подивимося!
(Текст підготував Владислав Ленцев)
