В оточенні президента Зеленського є люди, які намагаються всіма силами загальмувати ухвалення «антиколомойського закону». До лобі олігарха відносять і голову парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, стверджує в «Газеті по-українськи» політолог Віктор Таран.
Він вважає, що «слуги» Коломойського закладають бомби уповільненої дії під закон, щоб оскаржити його в майбутньому. Мовляв, ухвалимо те, що від нас вимагають кредитори, отримаємо фінансову допомогу, а потім скасуємо закон через Конституційний суд. МВФ це розуміє. Такі дії влади підривають довіру до України всіх міжнародних інвесторів, наголошує політолог.
Інший експерт газети, економіст Борис Кушнірук зазначає, що зміни до регламенту можуть пришвидшити розгляд. За бажання, президент знайде потрібну кількість голосів. Може залучити депутатів «Європейської солідарності» та «Голосу». Питання, чи готовий Зеленський піти на відкритий конфлікт із Коломойським заради українських інтересів?
«Фактично він у безвихідній ситуації, – вважає економіст. – Без допомоги Фонду Україна не зможе виплачувати навіть найбільш соціальні видатки. Якщо не ухвалять закон про банки, вже цього року Зеленський позбудеться посади». Ухвалення – єдина можливість для президента втриматися, вважає Кушнірук
Про групи впливу в парламенті, кризу держслужби і «третій шлях» для України розповідає в газеті «День» політтехнолог Олег Постернак. Він, зокрема, стверджує, що «насправді монобільшості не було у Верховній Раді. Фракція 250 осіб – щось неймовірне. Нею можна керувати, тільки розподіливши на якісь дрібні групи, але стався розкол».
Політтехнолог вважає, що Коломойський мав свій «пакет», Пінчук мав кілька осіб, особисто ж у Зеленського було до 100 осіб вірних штиків. Однак зараз ця кількість значно зменшилася, тому що «промислово-фінансові групи розхапали і розкупили цю групу». В даному разі, як стверджує Постернак, «Слуга народу» – це така собі конфедерація вузькопартійних угруповань, які, мабуть, зберігають подобу справжньої фракції, але внутрішньо потребують постійного узгодження керівників цих неформальних груп».
Політтехнолог стверджує, що у фракції сильною є «група Коломойського», бо вони мають велику інформаційну перевагу –наявність ресурсів, певних телеграм-каналів, які більше спекулюють на корпоративних іграх. Сильні позиції має Аваков, але не в «Слузі народу», а в групах «За майбутнє» та «Довіра». Докладніше з думкою Олега Постернака газета знайомить в матеріалі «У нас є своя ідентичність, і ми маємо її зберегти».
Другий тиждень українських учнів навчають з екранів телевізора через онлайн-школу, однак у ній уже накопичилось чимало власних недоліків та переваг, констатує газета «День». Відзняті відеоуроки уже запам’яталися «ляпами» про білих ведмедів із Антарктиди, Лівонською війною та прогалинами з відніманням двоцифрових чисел. Зі свіжого – урок із фізики для 11-го класу, під час якого, за твердженням експертів, «задачі були розв’язані з грубими помилками, оскільки лектор не розуміється у використаній термінології». Вочевидь, на цьому перелік учительських помилок не завершиться, прогнозує видання.
Вести уроки в онлайн-школі запросили нібито 40 найкращих учителів із усієї країни. Як їх відбирали, невідомо, зазначають газетярі. Так само їм незрозуміло, яким чином у проєкті засвітилися представники партії більшості – «Слуги народів» та «кварталівці»? Їхня поява в онлайн-школі викликала в журналістів не менше запитань, аніж освітянські прогалини.
Для чого на уроках з’являються політики та люди, пов’язані з чинним президентом? Чи це кумири підлітків? Чи їх такими хочуть зробити? Може, це новий спосіб підвищити політичний рейтинг? – цікавляться газетярі.
Якби на уроки з природничих дисциплін запросили фахових науковців, а на уроки з української мови – співробітників Інституту мовознавства імені О. Потебні, певно, рівень дискусії «учитель-учень» вийшов би значно якіснішим. Так, це потребує більшого часу та підготовки, проте відеоуроки транслюються на всю Україну, їх щодня переглядають тисячі учнів, тож і якість продукту має бути відповідна, наголошує газета.
«Сам проєкт та ідея хороші, – зазначає виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк. – Але не змогли утриматися політики, щоб не використати онлайн-школу для свого піару. Те, що ми побачили серед «знаменитостей» депутатів від лише однієї політичної сили, представників, близьких до президента, неприпустимо. Це порушує як мінімум етичні стандарти. Я розумію, що це робилося дуже швидко, але є діти, які просто змушені дивитися ці телеуроки». Фактично вони вимушені переглядати політично заангажовану інформацію, – наголосила Романюк.
Попри заклик Міносвіти утриматися від критики проєкту, навряд чи цього вдасться уникнути, зазначає видання. Тим паче, що поява казусних моментів на телеекранах викликає інше запитання: хто знімає цей телепродукт і у скільки він обійшовся державному бюджету? Про це йдеться в статті «Школа з телевізора».
«16 квітня – 310 років Конституції Пилипа Орлика» – у статті під таким заголовком газета «Голос України» пише, що унікальний історико-правовий документ «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького Війська» – акт угоди між гетьманом України Пилипом Орликом та старшиною українського козацтва і козаками, укладений у квітні 1710 року під час його обрання на високу посаду, є символом тяглості державницьких традицій та демократизму.
«Пакти й Конституції», написані Пилипом Орликом і його найближчими сподвижниками, випередили час – у них уперше у світі встановлюється поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та описується механізм управління державою і визначається державний статус України, наголошує газета.
«Конституція визнавала непорушність трьох складових чинників правового суспільства, а саме – єдність і взаємодію законодавчої (широкої Генеральної ради), виконавчої (гетьманської, обмеженої законом у своїх діях), і судової влади, підзвітної і контрольованої, однак незалежної від гетьмана», – цитує газета відому дослідницю козацтва Олену Апанович.
Творці Конституції, розробляючи її в чужій країні, розуміли, що для її практичного застосування необхідно звільнити державу від московського чужоземного панування. З цією метою козаки уклали спеціальну угоду зі шведським королем Карлом XII, який санкціонував козацьку Конституцію, підтвердивши вольності і права Війська Запорозького, та виступивши гарантом незалежності України та непорушності її кордонів. Король зобов'язувався не складати зброю, поки Україна не буде звільнена від московського панування.
На жаль, повністю реалізувати положення Конституції, написаної староукраїнською та латинською мовами, через агресію Москви, тоді не вдалося, хоч примірники її і були розіслані у полки Правобережної України. Втім, своєї актуальності документ не втратив і сьогодні, наголошує видання.
