Тарас Ібрагімов
Цього тижня російський суд продовжив арешт проукраїнському активістові з Криму Олегові Приходьку до 15 вересня. У Сімферопольському СІЗО він провів майже пів року, і тепер кримчанина етапували в російський Ростов-на-Дону. Там, у Південному окружному військовому суді, його справу збираються розглядати по суті. Обвинуваченому 61 рік, він пенсіонер.
У жовтні 2019 року ФСБ Росії за підсумками обшуку звинуватила Олега Приходька в підготовці до терористичного акту і незаконному виготовленні вибухових речовин: за версією силовиків, активіст нібито збирався підірвати адміністрацію Сак. До цього Приходька притягували до відповідальності в адміністративній справі за те, що він нібито «пропагує і публічно демонструє нацистську атрибутику і символіку». У лютому 2019 року в активіста провели вдома обшук, вилучивши українську символіку і портрет Степана Бандери. Про цю кримінальну справу йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Адвокат Олега Приходька Назім Шейхмамбетов розповів Крим.Реалії, що російські силовики висувають його підзахисному вже чотири звинувачення.
«Спочатку його звинувачували в тому, що він самостійно виготовив вибухову речовину і потім зберігав її у своєму гаражі. Згодом, наприкінці 2019 року, слідство висунуло ще одне звинувачення, по суті, формальне ‒ це придбання і зберігання вибухових речовин. Воно виходило з тієї ж логіки, що раз він виготовив вибухівку, значить, купив і зберігав десь її елементи, проте факт угоди так і не був встановлений. Далі Олега Приходька звинуватили в підготовці до вчинення терористичного акту, тільки тут уже йдеться про генеральне консульство Росії у Львові: нібито він планував скоїти підпал, знову ж таки з тим же наміром. Надалі звинувачення доповнили ще й замахом на незаконне виготовлення вибухових речовин. Потім справа була передана до прокуратури і до суду», ‒ розповідає адвокат.
За словами Назіма Шейхмамбетова, російські силовики могли підкинути докази його підзахисному.
Олег Приходько вважає, що вибухівку йому підкинули співробітники російських спецслужбНазім Шейхмамбетов
«Вибухівка була вилучена в одному з гаражів у Саках, який Олег Приходько періодично використовував. Він займався ковальським ремеслом, виготовляв із металу різні вироби і зберігав там ґрати, електроди тощо. Але цей гараж не належить Олегові Приходьку, і до нього мала доступ будь-яка людина для серйозних маніпуляцій. Двері часто були відчинені, тому що цей гараж стояв серед інших, і не було ризиків, щоб його закривати. Таким чином Олег Приходько вважає, що вибухівку йому підкинули співробітники російських спецслужб. За кілька тижнів до затримання його викликали в ФСБ і з другої половини дня до пізнього вечора розмовляли на розлогі теми. На вході в будівлю в нього забрали в’язку ключів ‒ він вважає, що саме тоді був зроблений їхній дублікат. Після цього у ФСБ була б можливість потрапити до того гаража безперешкодно», ‒ каже адвокат.
Окрім того, Назім Шейхмамбетов стверджує, що в Олега Приходька незаконно взяли зразки слини, щоб згодом нанести їх на вибухівку і зробити висновок про присутність на ній ДНК обвинуваченого.
«Що стосується планів підірвати адміністрацію Сак, це нібито випливає із СМС-листування. Олег Приходько завжди користувався телефоном однієї марки ‒ це підтвердили його близькі, ‒ а тут раптом у нього з'явився інший, вилучений у будинку наступного дня після арешту, де нібито він звичайним GSM-каналом пише на український номер, що планує підірвати адміністрацію міста Саки. Ми критично ставимося до цих доказів і вже подали скарги щодо цього. Будемо шукати докази того, що цей телефон ніколи не належав Олегові Приходьку. Він неодноразово стверджував, що не вміє користуватися листуванням у принципі, а телефон потрібний йому, лише щоб телефонувати. Що стосується Львова, слідство встановило це вже пізніше, нібито із записів телефонних розмов Олега Приходька. Ось на таких підставах слідство вибудувало всю базу доказів», ‒ каже Шейхмамбетов.
Дружина Олега Приходька Любов Приходько поспілкувалася з чоловіком напередодні і зазначає, що він налаштований оптимістично, хоч і страждає від проблем зі здоров’ям.
За весь час, що він перебував у СІЗО Сімферополя, нам дали побачення тільки вже наостанок, перед його етапуваннямЛюбов Приходько
«Учора він зателефонував із Краснодара, куди його перевели, і сказав, що важко пережив переїзд, що у нього дуже болить спина. Питав про ситуацію: як в Україні, як справи, як політична ситуація. Я пояснювала йому в міру можливостей про коронавірус тощо. Олегові хочеться чути якісь новини. За весь час, що він перебував у СІЗО Сімферополя, нам дали побачення тільки вже наостанок, перед його етапуванням. Олег просив також про зустріч із архієпископом Климентом, але цього не дозволили», ‒ розповіла дружина.
«Він дуже любить малювати ‒ у нього все це забрали. Посадили в спецблок, в обмежений простір, без будь-якого спілкування. Це виводило його з рівноваги, тому що він людина товариська, хоче чути інформацію про те, що відбувається. Але настрій в Олега не псується ‒ він сподівається, що Україна все-таки про нього не забуде. Дуже хвилюється через коронавірус, за людей», ‒ додає Любов Приходько.
Координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник пояснює, чому російські силовики вивозять кримчан із півострова при розгляді справ у судах і після вироків.
Таке поводження з громадянами України ‒ їх незаконне переміщення з Криму ‒ є воєнним злочином, згідно з нормами міжнародного праваОльга Скрипник
«Іще на етапі слідства, до вироку людей етапують для розгляду справ по суті в Південному окружному військовому суді (в Ростові-на-Дону в Росії ‒ ред.). У російському законодавстві закріплено, що так звані терористичні статті розглядаються тільки там, а в Криму такого суду немає. Часто кримчан уже не повертають, і вони перебувають там до винесення вироку. Друга причина ‒ навіть якщо справа розглядалася в Криму, то після набуття вироком чинності, особливо якщо йдеться про політичні справи, людей етапують для відбування покарання в російські колонії. Причому намагаються везти якнайдалі: згадайте Олега Сенцова, якого відвезли в Лабитнангі. Я думаю, це робиться усвідомлено, щоб розірвати зв’язки активістів із їхніми сім’ями. Таке поводження з громадянами України ‒ їх незаконне переміщення з Криму ‒ є воєнним злочином, згідно з нормами міжнародного права», ‒ наголошує правозахисниця.
За оцінкою Ольги Скрипник, політичним мотивом у справі Олега Приходька є те, що він не приховував свою проукраїнську позицію в анексованому Криму і публічно висловлювався проти дій окупаційної влади ‒ і до кримінальної справи це вже було приводом для переслідувань із їхнього боку.
Тим часом журналіст, головний редактор видання «Ґрати» Антон Наумлюк розмірковує про схожість справи Олега Приходька з іншими політичними переслідуваннями у Криму.
Прямих доказів ‒ відбитків пальців, слідів ДНК, ‒ які б безпосередньо зв’язали обвинувачених із цими предметами, у суді так і не надалиАнтон Наумлюк
«І у справі Олега Сенцова й його групи, і у справі Володимира Балуха, і у справі Приходька є виявлені під час обшуку вибухові речовини. У Сенцова це були частини пістолета і гранати, у Балуха і Приходька ‒ вибухівка. Всі троє заперечували, що це належить їм, і стверджували, що співробітники ФСБ підкинули докази під час обшуків. Загалом прямих доказів ‒ відбитків пальців, слідів ДНК, ‒ які б безпосередньо зв’язали обвинувачених із цими предметами, у суді так і не надали. Це технічні схожості, які відкривають завісу над методиками спецслужб. Із ідеологічної точки зору, всі кримінальні справи такого характеру мають на меті не тільки усунути конкретних людей із активною проукраїнською позицією, а й створити відповідний інформаційний контекст. Так, Олег Сенцов уособлював «націоналістів», якими Росія лякала кримчан у 2014 році» ‒ звертає увагу журналіст.
Антон Наумлюк вважає, що Володимир Балух і Олег Приходько в очах російської влади уособлювали демонстративну незгоду з її присутністю на півострові: «Вони розмовляють українською, вони не отримували російське громадянство, яке їм намагаються нав’язати. Це мирний спротив, але інформаційно силовики оформляють усе як боротьбу з екстремістами, терористами, які для чогось зберігали вдома вибухові речовини. Так з’являються ці звинувачення в намірах підірвати адміністрацію Сак, підпалити консульство у Львові тощо».
