- Вебсайт французького новинного каналу France24 пише про боротьбу з російськими фейками щодо коронавірусу в Україні.
- Іспанський часопис Siglo XXI повідомляє про проблеми іспанських батьків з вивезенням з України новонароджених від «сурогатних» матерів за умов кризи з коронавірусом.
- Британське видання Journalism пише про переваги відкриття центрів дослідження і розвитку інформаційних технологій в Україні.
Вебсайт французького інформаційного каналу France24 містить матеріал «Україна намагається спростовувати фейкові новини про коронавірус». Французький мовник зазначає, що вже від початку спалаху пандемії коронавірусу Україну буквально накрила хвиля фейкових новин на цю тему, які призвели до подальшої недовіри населення до української влади і до Росії, яка намагається посіяти нестабільність в Україні. Як зразки подібних фейків, пов’язаних з коронавірусом, французьке джерело наводить розповсюдження чуток про нібито плани української влади «розпорошувати дезінфекцію з гелікоптерів» над Києвом або про те, що медична допомога вагітним жінкам і онкохворим «тимчасово припиняється». Президент України Володимир Зеленський особисто змушений був спростовувати чутки про те, що «400 тисяч українців вже заразилися коронавірусом». Зеленський при цьому додав, що неправдива інформація розповсюджуються швидше за вірус. Водночас, як додає France24, деякі українці висловлюють побоювання, що дані про рівень зараження коронавірусом, які подає уряд, є значно заниженими, порівняно з реальною кількістю, через брак засобів для визначення наявності вірусу в людей. Французький мовник вказує, що високий рівень корупції в Україні змушує населення ставитись з недовірою до офіційних даних.
France24 пише, що зазвичай дезінформація щодо коронавірусу з’являється в Україні у соціальній мережі Facebook, звідки згодом поширюється на Viber або Telegram – у двох популярних серед українців системах обміну повідомленнями. Далі французький мовник згадує ситуацію з евакуацією 72 осіб з китайського міста Ухань у центр для обсервації в українських Нових Санжарах. Саме тоді у соціальних мережах з’явилися повідомлення, що ті, кого евакуювали, «є носіями коронавірусу». Все це призвело до протистояння і сутичок місцевого населення з поліцією. Згодом, пише France24, у доповіді дипломатична служба Європейського союзу безпосередньо звинуватила підконтрольні Кремлю ЗМІ у розповсюдженні фейків щодо коронавірусу. Україна також заявляє, що регулярно стає ціллю потоку російської дезінформації ще від часу анексії Росією українського півострова Крим у 2014 році та початку заворушень з боку підтримуваних Кремлем бойовиків на сході України. З останніх спроб посіяти паніку в Україні за участі «руки Москви» France24 згадує перехоплення СБУ листів електронної пошти, надісланих з-за кордону нібито «від Міністерства охорони здоров’я України», які поширювали дезінформацію щодо коронавірусу. Українська кіберполіція також усунула з соціальних мереж десятки фейків, пов’язаних з поширенням захворювання. А вже у ході окремої операції у Дніпрі співробітники Служби безпеки затримали «агітатора», який «мав чіткі вказівки з Росії розповсюджувати фальшиву інформацію в Україні».
«Україна намагається спростовувати фейкові новини про коронавірус»
Іспанський часопис Siglo XXI публікує статтю «Іспанські «сурогатні» батьки, які застрягли в Україні, звинувачують МЗС Іспанії у киданні напризволяще їхніх немовлят». Йдеться про громадян Іспанії, які перебувають нині у Києві, по тому, як вони залагодили сурогатну вагітність в Україні, і українські «сурогатні» матері народили їм немовлят. Іспанські батьки цих немовлят заявляють, що влада Іспанії кинула їх напризволяще, не видавши іспанські документи для новонароджених, аби батьки з ними виїхали з України до Іспанії. Мадридське видання повідомляє про більш ніж 20 іспанських родин, які не можуть виїхати додому з Києва разом зі своїми немовлятами у світлі ситуації, пов’язаної з пандемією коронавірусу. Іспанський часопис зазначає, що міністерство закордонних справ Іспанії наполягає на тому, що не може виписати іспанські паспорти для новонароджених в Україні, посилаючись на інструкції, видані у лютому 2019 року. Блокування іспанським МЗС реєстрації немовлят, народжених від сурогатних матерів в Україні означає, що іспанські батьки мають подавати на українське громадянство їхніх новонароджених, аби немовлята отримували українські паспорти і лише у такий спосіб подорожували б зі своїми батьками до Іспанії. Але з причини коронавірусу іміграційні установи в Україні нині закриті, отож іспанські батьки звернулися до посольства Іспанії про допомогу з проханням видати відповідні проїзні документи для дітей, народжених в Україні.
Siglo XXI пише, що за умов закликів іспанської влади до громадян Іспанії, які перебувають за кордоном, повернутися на батьківщину, іспанські батьки «сурогатних» немовлят, народжених в Україні, які перебувають у Києві, не можуть виїхати додому. Газета наводить як приклад випадок одного з іспанських батьків на ім’я Марк, який каже, що процес набуття українського громадянства для немовляти, народженого від «сурогатної» матері зазвичай триває до чотирьох місяців. Проте за нинішніх обставин все це може розтягтися на невизначений термін. На додаток, іспанський батько надзвичайно занепокоєний ситуацією з поширенням коронавірусу, і боїться аби його немовля не підхопило цей вірус у той час, як батьки очікуватимуть на видання українського паспорту для новонародженого. Відтак, за словами Марка, мало того, що іспанські батьки змушені перебувати в Україні значно довший час, аніж планувалося, за умов кризи пов’язаної з розповсюдженням коронавірусу, вони на додаток ще й потерпають від повної невизначеності і браку чітких перспектив того, коли вони зможуть повернутися з України до Іспанії зі своїми немовлятами.
«Іспанські «сурогатні» батьки, які застрягли в Україні, звинувачують МЗС Іспанії у киданні напризволяще їхніх немовлят»
Британське видання Journalism, яке висвітлює питання засобів масової інформації та інформаційних технологій, друкує матеріал «Чому побудова центрів дослідження і розвитку в Україні має сенс для європейського бізнесу у 2020 році?». Лондонське видання пише, що починаючи з 90-х років минулого сторіччя інформаційні технології активно розвивалися в Україні. Загалом, як вказує Journalism, роботу українських девелоперів належним чином вже оцінили глобальні компанії на зразок Boeing, Oracle та Google, які відкрили свої центри дослідження і розвитку в Україні. Видання зазначає, що доволі часто при відкритті центрів дослідження і розвитку в інших країнах вимагає великих ресурсів і підготовчої роботи. В Україні було створено сприятливий клімат для відкриття подібних установ закордонними компаніями. Ще одним помітним плюсом, як на британське джерело, постає безвізовий режим країн Шенгенської угоди з Україною, що дозволяє співробітникам центрів дослідження і розвитку безперешкодно відвідувати штаб-квартири компаній для участі у конференціях і семінарах. Поряд з доволі швидким розвитком, український ринок інформаційних технологій зростає помітними темпами. Разом з тим, на думку фахівців, у найближчі роки кількість фахівців галузі інформаційних технологій в Україні має подвоїтись.
Journalism пише, що згідно зі статистикою, в Україні налічується більш ніж 190 тисяч девелоперів та інженерів у царині інформаційних технологій. І ця кількість надалі зростає з причини подальшої потреби у подібних фахівцях. На додаток, беручи до уваги, що майже вся міжнародна комунікація здійснюється англійською, українські ІТ інженери наполегливо працюють над вдосконаленням володіння англійською мовою, не зупиняючись на засадничому розмовному рівні. Видання також наголошує, що наближеність України до Європи у плані різниці у часі також дозволяє українським девелоперам ефективно співпрацювати з усіма європейськими компаніями. Важливою перевагою відкриття центрів дослідження і розвитку в Україні, як на Journalism, постає культурна близькість України до європейських країн. Багато українських культурних традицій було взято з культур сусідніх європейських країн, які органічно доповнюють місцевий суто український колорит. Відтак, українські співробітники подібних центрів є максимально придатними для співпраці з європейськими компаніями.
«Чому побудова центрів дослідження і розвитку в Україні має сенс для європейського бізнесу у 2020 році?»
