Зять другого президента України, який збагатився за рахунок приватизації державних підприємств – таку характеристику про олігарха Віктора Пінчука можна почути все рідше. Натомість про нього говорять як про бізнесмена, філантропа, мецената, засновника центру сучасного мистецтва. Пінчук чи не найпершим з українських олігархів почав працювати над покращенням свого іміджу, особливо на Заході, та затирати пам’ять про історію становлення свого бізнесу. Але його бізнес в Україні досі залежить від держави – наприклад, отримує великі державні замовлення. Щоб покращувати умови його ведення – Пінчуку-олігарху, очевидно, потрібна підтримка влади. І нині не обов’язково йдеться про пряме фінансування політиків та партій –радше про «м’яке» формування лояльного до себе громадсько-політичного пулу. Наприклад, щорічно Пінчук організовує захід під назвою «український сніданок» у швейцарському Давосі у дні проведення там Всесвітнього економічного форуму. І везе коштом свого однойменного фонду туди народних депутатів. «Схеми» дослідили, чи є це подарунком від олігарха і порушенням антикорупційного законодавства, та чи мають вони декларувати такі кошти? Чи це не кидає тінь на репутацію політиків – коли вони в такий спосіб беруть гроші в олігархів? І чи не ставлять вони самі себе в таку ситуацію, коли до них з’являтимуться додаткові запитання щодо можливого конфлікту інтересів наприклад, під час майбутніх голосувань за законопроєкти в інтересах компаній олігарха?
