Я не бачу зміни курсу Зеленського – Дмитро Разумков

Востаннє Дмитро Разумков давав інтерв'ю Радіо Свобода рік тому – у березні 2019 року, коли він ще був речником кандидата в президенти Володимира Зеленського. Поки Зеленський категорично уникав спілкування з журналістами та активно гастролював з «Кварталом-95», Разумков ходив по ефірах національних телеканалів, де озвучував нібито позицію кандидата в президенти Володимира Зеленського. У вузьких політичних колах Разумкова називають другою людиною після самого Зеленського, хто доклав найбільше зусиль для того, аби об’єднати неоднорідний, за своїми очікуваннями та надіями, електорат «преЗЕдента».

Сам Разумков не приховує, що давно мав політичні амбіції. Тож шанс Зеленського на президентську булаву був і шансом Разумкова на високу політичну посаду, яку він отримав одразу після парламентських виборів. У віці 35 років Дмитро Разумков обійняв посаду голови Верховної Ради України.

Дмитро Разумков каже, що має дуже щільний графік. Це підтверджує і його прес-служба. Вперше ми попросили про інтерв’ю зі спікером восени 2019 року. Час зустрічі постійно відтерміновували, посилаючись на умовну чергу з журналістів. Мовляв, зустрітися з Разумковим хочуть всі, тоді як голова Верховної Ради надзвичайно зайнятий. Ненормований графік спікера виказують темні кола під його очима та, якщо порівняти його теперішнього з фотографіями річної давнини, трохи набрана вага. В цілому ж Разумков, як і раніше, тримається жваво, час від часу жартує та всією своєю поведінкою намагається передати дух молодості та новизни, з яким прагне асоціювати себе нова влада. Однак диявол, як кажуть, ховається в деталях.

Із Разумковим ми зустрічаємося в його кабінеті. Високі стелі, ліпнина, масивні гардини та штори, старомодні шкіряні дивани та крісла – інтер’єр кабінету важко назвати сучасним. Швидше – навпаки. Але Разумков, оглядаючи свій кабінет, каже, що йому усе подобається і що він майже нічого тут не змінював. Це доволі незвично, враховуючи що Разумкову всього 36 років.

Перш ніж піти в політику, Дмитро Разумков працював політичним консультантом. Він навчав політиків уникати незручних запитань журналістів і, в силу своєї роботи, був дуже обережним у своїх власних оцінках та коментарях. Ставши політиком, Разумков зберігає цю обережність. Незважаючи на те, що від політиків часто вимагають озвучити конкретну позицію, голова Верховної Ради України конкретики уникає. Він надзвичайно стримано та скупо коментує візит проросійських депутатів до Москви та можливе повернення «Приватбанку» його колишнім власникам. Складається враження, що Разумков, як ніхто інший, добре усвідомлює, наскільки мінливою та несталою є політична система в Україні і наскільки важливо за таких умов зберігати гнучкість та добрі відносини з усіма.

– Отже, вся країна пішла на карантин. В Києві не можна збиратися більше ніж 60 людей, по Україні – більше ніж 200, а народні депутати продовжують працювати. У Верховній Раді понад 400 – це тільки сесійна зала.

Низка медіа пише про те, що для Верховної Ради це, можливо, навіть і дуже слушна ситуація склалася, тому що найближчим часом закінчуватимуть ухвалювати земельну реформу, можливо, звільнятимуть голову НАБУ Артема Ситника, голову НБУ – можливо. Виходить, що в цей момент країна перебуває на карантині і в людей, скажімо, немає права на мирне зібрання.

Чи буде в майбутньому можливість ці закони, які ви ухвалите під час карантину, або відкликати, або переглянути, з огляду на це?

– Ви читали Конституцію України, регламент Верховної Ради України. Закони не відкликаються. Переглядати? Зміни до закону дійсно можуть вноситися. Але відкликати закони – такого не буває. І якщо я не помиляюся, мирне зібрання – це дійсно передбачено Конституцією. Але ж ніде немає про те, що закони повинні ухвалюватися або не ухвалюватися при мирному зібранні або при його відсутності. Я думаю, що це конспірологія.

І, повірте мені, я, думаю, і всі народні депутати, незважаючи на те, чи вони є представниками більшості або меншості, залюбки погодилися би з тим, хай краще будуть мирні, а іноді і не зовсім мирні зібрання, аніж та загроза, яка насувається з коронавірусом. На жаль, результати його діяльності ми бачимо у світі. Не лише в Китаї. Ми бачимо наслідки в першу чергу в Італії. Там достатньо велика кількість наших громадян теж працює. І легковажно ставитися до цієї загрози – це точно неправильно.

– Тепер по законах. Земельна реформа. Залишилося близько 700 правок. Я так розумію, що у найближчі 2-3 тижні цей закон може бути ухвалений...

– Якщо все буде добре, якщо Верховна Рада буде і далі працювати, то так, теоретично так. Але подивимося, як буде відбуватися. Ви бачите, що ми йдемо відповідно до закону та регламенту.

– А яке ваше особисте ставлення до цього закону в тому вигляді, в якому він є зараз, і в цей час, коли він, власне, вже готовий до того, аби його проголосувати?

– Я думаю, що, власне, ставлення буде вже до того закону, який буде проголосований, в першу чергу, або не буде проголосований. Давайте дочекаємося. Станом на сьогодні ми розглядаємо правки. Якісь можуть бути враховані, якісь можуть бути відхилені. І ті правки насправді, які були підтримані комітетом – це і так зване обмеження кількості землі в одних руках, і питання щодо референдуму для доступу іноземців, то вони ще не проголосовані. Будуть проголосовані в самому кінці. І саме ця формула була запропонована під час розгляду цього закону. Для чого? Для того, щоб якщо буде врахована велика кількість правок, які ми зараз проходимо, вони не розбалансували закон. Важливі правки, які були ухвалені комітетом, будуть голосуватися в самому кінці.

– Але ж ви точно знаєте (ви раніше працювали політтехнологом, політологом, ви дуже багато працювали з громадською думкою), що, наприклад, більшість українців виступає проти відкриття ринку землі. Ми зараз не будемо досліджувати, чому, але цифри є цифри. З огляду на це, чи не думаєте ви, що якщо ви зараз проголосуєте цей закон, це дуже сильно вдарить і по рейтингу влади, і по вашому особистому?

– Тут не завжди треба звертати увагу на рейтинги. Тут треба виходити з інтересів держави та громадян. Якщо ми говоримо про соціологічні дослідження (у мене теж є деякий, невеликий досвід участі у виборчих кампаніях), якщо ми говоримо про те, як правильно сформулювати питання або правильно розкрити питання, від цього і будуть змінюватися результати того чи іншого соцдослідження. І з чим я не можу не погодитися? З тим, що інформаційно, в першу чергу, ще представниками минулого Кабміну, коли подавався цей закон, комунікаційно було багато проблем, багато нерозкритих тем. Вибачте за таке формулювання. І саме це, у тому числі і за допомогою тих чи інших політичних сил, створило іноді негативний шлейф щодо тих чи інших питань, пов’язаних з законом про ринок відкриття землі фактично так званий.

Якщо ми говоримо з приводу того, що буде після ухвалення закону, то давайте зачекаємо. По-перше, закон починає діяти лише восени цього року. Ще багато речей, які потрібно буде виконати Кабміну України і не тільки йому, а й іншим організаціям, які залучені до цього процесу. Ще є декілька законів, які треба буде розглядати та ухвалювати Верховній Раді України. І я думаю, що народні депутати будуть саме з цим визначатися. Але це дуже непростий процес, нелегкий процес і з точки зору комунікації, і з точки зору підходів, і з точки зору і ризиків, і перспектив, які він відкриває. Це також треба буде прораховувати і враховувати під час подальшої роботи.

– А коли Юлія Тимошенко зламала ваш мікрофон, і ви фізично не могли брати участь у засіданнях, якби ви, наприклад, сиділи на якомусь іншому місці, це було би порушенням регламенту?

– Ні. Але я думаю, що кожен повинен працювати на своєму місці. Так само, як ви працюєте на своєму як журналіст.

– Я мала розмову з кількома журналістами і з кількома депутатами від «Слуги народу», і вони говорять про те, що Разумков мав намір усунутися від цього закону, щоб цей негативний шлейф не навалювався на нього, не асоціювався з ним. І тому це була така дуже слушна ситуація, коли нібито зламаний мікрофон – а, ну мене немає, я пішов, а там вже хай Стефанчук.

– Я не знаю, з ким ви спілкувалися. Якщо дійсно спілкувалися.

– Спілкувалася. 100%.

– Я тоді вже привідкрию правду. У нас була нарада у цьому самому кабінеті. Ми завершили питання, які були гострі. І головним питанням було те, що як ми будемо розглядати цей законопроєкт. Дехто розумів, що ми підемо так, як це передбачено, хтось чомусь думав, що ми будемо використовувати якісь інші механізми. При чому я тут всім зазначив і свою позицію. З цією позицією погодилися і наші колеги. І ми вийшли для того, щоб повернутися працювати в залу Верховної Ради України. І я думаю, що не лише для мене було не дуже приємним сюрпризом те, що деякі наші колеги заблокували моє робоче місце.

Всі можуть вважати так, як вважають за потрібне. Однак, на жаль чи на щастя, це, м’яко кажучи, не завжди відповідає дійсності. Я ж зараз веду засідання. Правильно?

– Правильно. Це правда. А от коли вже настає ухвалення закону – вже починає температура підвищуватися...

– Ні. Ви бачите, достатньо спокійно проходить навіть другий день після такого накалу пристрастей, підвищення температури, про яке ви згадали. На наступний день Рада працювала в абсолютно штатному режимі.

– Закон про внесення змін до чинного закону щодо функціонування банківської системи. У народі цей закон називають «антиколомойським», тому що...

– Цей закон про банки. Я не думаю, що його можна називати «антикого» чи «закого».

– Фактично він запроваджує механізми функціонування тих банків, які стають платіжно неспроможними, якщо я правильно розумію...

– Не зовсім.

– Але цей проєкт відкликано буквально 4 березня. І яка доля цього закону? Тому що МВФ вимагає від України гарантій, що «Приватбанк» не буде повернутий Коломойському. Тому яка доля цього закону?

– Якщо закон відкликаний, то доля закону – він відкликаний. Якщо ми говоримо про конкретно цей законопроєкт. Однак я знаю, що працюють над законопроєктами, які будуть регулювати саме цю сферу. Я впевнений, що рано чи пізно з’являться інші закони, які будуть внесені на розгляд Верховної Ради України. Як це відбудеться, коли, хто буде ініціатором – подивимося.

– Ви допускаєте, що «Приватбанк» може бути повернутий Коломойському або компенсація?

– Я не можу допускати щось або припускати. Я рухаюся в межах чинного законодавства. Станом на сьогодні закону немає на розгляді. Однак і до цього опрацьовував, напрацьовував деякі позиції і комітет, і представники різних, у тому числі і міжнародних, організацій. Я думаю, що це не перший і не останній випадок, коли одну версію законопроєкту відкликають, а інша версія з’являється на розгляді Верховної Ради України.

– Є якісь терміни, коли може з’явитися такий закон?

– Може з’явитися завтра, післязавтра. Якщо той відкликаний, то новий може з’явитися завтра, може з’явитися через тиждень, може з’явитися через два дні.

Якщо ми говоримо з вами про альтернативні законопроєкти, то там інша ситуація. Тобто, якщо ви вносите законопроєкт, а в мене є бажання внести з того самого питання або предметів відання, які регулюють той чи інший законопроєкт, у вас є 14 днів на подачу альтернативного законопроєкту.

– Але все ж таки ви допускаєте, що «Приватбанк» можуть повернути Коломойському або виплатити компенсацію?

– Я вже відповів на це питання.

– Це реальний сценарій?

– В рамках чинного законодавства повинна існувати будь-яка посадова особа, банк, власник банку або хтось інший. Якщо ви мені ставите питання, як буде...

– Я маю на увазі, чи підтримав би парламент таку ініціативу?

– А парламент хіба може ухвалювати рішення про те, щоб повернути або не повернути комусь банк? Я щось не пам’ятаю такого рішення. Ви ж парламентський журналіст. Ви багато років спостерігаєте за роботою парламенту.

– Певний закон може бути так виписаний, що може з’явитися така можливість?

– Я думаю, що це знову конспірологія. Ми починаємо шукати чорну кішку у чорній кімнаті, особливо якщо її там немає.

– Далі. Депутати ОПЗЖ кілька днів тому відзначилися візитом до Москви. Це, здається, чи не вперше. Принаймні депутати цього парламенту ще не відвідували Москву, ще й Державну думу! Вони сказали, що це в рамках «налагодження» якогось там «парламентського діалогу», «нормандської зустрічі».... Якось так.

Яка ваша реакція на цю подію? І чи можуть бути якісь санкції до цих депутатів?

– Якщо ми говоримо в рамках роботи Верховної Ради України, санкцій тут бути не може. Тому що вчора була офіційна позиція, оприлюднена і на сайті Верховної Ради України, з приводу того, що у відрядження офіційні або з наданням якихось додаткових повноважень, визначення тем або з якимось іншим переліком питань народні депутати України до Російської Федерації і Держдуми не направлялися. Тому це особиста...

Якщо ви мені ставите питання як керівнику парламенту, то додаткових якихось розпоряджень, відряджень або ще чогось я не підписував. І колеги діяли, виходячи виключно з своєї особистої позиції. Я з нею можу погоджуватися, можу не погоджуватися. Однак я думаю, що мені буде не зовсім коректно це коментувати. Я не їздив до Російської Федерації.

– Не засуджуєте їх?

– Я не їздив до Російської Федерації, мабуть, з 2013 року. Але з 2014 року я не робив це принципово.

– А ви засуджуєте цей їхній крок як голова Верховної Ради?

– Я вже відповів на це питання: я не їжджу. Я думаю, що мої дії повинні значити набагато більше, ніж просто слова.

– Тобто ви утримаєтеся від коментарів в їхній бік?

– Я думаю, що я відповів на цей коментар.

– Ви дуже обережно дійсно коментуєте. Особливо на тлі того, що в медіа багато пишуть про те, що корабель під назвою «Україна» розвернувся в інший бік. Також маємо заяву міністра оборони...

– Я думаю, що комусь, може, і хотілося б, щоб корабель під назвою «Україна» кудись розвертався. Однак я думаю, що якщо про мене особисто, а ви мою позицію знали і під час виборчої кампанії, і після неї, і під час президентської, і під час парламентської, і сьогодні вона не змінилася. Якщо ви послухаєте позицію президента держави, вона так само залишилася стійкою. Вона не є флюгером. І позиція парламенту, я думаю, так само. Якщо ми говоримо в цілому про позицію Верховної Ради України.

– А які у вас зараз відносини з Володимиром Зеленським? Чи змінилися вони якось, можливо, після останнього призначення уряду або відставки Руслана Рябошапки?

– А хіба це повинно було повпливати якось на мої відносини з президентом.

– Можливо, у вас була інша точка зору щодо цих кадрових ротацій?

– Я думаю, що точка зору щодо цих кадрових ротацій співпадала. Тому що була заява Олексія Гончарука, написана...

– Ви ж розумієте, що ця ж заява... розпорядження давалися на Банковій. Це всі прекрасно розуміють. Рукою Гончарука, звичайно.

– Писав її Гончарук особисто. Давайте бути толерантними відносно наших колег. Я думаю, що Олексій Валерійович самостійно може писати заяви. І ви це теж добре знаєте.

Щодо діяльності уряду, то позицію я також озвучував. Багато речей не були виконані у тому обсязі, в якому і ми очікували, і ви очікували, українське суспільство очікувало. Були і позитивні моменти в роботі уряду. Це теж правда. Однак я думаю, що прем’єр ухвалив правильне рішення, написавши заяву про складання своїх повноважень, про свою відставку. Автоматично з ним пішов і уряд. І хто і як не оцінював би, однак парламент продемонстрував і свою роботу. Багато ми чули різних думок з приводу того, як працює коаліція. Коаліція продемонструвала, як вона працює. В рамках монобільшості абсолютно повністю вистачало голосів і за новопризначеного прем’єр-міністра України, і за новий Кабмін України.

– Так. Допомогли вам і ОПЗЖ, і допомогли вам...

– З приводу чого?

– З приводу генпрокурора. А щодо уряду, то дійсно вистачило монобільшості.

– Ні, ніхто не допомагав. Уряд підтримав, і вони про це публічно говорили, «За майбутнє», і «Довіра» проголосувала.

– А як вам особисто було голосувати за уряд, де не вистачало чотирьох міністрів? Ви не знали, хто це буде. Та й, власне, тих людей, кого вам показали, то вам їх о сьомій годині вечора показали, а о восьмій ви вже за них голосували.

– Мені не показували, який депутат там о сьомій, о восьмій чи...

– Як? Вони зайшли у Верховну Раду за годину до голосування. Ви до цього їх знали?

– Я знав. Так. Так само, як і народні депутати, представники більшості знали когось, може, менше, когось більше, з кимось особисто були знайомі, а з кимось – ні. Але склад уряду знали.

А якщо ми вже говоримо з приводу того, що когось не вистачало, я думаю, якщо ми виходимо з точки зору закону, це повністю відповідає нормі закону. Для того, щоб уряд був правочинним і мав право бути урядом, міг прийняти присягу, а потім продовжувати працювати, необхідні дві третини від загального складу Кабміну України. На інші посади можна визначитися і підібрати людей через день, через два, через тиждень. Я думаю, що, оскільки питання були пов’язані з ключовими напрямками, я не бачу великої проблеми для того, щоб витратити ще декілька днів для того, щоб на цю позицію прийшла або підібрати найбільш фахову людину. Я думаю, що саме цим і займаються мої колеги.

– Ви ж формували список партії «Слуга народу», коли лише починалася парламентська...

– Формувала партія. Не я ж формував.

– Ви були одним із людей, хто дійсно був найбільш, напевне, дотичний. За що ви виключили Вадима Гутцайта (нині міністр молоді та спорту – ред.) зі списку партії «Слуга народу»?

– Якщо я не помиляюся, Вадим Гутцайт написав заяву самостійно і попросив виключити його зі списку партії передвиборчого «Слуги народу».

– Дійсно, він про це офіційно заявляв у фейсбуці. Я спілкувалася з п’ятьма депутатами від «Слуги народу» (один, правда, мажоритарник, а чотири списочники), то всі вони абсолютно повторили майже одне і те ж саме, що Гутцайта виключили зі списку тому, що він був, скажімо так, недостатньо прозорий, не відповідав тим критеріям, які ставила перед своїми кандидатами партія «Слуга народу». У нього за спиною був непрозорий конкурс, у нього був бізнес в Росії. Зараз він фігурує у кримінальних провадженнях за корупцію. І ця людина з цих причин, очевидно, як пояснили мені ваші колеги, не пройшла іспит на доброчесність. І зараз ця людина пішла в уряд. Ви взагалі знали про цей його шлейф?

– Я пам’ятаю деяку інформацію, яка з’являлася і під час виборчої кампанії. Про бізнес в Росії – на жаль, ні. У мене не було її. Якщо ми говоримо про кримінальні справи, тоді ставили це питання пану Гутцайту. Йшлося про те, що він фігурував в них. Але ці справи були не відкриті по ньому безпосередньо. Наскільки мені відомо, на сьогодні навіть немає якихось підозр чи чогось схожого на це. Але, якщо ми повертаємося до виборчої кампанії, я не пам’ятаю, на якому місці він знаходився...

– На 81-му.

– Можливо. Не пам’ятаю, на жаль. Він написав самостійно заяву і сказав, що я ухвалив таке рішення. Чому на той момент він ухвалив таке рішення, я думаю, що краще він сам вам зможе відповісти.

– Зараз, коли він в уряді, у вас не виникає ніяких внутрішніх, можливо, якихось...

– У мене не було достатньо часу, мабуть, з ним поспілкуватися щодо його безпосередньої роботи як міністра. Але я сподіваюся, що він буде гідно виконувати свої функції. Якщо ні, якщо буде підтверджено, то тут... Не я повинен визначати – доброчесність, не доброчесність людини, якщо людина замішана у якихось недоброчесних справах або у справах, які несуть за собою кримінальне покарання, то для цього нам сьогодні вистачає правоохоронних і антикорупційних органів. І я думаю, що всі повинні жити саме за такими принципами.

– Повертаючись до списку «Слуги народу», вам за когось зараз соромно з депутатів у Верховній Раді, кого ви, можливо, або рекомендували, або порадили?

– Кого я рекомендував?

– Так.

– Ні, не соромно. За тих, кого я рекомендував, я думаю, не соромно.

– Мені спокою не дає мій «улюблений» депутат, фермер Володимир Тимофійчук. Я знаю, що ви за нього агітували також. Ви у ньому якось відразу розгледіли політичного стратега, тактика, політика?

– Навряд чи можна назвати запис ролика серйозною агітацією, тому що в мене були записи таких коротких роликів з дуже багатьма народними депутатами. І ключовий функціонал цих роликів був в наступному, тому що було дуже багато двійників на округах.

– Щоб його просто запам’ятали в обличчя?

– Не запам’ятали обличчя. А тому, що були створені додаткові політичні нібито сили – ТОВки, громадські організації, тому подібне. І так само з’являлися кандидати, які були схожі або за прізвищем, або за місцем роботи, тому подібне. Тому це була стандартна практика під час виборчої кампанії. Назвати це агітацією, я думаю, буде важко.

Але якщо ви подивитеся той колектив, який фактично спочатку виборчої кампанії брав участь і у штабі і в президентській, а після цього у парламенті, я думаю, що там дуже невелика кількість людей, за яких буде соромно.

– Підсумовуючи. Депутати ОПЗЖ їздили у Москву. Міністр оборони Таран заявив про те, що ми нібито вже не дуже йдемо і розбудовуємо свою армію за стандартами НАТО. Президент Володимир Зеленський не завжди може визначитися, це була, якщо стріляють на Донбасі, провокація чи це все ж таки продовження війни.

Чи існують особисто у вас якісь червоні лінії, коли ви подивитеся довкола і скажете: друзі, мені здається, що на цьому моменті нам з вами не по дорозі? З огляду на те, яку риторику ви дійсно вели під час парламентських і президентських перегонів. Що має статися, щоб ви дійсно визначилися, що, мабуть, ні?

– Я навіть на це не буду відповідати, тому що ви зможете підняти наше з вами спілкування шість, дев’ять, дванадцять місяців тому, де я чітко говорив про червоні лінії і не лише, мабуть, свої...

– Можливо, вони змінилися?

– ...але й червоні лінії команди. І чому не буду повторюватися? Тому що для мене нічого не помінялося. Мої червоні лінії для голови Верховної Ради залишилися такими самими, як і для політичного експерта і політконсультанта Дмитра Разумкова ще у 2018–2019 роках. Там було все більш ніж чітко окреслено. Нічого не змінилося.

– Тобто президент України Володимир Зеленський не змінював курс нікуди, відповідно ваші червоні лінії...?

– Я цього не бачу. Ви ж поставили питання мені.

– З вашої точки зору, звичайно?

– Я цього не бачу. Я не бачу зміни курсу. Якщо ми говоримо про мої особисті так звані червоні лінії, то вони також не змінювалися. Я думаю, що про це можу говорити не лише я, а й дуже-дуже багато людей, які сьогодні є поруч.

– Чи правда, що наступного звільнять директора НАБУ Артема Ситника? Верховна Рада може змінити закон, внести якусь поправку. Тому що зараз його можна звільнити або за власним бажанням, як Гончарука, або якщо буде аудит НАБУ. А можна ще змінити закон. Ваші колеги зі «Слуги народу», з ким я спілкувалася, мені сказали, що на черзі стоїть зміна закону.

– Я вам більше скажу, що там ще є збір підписів під постановою про звільнення Ситника. Вона дійсно не може бути проголосована, тому що вона не відповідає закону України. Це може бути лише політична заява Верховної Ради України. Не більше.

А якщо ми говоримо про зміни до законодавства, то, наскільки мені відомо, один чи два закони схожі є, де фігурує не лише Ситник, а фігурують ще інші представники антикорупційних і правоохоронних органів. Коли він буде розглянутий, якщо він буде ухвалений Верховною Радою України, то можливий і такий варіант розвитку подій.

Однак я дуже не люблю формулювати «якщо». Давайте подивимося, як будуть розвиватися події далі.

– А ви підписувалися під цією постановою?

– Ні.

– Будете підписувати під постановою?

– Ні.

– Може чекати на відставку Яків Смолій, голова НБУ?

– Ви ж знаєте, як відбувається відставка голови Верховної...

– Голови Верховної Ради? Не знаю.

– Так само відбувається. І таке може бути (сміється – ред.). А якщо ми говоримо про НБУ, є контракт. І, якщо я не помиляюся, він ще не закінчився.

– Він на 7 років...

– Так. І якщо керівник НБУ вирішить написати заяву, то це можливо. Інших підстав, якщо я не помиляюся, на сьогодні немає.

– «Українська правда» писала про те, що у вас нібито з Володимиром Зеленським також була розмова...

– Я бачив це.

– ...де ви сказали, що ви не хочете на себе брати весь цей негатив від партії. На що він сказав: якщо тобі не подобається, то, мовляв, звільняйся. А ви відповіли: тоді ставте на голосування. Була така розмова чи ні?

– Такої розмови не було. Особливо мені це було дивно читати, тому що я в цей час був у відрядженні, навіть не був у Києві. Тому це виглядало достатньо смішно.

– Місцеві вибори. Дати немає. Коли вони можуть відбутися?

– Я думаю, що восени цього року.

– Про те, що восени, ми всі знаємо. А є якийсь конкретний місяць?

– Жовтень. Кінець жовтня (відбудуться місцеві вибори – ред.).

– Яким критеріям має відповідати людина, щоб її взяли в «Слугу народу»?

– Я думаю, що мені зараз буде некоректно відповідати за керівництво партії, за раду партії.

– Ну, ви ж ще у партії.

– Так. Але я думаю, що є Олександр Корнієнко. Він – голова партії. Я пам’ятаю, що ви досить непогано і з ним спілкуєтеся. Він зможе відповісти щодо підготовки до виборів і відбору кандидатів. Я думаю, що будуть підбирати найбільш якісні кандидатури в якості кандидатів від партії «Слуга народу» .

– Приблизно так, як і на парламентських? Іспит на доброчесність, ліфт і так далі?

– Я ж кажу, що я сьогодні не настільки глибоко в процесі. Тому відповісти, як саме це буде відбуватися сьогодні по областях, підбиратися кандидати будуть, мені важко. Але я думаю, що дуже багато тих, хто пройшов і постпраймеріз, і ліфт, достойні того, щоб представляти українське суспільство.

– Допускаєте, що восени можуть розпустити і цей чинний уряд, і чинну Верховну Раду?

– Розпустити уряд не можна. Уряд йде у відставку...

– Знову за власним бажанням...

– Він не розпускається. Давайте, все ж таки, використовувати правильні формулювання.

Якщо ми говоримо про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, станом на сьогодні (я вже багато про це говорив) я не бачу ні юридичних, ні фактичних, ні політичних підстав цього робити.