«Маніпуляції і саботаж Росії проти розслідування щодо MH17» – статтю з такою назвою публікує щоденник De Volkskrant із Нідерландів, де й відбувалися й відбуваються обидва розслідування збиття літака «Малайзійських авіаліній» над Донбасом 2014 року – спершу технічне, нині триває кримінальне. Журналісти зібрали цілу низку даних про російське втручання напередодні початку наступного тижня першого кримінального судового процесу в цій справі.
Росія не тільки публічно заперечує, що причетна до збиття літака, здійсненого з установки «Бук», що прибула на окуповану частину сходу України з Росії і після катастрофи була повернута туди. Попередніми роками Росія також не раз намагалася розладнати й підірвати розслідування обставин цієї трагедії, і, як випливає з розмов журналістів De Volkskrant із причетними до розслідувань, використала для цього свою сумнозвісну військову розвідку, відому як ГРУ. Москва, зокрема, чинила тиск на членів слідчої групи і направляла до нідерландського Роттердаму, де триває слідство, свої елітні спецгрупи.
Битва за правду з перших годин
Газета згадує, що «битва за правду щодо MH17 почалася відразу»: Росія з метою приховати справжню причину трагедії і скласти вину на Україну почала діяти з перших годин після збиття літака 17 липня 2014 року. «З одного будинку в Санкт-Петербургу», пишуть автори, маючи на увазі російську так звану «фабрику тролів», або ж «Агентство інтернет-досліджень», протягом перших трьох днів після трагедії з цією метою було розповсюджено понад сто тисяч твітів. Російські військові, які перебували в Україні, почали видаляти свої дописи в твітері й фейсбуці. 25 липня у статтю про зенітно-ракетний комплекс «Бук» у «Вікіпедії» вноситься правка: правильна висотна досяжність ракети, понад 10 кілометрів, замінюється на «7 кілометрів»; IP-адреса, з якої зробили правку, вказує на Кремль.
Боротьба йшла і з іншого боку, мовиться в статті: вже на другий день після збиття поліція Нідерландів попросила фахівців із групи боротьби з високотехнологічною злочинністю і спецслужбу AIVD (Загальна служба розвідки і безпеки) зробити «фотознімок» інтернету – зберегти все російськомовне. Так були зафіксовані 350 мільйонів сторінок у соцмережах і на форумах, на яких високі російські військові чини згадували дані, які компрометували їх і які вони пізніше видалять.
Газета пише, що протягом перших місяців представники поліції, які брали участь у розслідуваннях, не переймалися тим, щоб захистити їхні матеріали від витоків і можливих спроб Росії підірвати ці розслідування. Тим часом у нідерландській Раді розслідувань щодо безпеки, яка вела технічне розслідування, вже з перших днів звернули увагу, що ця справа сповнена політики.
За справу береться ГРУ
А в серпні 2014-го до Нідерландів прибувають двоє представників російської військової частини 29155, що належить до військової розвідки, відомої як ГРУ (нині вона просто ГУ, Головне управління Генштабу Збройних сил Росії, але стару абревіатуру щодо неї продовжують використовувати далі – ред.). Ця частина 29155 сумнозвісна участю її членів, воєнних ветеранів, у різноманітних операціях дестабілізації в Європі останніми роками – такими, як спроба отруїти болгарського торговця зброєю Еміліана Ґебрева 2015 року, невдалий переворот у Чорногорії 2016-го і отруєння колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля в Британії 2018 року нервово-паралітичною речовиною «новачок», мовиться в статті. Командує цією частиною відомий російський військовий Андрій Авер’янов.
За даними, які здобули колектив розслідувачів Bellingcat і журналісти Volkskrant, Авер’янов прибув до Нідерландів 22 серпня разом із колегою Сергієм Павловим, теж представником частини 29155, який був причетний до отруєння болгарського торговця зброєю. Вони вилітають назад через три дні. Що вони робили в Нідерландах – не відомо: спецслужби країни не встежили за ними. Але в спецслужбах кажуть: зв’язок цих відвідин зі справою MH17 очевидний.
Через пів року, коли розслідування вже йде на повний хід, до російської слідчої групи приєднуються двоє нових членів, Захар Омаров і Михайло Круш. Обидва виявляються пов’язаними з ГРУ. Зокрема, Круш – російський генерал, який невдовзі після збиття літака з’явився в новинах: він давав інтерв’ю, в яких твердив, що літак навряд чи був збитий ракетою з «Бука».
Дізнавшись про ці імена, нідерландська військова розвідка MIVD (Військова служба розвідки і безпеки) б’є на сполох і попереджає Раду розслідувань щодо безпеки. За обома також встановлюють спостереження і стежать за їхніми телефонними розмовами. Непримітний Омаров, так само, як і голова делегації, здається, після кожної зустрічі телефонує на номер у Кремлі. Спостереження за обома дає знати, що вони інтенсивно шукають контакту з малайзійськими слідчими. MIVD реєструє намагання «зірвати розслідування зсередини», повідомило джерело журналістів. А пізніше прем’єр-міністр Малайзії буде заперечувати дані міжнародного розслідування як «політично мотивовані» і такі, що «ґрунтуються на чутках»…
Стеження й заражені телефони
Нідерландські поліція і Рада розслідувань щодо безпеки швидко починають усвідомлювати, що їхня робота привертає особливу увагу. З 3 до 8 серпня 2014 року шестеро працівників Ради перебувають у Харкові й Соледарі, що приблизно за дві години від місця катастрофи. Ввечері після роботи, в готелі, з ними на диво часто починають заводити розмови молоді жінки, дехто з яких навіть говорить нідерландською. Те саме відбувається в Києві з працівниками поліції. За представниками Ради, які збирають фото й відеоматеріали і ведуть переговори з міжнародними делегаціями, постійно ходять «типи в чорних шкірянках». Вони тримаються метрів за п’ятдесят. Один із учасників тих подій каже: то були не випадкові люди.
Нідерландці також помічають, що кімнати в готелі, де вони зупинилися на сході України, прибирають щось дуже часто – іноді по тричі на день. Працівники Ради розслідувань щодо безпеки щодня міняють сім-карти і не обговорюють у телефонних розмовах зміст розслідування. Присутні там же представники військової поліції менш обережні – попри пораду військової служби безпеки, дехто з них узяв із собою свої телефони. Коли вони повернулися, з’ясувалося, що телефони заражені шкідливими програмами, і їх доводиться знищити.
Пограбування: беруть те, «що треба»
Улітку 2015 року в поліції виникає легка паніка, коли її працівник втрачає записи інтерв’ю в цій справі. Він забув портфель із документами в машині, а коли він повернувся з обіду, вікно авта вже вибите і портфеля немає. Тоді поліція в результаті розслідування доходить висновку, що то було «звичайне» пограбування, разом зі ще кількома автами, і не пов’язане зі справою MH17.
Але через кілька місяців це повторюється. Фахівець із радарів у Раді розслідувань у справах безпеки запідозрює недобре, він бачить підозрілих людей біля приміщення Ради в Гаазі і попереджає колег, що за ними стежать. 10 лютого 2016 року працівник Ради бачить, що в його авта вибите вікно. Грабіжники обшукали машину і забрали бортову комп’ютерну систему, в якій були навігаційні дані про поїздки працівника.
У той самий час грабують і фотографа від Міністерства оборони. Злодії забирають із собою USB-носії пам’яті.
Цифрова (не)безпека
Тим часом іще осінь 2015 року показала, що слідчі мають бути обачними і в цифровому плані. Тоді, коли звіт про розслідування Ради розслідувань у справах безпеки був уже майже готовий, забезпечення кібербезпеки Ради мало з 1 жовтня перейти від однієї компанії до іншої. А 29 вересня працівник Ради отримує листа – англійською мовою – ніби від колеги, який просить його ввійти в систему ще раз. Посилання в листі дуже схоже на справжнє. Чоловік входить за ним зі своїм іменем користувача й паролем – але відразу запідозрює недобре і піднімає тривогу. Рада розслідувань із питань безпеки негайно змінює всі паролі й інформує військову розвідку.
І це якраз вчасно відвертає можливість для російської хакерської групи Fancy Bear (також відомої як APT28) скористатися отриманим доступом. Бо для цього вони створили домен onderzoekraad.nl – що відрізнявся від справжнього на одну літеру s, onderzoeksraad.nl.
Через три роки стається нова спроба зламування, цього разу грубіша. Навесні 2018 року до Нідерландів прилітають четверо росіян – двоє хакерів із Fancy Bear і двоє працівників ГРУ. Вони їдуть до Гааги і намагаються зламати комп’ютерні мережі Організації за заборону хімічної зброї (яка тоді розслідувала застосування хімічної зброї владним режимом Сирії, що його підтримує Росія – ред.). Для цього вони мають у багажнику свого авта спеціалізоване обладнання. Військова розвідка ловить їх у процесі цієї спроби. Пізніше пресконференція про це облітає весь світ.
Але на тій пресконференції не згадали, що росіяни також їздили до Роттердаму за ті чотири дні, які вони перебували в Нідерландах. Там вони під’їхали до будівлі Прокуратури Нідерландів, у якій здійснюється частина розслідування щодо MH17. У їхній машині – обладнання для вламування в wifi-мережі. Військова розвідка стежить за ГРУшниками, але не перепиняє їх – як кажуть джерела авторів статті, через те, що росіяни залишилися на іншому березі річки, надто далеко для того, щоб змогти втрутитися в мережу.
І коли їх затримали в Гаазі, зі вмісту комп’ютера одного з агентів стало очевидним їхнє зацікавлення в розслідуванні щодо MH17: військова розвідка Нідерландів знайшла там дані про wifi-контакт у готелі в Куала-Лумпурі в Малайзії, де той провів із тиждень у грудні 2017 року, влаштовуючи операцію проти членів малайзійської слідчої групи.
Радари й інше – та Росія не досягла мети
Як іще один приклад перешкод, що їх чинить розслідуванню Росія, автори статті наводять її ставлення до радарних даних із місця і в час катастрофи. Росія кілька разів не відповідала на запити з проханням надати їх, потім стала твердити, що їх уже немає, бо їх видалили. Російські представники говорили, що залишилися лише відеозаписи зображення на екрані радара. Врешті, Рада розслідувань щодо безпеки таки отримала ці записи – але перевірити їхню правдивість неможливо.
Рада продовжила вимагати вихідних даних радарів. Урешті, вони раптом знайшлися, і Росія надала їх. Але з’ясувалося, що вони не відповідають загальноприйнятому форматові: не 64-бітні, як нормальні, а лише 32-бітні. «Тож стає ясно, що чогось там бракує», – сказав один із причетних до розслідування.
Але, заявляють журналісти, слідчі кажуть, що Росія врешті не змогла домогтися своєї мети. Так, розслідування ускладнювалося, але російські спроби не вплинули на його результати.
De Volkskrant: «Відразу ж після того, як літак рейсу MH17 був збитий на сході України, почалася брудна битва за правду, в якій Росія не шкодувала ніяких засобів – від масштабного шпигунства на нідерландській землі до пограбувань працівників Ради розслідувань»
