Перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв десятиліттями демонстрував, що він піклується про свою спадщину та працює над тим, аби його запам'ятали в історії. Проте з моменту, коли він подав у відставку, цей образ розпадається на друзки.
Не минуло й року з тих пір, як Нурсултан Назарбаєв подав у відставку з посади авторитарного президента Казахстану після безжалісного правління протягом майже трьох десятиліть.
Назарбаєв покинув пост президента 19 березня 2019 року, і з перших же хвилин, коли його ручка торкнулася заяви про відставку, стало зрозуміло, що існує план на все, що буде відбуватися далі.
Одним із ключових аспектів його плану було звеличування спадщини, що лишив після себе Назарбаєв.
«Лідер нації»
Понад два десятиліття деспотичної і недемократичної влади на посаді правителя Назарбаєв починав як найвищий радянський чиновник Казахстану в 1989 році. А вже у травні 2010 року парламент нагородив його званням «Елбасі», що означає Лідер нації.
Один із членів парламенту, пояснюючи значення цього звання, сказав: «Нурсултан Назарбаєв стоїть в одному ряду з такими особами як Джордж Вашингтон, Мустафа Кемаль Ататюрк та Магатма Ганді»
23 березня 2019, через 4 дні після відставки обраний Назарбаєвим наступник Касим-Жомарт Токаєв, заявив, що столицю Казахстану Астану перейменують на Нур-Султан на честь першого президента країни.
У заяві, опублікованій незабаром після цього посольством Казахстану у Відні, сказано: «Перейменування Астани на честь Першого Президента Нурсултана Назарбаєва має свою закономірність та історичну послідовність».
У заяві пояснюють: «У липні 1790 року, Конгрес США ухвалив закон про резиденцію, який затвердив створення столиці країни на річці Потомак. У вересні 1791 року уповноваженні, які контролювали будування нової столиці, назвали місто на честь першого президента Сполучених Штатів Джорджа Вашингтона».
У Нур-Султані є міжнародний аеропорт Назарбаєва, Назарбаєв Університет, а також чисельні вулиці, місця та інші об’єкти, що носять його ім’я.
Образ, який був створений на вірі в «Елбасі» президентом та державними посадовцями, демонструють Назарбаєва як доброчесного лідера, який контролював розквіт та збагачення держави і її народу, а також піднесення Казахстану на престижний щабель в очах міжнародної спільноти.
Певною мірою, це все правда. Однак, можливо, не до такої міри, як у це вірили Назарбаєв та інші.
Старі міхи, старе вино
Протести почалися з багатьох причин одразу після відставки Назарбаєва. Серед них були вимоги щодо збільшення соціальних пільг для малозабезпечених сімей, побоювання через зростаючий плив Китаю в Казахстані, складне становище мусульман, здебільшого етнічних казахів, у західному автономному регіоні Китаю Сіньцзян-Уйгурський, а також уникання справжніх змін в управлінні країною.
Назарбаєв пішов у відставку з посади президента, але зберіг майже всі ті самі повноваження у новій ролі секретаря Ради безпеки Республіки Казахстан. І ті ж самі люди з його оточення займають усі провідні посади в уряді та у світі бізнесу Казахстану.
Люди не мали права висловити свою думку щодо перейменування столиці, призначення Токаєва чинним президентом чи щодо обрання старшої дочки Назарбаєва Даріґи на посаду голови Сенату. Згідно з Конституцією, Даріґа стане президентом, якщо Токаєв, з будь-яких причин, не зможе виконувати свої обов’язки.
Назарбаєв, іди геть
Ці авторитарні дії, організовані Назарбаєвим, стали причиною нещодавнього невдоволення суспільства. Вони змусили людей постійно виходити на несанкціоновані мітинги по всій країні, викрикуючи «Shal Ket!» (Іди геть, старий! – ред.)
Для всіх цілком зрозуміло, хто цей «старий».
Ці несанкціоновані демонстрації жодного разу не збирали більше сотні людей, але вони відбуваються часто і, схоже, регулярно охоплюють багато великих міст Казахстану. Це не лише Алмати та Нур-Султан на сході, але також Шумкент на півдні та Актобе й Атурай, що в західній частині країни. Заклики «Іди геть!» чути у всіх них.
Ймовірно, немає небезпеки, що через ці протести уряд буде повалено, проте спадщина, яку Назарбаєв створював роками, перебуває під серйозною загрозою.
Останні звіти про те, що молодша дочка Назарбаєва Дінара купила замок у Швейцарії чи те, що брат Назарбаєва витратив величезні кошти на розкішний фестиваль, нагадують казахам, скільки грошей з енергетично багатої країни надходить правлячій сім’ї.
Смерть опозиційного активіста Дулата Агаділа у слідчому ізоляторі в кінці лютого нагадала також казахам про систематичну несправедливість у суспільстві, яка укорінилася за президенства Назарбаєва.
З перших років незалежності Казахстану було очевидно, що Назарбаєв піклується про свій образ президента, який житиме на сторінках підручників з історії. Він із задоволенням слухає, коли посадовці називають його «батьком нації», великим лідером, мудрецем, турботливим президентом та бурхливо аплодують під час його промов.
Невідомо, чи Назарбаєв знає про те, що частина населення каже про нього у ці дні. Його близьке оточення може приховувати від нього скандування протестувальників. Ці демонстрації не висвітлюють державні медіа. Кілька кілометрів від вітряної столиці Нур-Султан будується мавзолей, останнє місце спочинку для шанованих осіб, що зробили внесок для Казахстану.
Назарбаєв, якому виповнилося у липні 80 років, остаточно вирішує, хто має право на поховання у мавзолеї. Припускають, що він теж буде там похоронений після своєї смерті як улюблений лідер і батько сучасного Казахстану.
Проте образ Назарбаєва суттєво постраждав, про що свідчать постійні протести.
Дехто, особливо молоде покоління, демонструють своє бачення Назарбаєва не як засновника сучасного Казахстану, але як перепону на шляху до кращої країни.
