До Православної церкви України позитивно ставляться 60,6% українців, твердять соціологи. Негативно лише 5,4%. У всіх регіонах канонічна ПЦУ має найвищі показники прихильності – не менше половини населення. Від 50% на Сході до 69,6% на Заході.
Утім, як пише «Газета по-українськи», Російська церква в Україні досі намагається показувати себе найбільшою. Говорить, що в неї 12 тисяч приходів. ПЦУ має трохи більше від 7 тисяч. Проте це не відображає кількості парафіян. Бо один прихід може бути з 10 людей, а другий – із тисячі.
Соціологія показує тенденцію останніх років, зазначає видання. Українці потребують власної церкви. Не довіряють Московському патріархату. Тож перехід парафій до Православної церкви України триватиме.
Якщо юридичні перепони зникнуть, українська Помісна церква розширятиметься швидше. Досі існує зв’язка Московського патріархату, чиновників і правоохоронних органів. Виникла ще за часів Кучми, її важко зруйнувати. Є багато випадків, коли перехід парафій до Православної церкви України свідомо гальмують без причин, стверджує видання у статті «Суди ігнорують заяви вірян про перехід до Православної церкви України».
Після тривалих переговорів і протистояння різних «груп впливу» Україна отримала новий уряд, констатує газета «День». Прізвища в шорт-листі кандидатів тасувалися до останнього. Хтось відмовлявся йти в уряд, хтось навпаки противився йти із займаної посади, когось не влаштовувало розділення міністерства, «під когось» не вистачало голосів... Насправді, зазначає видання, політична конкуренція, лобізм і боротьба за посади існує і в розвинутих західних демократіях, однак поруч із цим там працює процедура, право, репутація. В Україні ж ці важливі складові поки не утвердилися. Тому відбуваються втаємничені механізми і кулуарні домовленості, за результатом яких видають «на гора» певні прізвища.
Експерт видання науковець і публіцист Євген Дикий, називаючи уряд Гончарука непрофесійним і некомпетентним, все ж не схвально відгукується про його відставку. Якби був проведений аналіз і було визнано, що дійсно вони рухаються не в тому напрямку, тоді це питання великої політики до тих, хто ставив цьому уряду задачі, тобто до команди Зеленського.
Проте ситуація набагато гірша, виявилося, що Зеленський і його команда виявилася настільки залежними від лайків та аплодисментів, що це рівень не політики, а шоубізу. Як вони звикли: якщо зал аплодує, значить станцювали класно, тому власне і зараз вони оцінили діяльність уряду за падінням рейтингів. Якщо вони і далі оцінюватимуть політику через цей критерій – Україна ніколи не матиме шансу на справжні системні реформи.
В суспільстві, на жаль, є потужний запит на соціальний популізм, у нього достатньо слабкий рівень аналітичних здібностей, констатує експерт. З таким підходом кожний наступний уряд в Україні втрачатиме популярність за кілька місяців, і якщо на цій підставі і далі будуть їх змінювати, це означає, що країна вступає у хаотично-популістичний спектакль. От зараз, щоб підняти рейтинги, людям кидають голову Гончарука та його міністрів. Це системно помилковий підхід – заміна стратегії дешевою одноденною тактикою.
Серед бенефіціарів цього уряду знову будуть олігархи. Новий прем’єр Шмигаль ще кілька місяців тому був топ-менеджером у компанії Ріната Ахметова, низка прізвищ міністрів та віцепрем’єрів перебувають в орбіті впливу Коломойського або інших олігархів. Гра в «нові обличчя» закінчилися, проєкт закритий, ні про яке оновлення еліт мови немає. Про це йдеться у статті «Новий уряд-2» старих олігархів?»
Зеленський відповідальний за тих, кого партія «Слуга народу» провела до парламенту, зазначає в «Газеті по-українськи» народний депутат восьмого скликання Валерій Карапунцов. Він не бачить якихось визначних успіхів уряду. Лише зовнішні запозичення, які тільки роздувають державний борг України. А речей, що розвиватимуть економіку, немає.
Також у ексдепутата немає відчуття, що змінюється стратегія діяльності. А ще повинна бути політична відповідальність. Парламент мав би дати оцінку Кабінету міністрів. Кандидати на вихід мусили пояснити, що їм заважало працювати. А зараз все мовчки, без пояснень. Чи це вплив фінансово-олігархічних груп, чи щось інше – незрозуміло.
Міністри уряду Гончарука потрапили до його складу випадково, на хвилі популярності Володимира Зеленського. З ними втрачається час і можливості України. Немає реформ, про які розповідали. Чи збільшилися надходження від митних платежів? Чи поменшало рейдерських захоплень? Чи власність стала захищеніша? Так, є позитивні речі, визнає експерт. Не виходячи з кабінету можна відкрити бізнес, подивитися податкову декларацію, свій стаж, трудову книжку, нарахування. Це комфортно. Але так само швидко можна втратити квартиру, підприємство. Повинна бути система стримування й противаг, що унеможливить узурпацію влади. На цьому наголошується в статті «У Гончарука не було політичного початку. Мав піти у відставку після першого скандалу».
