Лондон – Відставний вояк британського війська Майкл Дженкінс упродовж року розмірковував над конфліктом, який точиться на сході України, вивчаючи нові для нього геополітичні реалії. Зрештою валлієць вирішив, що його військовий досвід і налаштованість на відсіч брутальній російській агресії може знадобитися Збройним силам України у боротьбі за відновлення територіальної цілісності держави. Дженкінс розповів, що самотужки вирушив в Україну своїм автомобілем і запропонував допомогу українським військовим, отримавши дворічний контракт у підрозділі морських піхотинців. Майкл Дженкінс пишається фактом того, що він – перший валлієць, який несе службу в українському війську.
Капрал британських збройних сил Майкл Дженкінс розпочав службу у лавах війська Її Величності 1999 року, вийшовши у запас 2005-го. Втім, його захоплення військовою справою і всім, що стосується бойової підготовки, привело до того, що вже після повернення до цивільного життя Дженкінс увійшов до підрозділу «територіальної оброни», добровольчої частини британського війська, яка об’єднує резервістів – ентузіастів війська і усього з тим пов’язаного.
Майкл Дженкінс від самого початку стежив за розгортанням збройного конфлікту на сході України між українським військом та підтримуваними і озброюваними Росією бойовиками. За його словами, відчуття потреби встановлення справедливості, згідно з міжнародно усталеними правилами, і бажання дати відсіч агресивній політиці Кремля щодо України змусили його вирушити за 3 тисячі кілометрів від його рідного міста Ньюпорт, що в Уельсі. Дженкінс каже, що їхав в Україну своїм власним автомобілем, перетнувши Ла-Манш і проїхавши через Францію, Бельгію, Німеччину і Польщу, аж доки не опинився на польсько-українському кордоні.
Валлієць був справді виснаженим довгим переїздом, бо, як він каже, спав у дорозі лише двічі, бажаючи якомога швидше доїхати до України. Проте, коли він врешті перетнув кордон, українські прикордонники затримали його і доволі прискіпливо допитували щодо мети його візиту в Україну. Звісно, наявність у багажнику його автомобіля військового шолома, бронежилета та різноманітного приладдя явно військового призначення не могли не занепокоїти працівників української прикордонної частини. Допит Дженкінса на кордоні тривав кілька годин. Автомобіль валлійця буквально розібрали на частини, бо, на думку Майкла, українські прикордонники вочевидь вважали, що він міг би бути російським шпигуном або перевізником зброї. Але, врешті-решт, як каже Дженкінс, українці збагнули, що він, власне, приїхав в Україну, аби надати свою фахову допомогу українським військовим на сході України.
«Чоловік з міста Ньюпорт воює на війні між Україною та Росією»
І от Дженкінс прибув до Києва, аби зареєструватися у Міністерстві оборони України і отримати належну підготовку для того, аби невдовзі відбути на передову на сході України. Валлієць принагідно з теплотою згадує двох зовсім незнайомих українців, які допомогли йому з проживанням у Києві впродовж трьох тижнів. Дженкінс каже, що найбільше його вразило те, що ті українці навіть не хотіли нічого у винагороду, долучивши свої родини до того, аби надати допомогу британцю, який приїхав допомогти Україні.
Як на Майкла Дженкінса, Україна постає досить неймовірною країною з чудовими природними красотами, але основною окрасою України є її люди. За його словами, коли він перебував на заході України, навіть важко було уявити, що на сході точиться жорстокий збройний конфлікт, а українці завжди радо допомагали з цілої низки різноманітних питань.
Майкл Дженкінс усвідомлює, що він є найпершим валлійцем, який несе службу у лавах Збройних сил України. Майкл не приховує того, що надзвичайно пишається цим фактом. До того ж, валлієць також свідомий того, що Донбас, де він несе свою військову службу, має безпосередній зв’язок з його рідною частиною Сполученого Королівства – Уельсом. Йдеться про валлійського підприємця Джона Г’юза, який працював на Донбасі 1870 року і на честь якого свого часу було названо місто Юзівку – попередника сучасного Донецька.
«Майкл Дженкінс – перший валлієць за весь час, який служить в українському війську. Він продовжує українську спадщину Джона Г’юза»
Майкл Дженкінс шанобливо ставиться до валлійської участі у розбудові Донбасу наприкінці ХІХ сторіччя. Відтак його місія в Україні, і зокрема на Донбасі, за його власними словами, полягає у звільненні від окупантів міста, заснованого валлійцем – Джоном Г’юзом.
«Я – солдат з Уельсу, який бореться в Україні за звільнення міста, заснованого ще одним вихідцем з Уельсу. Я перебуваю в Україні, виконуючи завдання, які стоять перед українським військом щодо звільнення території України, яка перебуває під окупацією. Щойно ці завдання будуть виконані, я одразу повернусь додому», – каже Майкл Дженкінс.
Під час несення бойової служби в українському війську у Дженкінса виявили пухлину у районі грудей, яку незабаром видалили за допомогою хірургічного втручання. Його родина в Уельсі хотіла би, аби Майкл повернувся додому, але він каже, що не може просто все так полишити в Україні. Його 4-річна дочка Естер надзвичайно ним пишається, відтак Дженкінс, за його словами, повернеться додому лише тоді, коли його бойове завдання в Україні буде виконане. Британський військовий нині перебуває на лікарняному, але коли його підрозділ невдовзі повернеться на передову, Майкл Дженкінс сподівається вже бути у лавах разом з його бойовими українськими побратимами.
«Росіяни знов перегруповуються на Донбасі... Українські військові перебувають під великим тиском. І все має, вочевидь, погіршитись перед тим, як настане покращення», – каже Майкл Дженкінс.
Як каже Дженкінс, бойові дії на сході України тактично нагадують йому Першу світову війну, коли обидві сторони конфлікту окопуються глибше і ведуть затяжну стрілянину. Хоча валлієць зазначає, що нині припинення вогню порушують лише проросійські бойовики, бо ж українські військові мають чіткий наказ не стріляти у відповідь. У кожному разі Майкл Дженкінс вважає, що відновлення територіальної цілісності України відбудеться, попри все, і українське військо відіграє у цьому надзвичайно важливу і можливо вирішальну роль.
Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської окупації Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці».
За даними ООН, від березня 2014-го до 31 жовтня 2019 року внаслідок збройного конфлікту на Донбасі загинули 13 000 – 13 200 людей.
