(Рубрика «Точка зору»)
Як показали останні події довкола евакуйованих з Китаю людей, ми погано знаємо країну, в якій живемо. Та все ж, певні попередні висновки можна зробити по гарячих слідах. Чи то, як лікарі, коли приймають пацієнта, записують з його слів анамнез – щоб зрозуміти, із чим мають справу.
Актуальне карантинознавство
Міністр Скалецька проведе карантин разом із евакуйованими. Чого тут більше – особистої рішучості чи посадової безпорадності?
Новітні «холерні бунти» у львівських Винниках та полтавських Нових Санжарах показали безпорадність влади у налагоджені ефективної комунікації з місцевими мешканцями. Інформаційне супроводження карантинних заходів було настільки катастрофічним, що мимоволі починаєш прислухатися до розмаїття конспірологічних версій про те, що це, мовляв, зробили навмисно. І коли, в підсумку, міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька заявляє, що проведе карантин разом із евакуйованими, то годі зрозуміти, чого тут більше – особистої рішучості чи посадової безпорадності?..
Останні події поставили руба питання про необхідність мати напоготові відповідну інфраструктуру
Власне, класичні холерні бунти в ХІХ столітті були наслідком саме того, що влада не вміла пояснити людям суть заходів, спрямованих на боротьбу з епідемією. Відтак необізнані та налякані люди вбивали лікарів і трощили лікарні… Прикро, але зараз ми побачили багато в чому схожу картину. Щоправда, в ХІХ столітті темна юрба звинувачувала лікарів у тому, що ті навмисно труять людей. Натомість тепер поведінка обурених людей багато в чому була зумовлена їхньою невірою в спроможність влади ефективно організувати карантин.
Останні події поставили руба питання про необхідність мати напоготові відповідну інфраструктуру, а не хаотично вишукувати від Львівщини до Полтавщини нашвидкуруч підготоване місце для організації карантину. Причому, ця інфраструктура повинна мати державний чи національний статус, аби в представників місцевих громад не було причин втручатися в подібні справи. У той чи інший спосіб цю проблему потрібно неодмінно вирішити, адже від подібних ситуацій в майбутньому ніхто не застрахований.
Розгром на інформаційному фронті
Підбиваючи підсумки, прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що паніка і протести місцевих мешканців проти розміщення евакуйованих з Китаю громадян є частиною інформаційної війни проти України, «яка продовжується щодо нашої країни і зсередини, і ззовні». Причому, за його словами, «інформаційне поле будуть продовжувати розкачувати, щоб створити паніку, щоб зневірити населення, посіяти серед нас недовіру і розбрат».
Цілком ймовірно, що в глави уряду є підстави для таких тверджень. Але в такому разі, шановні можновладці, дозвольте спитати:
- Інформаційна війна проти України продовжується не відучора. Чому ви досі відповідним чином не озброїлися? Чому ж ви досі такі безпорадні на інформаційному фронті?
- Щодо атак «і зсередини, і ззовні», то чому деякі представники вашої ж політичної сили поводять себе на цій війні як ворожа агентура?
Претензії чинна влада мусить виписувати сама собі. Можновладцям треба провести роботу над власними помилками
Даруйте, якщо ви кажете про інформаційну війну, то маєте бути свідомі, чим зумовлений ворожий успіх і якимось чином протидіяти. Якщо інформаційна війна, то воюйте! Бо, як показали останні події, на інформаційних фронтах ми маємо прямо-таки катастрофічну ситуацію. І претензії в цьому чинна влада мусить виписувати сама собі. Тому можновладцям треба не збиткуватися зі збурених інформаційними атаками людей, не соромити їх, а провести роботу над власними помилками.
Зараз вся країна, а надто окремі регіони пережили стрес. Утім, як кажуть фахівці, разовий стрес може бути навіть корисним: як для окремого індивідуума, так і для цілого соціуму. Але це лише за умов, якщо зі стресової ситуації було зроблено відповідні висновки – тоді суб’єкт стає менш вразливим, набуває антистресових якостей. Якщо ж цього не зроблено, то подальші стреси його руйнують. Сподіваюся, що в усіх вистачить здорового глузду і чесності зробити правильні висновки з цієї негарної історії.
Дмитро Шурхало – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
