(Рубрика «Точка зору»)
Безмежний цинізм
Та сама будівля на Володимирській, 15. Про яку в імперські та радянські часи жартували, що вона найвища в Києві. Бо навіть з її підвалів добре видно Сибір...
Над входом до ГУ НПУ в місті Києві висить величезний плакат #FREEMARKIV. Повісити його там могли лише за вказівкою поліцейського керівництва.
У тій самій будівлі, тільки з іншого боку – під сходами, що ведуть до Печерського суду міста Києва, в четвер висів набагато скромніший постер аналогічного змісту #FreDrKuzmenko. У п'ятницю там мали б висіти постери #FreeRiff та #FreeDugar
Віталію Маркову в якомусь сенсі поталанило. Бо попри абсурдність звинувачень, за якими його засуджено до 24 років італійської в'язниці, за нього бореться керівництво України. Президент тримає справу на контролі. Справа набула міжнародного розголосу. Сам всесильний міністр внутрішніх справ захищає ветерана НГУ. Є всі шанси, що навіть у разі програшу апеляції в італійських судах, Україна доб'ється, аби він відбував покарання на батьківщині, де глава держави зможе його одразу помилувати.
А був би Марків в Україні, його охайна борідка-«іспанка» могла б стати достатнім доказом, аби обвинуватити у вбивстві Павла Шеремета. І тоді б уся державна репресивна машина України запрацювала б на його обвинувачення, а не на визволення з-за ґрат...
Це так символічно: в тій самій будівлі вимагають звільнення захисника України Віталія Маркова і шиють білими нитками справу іншим захисникам України: Андрій Антоненко, Яна Дугарь та Юлія Кузьменко...
Країна абсурду, держава можновладних фарисеїв...
Геннадій Друзенко – волонтер, експерт-міжнародник
Оригінал тексту – фейсбучна сторінка
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
