Запоріжжя – Був волонтером, служив добровольцем та заснував ветеранський бізнес – така історія ветерана родом з Запоріжжя Ігоря Філіппова. В кінці минулого року він створив власну будівельну фірму «Майстерня Іспанця» в Дніпрі. Втім, Філіппов не лише заснував ветеранський бізнес, а й винаймає на роботу виключно побратимів. Учасники майстерні роблять різноманітні будівельні і ремонтні роботи, працюють з деревом тощо. Географія ветеранського бізнесу не обмежується одним містом: майстерня працює у Дніпрі та Запоріжжі.
Історія добровольця
«Ідея була давно. Треба працювати, треба якось влаштовуватися в цьому житті після війни. Після того, як воював, то волонтерив і був у медичній організації волонтерській, багато часу проводив на сході. І тільки у серпні 2018-го вирішив, що час лишатися вдома, займатися справами», – розповідає, як народилася ідея створення власної будівельної майстерні, доброволець родом з Запоріжжя Ігор «Іспанець» Філіппов.
Він признається: займатися бізнесом йому не в новинку. Близько 10 років мав власну компанію, що будувала сади в Іспанії, а згодом після повернення до України тримав власну пилораму у Запоріжжі.
З початком конфлікту на сході України Ігор Філіппов став волонтером. Разом з напарником Віталієм Коршенком, що зараз несе службу у 128-й бригаді, возив допомогу військовим на передову. Серед бійців волонтерів-напарників навіть жартівливо називали «Чіп і Дейл».
«Це нас хлопці називали з батальйону «Волинь». Вони стояли за Дебальцевим – у котлі. І до них не доїжджав ніхто, крім нас. Стояли на шахтах. Шахта «Полтавська» така була – ніхто не доїжджав, крім нас, туди. Тоді бої йшли важкі», – пригадує доброволець.
«А волонтерство як прийшло? Почалися події там на сході, а я воювати не міг: був після операції на нозі, кульгав, з паличкою і на милицях ходив. І поки нога була не в порядку, то їздив, волонтерив, – додає Ігор Філіппов. – Дві машини мої – і ганяли. А що Віталій – дуже класний водій, і я теж був в джиперському клубі, то ми заїжджали в ті місця, де ніхто не заїжджав. І виходить так, що всі гарячі точки, що були, проїхали. Починаючи від Амвросіївки до Станиці Луганської, весь периметр ми проїхали не раз і не два».
Згодом Ігор закінчив курси тактичної медицини та навесні 2015 року пішов добровольцем до батальйону «ОУН», де надавав бійцям допомогу на передовій, витягав їх з поля бою.
«Наприкінці 2014 року було видно, що армія наша забезпечена: що голодних нема, роздягнутих нема і більш-менш нормально. І крім того, здоров’я було більш-менш в порядку. І з моїм досвідом зрозумів, що можу багато користі принести там, і пішов… Через те, що здоров’я було не зовсім в порядку, до Збройних сил не пішов, бо знав, що комісію не пройду. Пішов у добровольці», – розповідає про своє рішення стати добровольцем «Іспанець».
Згодом через поранення Ігор був змушений полишити передову, однак продовжив надавати допомогу військовим, працюючи у волонтерській медичній організації «Медекс». Восени 2018 року, повернувшись до цивільного життя, доброволець заходився розбудовувати власну справу і в кінці 2019 року заснував власну будівельну фірму «Майстерня Іспанця».
«Майстерня Іспанця»
Ігор Філіппов не лише заснував власну справу, а й пропонує роботу таким же ветеранам. Доброволець разом з побратимами на запрошення зараз займається ремонтом одного з ресторанів у Запоріжжі.
«Одразу був у «Правому секторі», а потім від знайомого почув, що у Житомирі на 37-му полігоні формується батальйон тактичної групи 81-ї десантно-штурмової бригади. І я, стоячи на обліку у Дніпропетровській області і тут, у Запоріжжі, працюючи, будучи у відряджені, взяв сумочку і поїхав у Житомир. І там два дні, скажімо так, тріпав нерви командиру роти. І потім мене зарахували. І коли особовий склад був там на полігоні 3 місяці, то мені пощастило більше: я пробув 4 дні, на 5-й вже їхали в сторону Донецького аеропорту. В аеропорт ми вже не попали, бо наш 90-й батальйон звідтіля вже вийшов. А з Ігорем «Іспанцем» ми через 2 позиції стояли – околиці ДАПу», – розповідає свою історію Олександр Федонюк, який працює у Запоріжжі.
Познайомилися бійці під час відпустки у Запоріжжі: «Дивлюсь, стоїть джип – написано «ОУН», шеврон. Дивлюсь, виходить чоловік в «арафатці», – пригадує Федонюк. – Просто зрозумів, що він звідтіля, тому що був у «арафатці». Тоді не так модно було в ній ходити. Я йому кажу: «Слава Україні!». «Героям слава!». Я йому кажу: «З якого підрозділу?». «З ОУН». «А ти?». А я кажу: «А ми на 18-й точці стоїмо». «А ми на «Мажорі» стоїмо». Ось так і познайомилися».
Олександр Федонюк каже, що коли побачив у соцмережах, що Ігор Філіппов розпочав власну справу, то написав йому – ось так і потрапив до команди майстерні. Його фронт роботи – реставрація дверей ресторану. Зізнається, якщо чогось не знає, то не соромиться питати і вчитися. А ще з усмішкою каже, що робота в нього – «за феншуєм», адже в колі побратимів та однодумців.
У Запоріжжі над замовленням майстерні працює і Олег «Маестро» Мироненко. Він теж у 2014 році був волонтером, а згодом пішов служити у добровольчий підрозділ «Фенікс» 79-ї бригади. Ветеран – автор і виконавець пісень, лауреат фестивалю «Пісні, народжені в АТО». Він признається, що вже має досвід роботи у будівельній сфері і відгукнувся на пропозицію «Іспанця», з яким знайомий з довоєнних часів, без вагань.
«До війни працював довго, потім перекваліфікувався – у мене був перепелиний бізнес. А після війни знов повернувся. Рішення працювати з побратимами, бо це однодумці. Тому що після повернення це дуже тяжкий період був, дуже не вистачало побратимів. Всі розкидані – хто де… А повернутися до цивільного життя дуже тяжко, бо той бізнес, який був до війни, скажімо так, розсипався вже. Думаю, що у 90% побратимів розсипалися бізнеси і довелося щось придумувати», – каже Олег Мироненко.
Наразі працює «Майстерня Іспанця» у двох містах – у Дніпрі, де зараз живе Ігор Філіппов, та в його рідному Запоріжжі. В обох містах над замовленнями фірми разом з «Іспанцем» працюють місцеві ветерани. Ігор Філіппов каже, що вже отримував пропозиції роботи у Львові. Втім, він признається, що поки не поспішає розширяти географію замовлень ветеранської майстерні.
