Радник секретаря РНБО з реінтеграції Донбасу Сергій Сивохо заявив, що церква може допомогти в урегулюванні подій на сході України. Звучить гарно, майже по-європейському, зазначає дописувач газети «День» Сергій Грабовський. Однак він цікавиться: яка саме церква присутня по обидва боки лінії фронту, чи говорить вона своїм голосом чи ретранслює чужий, кому вона завжди була помічницею і в чому полягала її миротворчість.
Автор зазначає, що єдина церква, яка діє по обидва боки лінії фронту – це так звана УПЦ, яка є не більше, ніж філією Російської православної церкви, створеною свого часу Сталіним для закріплення своєї диктатури. У новітні ж часи РПЦ в особі «УПЦ» виступала вірною помічницею російських окупантів.
Так, кримські активісти нагадують, що церква Московського патріархату стала притулком, для перших російських військових, що прибули у 2014-му захоплювати Крим. І вже невдовзі на Донбасі священники «УПЦ» взялись освячувати прапори і благословляти місцевих бойовиків. Загалом про роль священників і ченців «УПЦ» на Донбасі, як пахолків російських окупантів, описана десятками свідків.
Відтак дописувач наголошує, що ані ПЦУ, ані УГКЦ, ані протестантські церкви не діють вільно по обидва боки лінії фронту, вільно діє лише «УПЦ» Московського патріархату. Автор ставить в лапки абревіатуру «УПЦ», оскільки після відходу у Вічність митрополита Володимира (Сабодана) та переходу кількох сотень парафій до ПЦУ та церква лише номінально може зватися «українською». А «миротворчість» філії РПЦ в Україні може знайти вияв лише в творенні нових вогнищ «русского мира» і ствердженні «Новоросії». І сприянню насильницькому від’єднанню від України нових територій, зазначає публіцист.
Вже в перші дні 2020-го на Близькому Сході розгорнулися події, які лише набирають оберти і матимуть далекосяжні наслідки, стверджує газета «День». Видання нагадує, що вранці 8 січня сталася трагедія, про яку заговорила вся Україна і весь світ. Український літак Boeing-737 авіакомпанії МАУ, який прямував рейсом Тегеран-Київ, розбився незабаром після зльоту в іранській столиці.
Хоча в ЗМІ і соцмережах побутує в основному версія про «технічну несправність», складно не пов’язати крах літака з американсько-іранським протистоянням, зазначає експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса. З огляду на регіональну ситуацію, експерт припускає 4 основні версії події: технічну несправність, удар ракетою, теракт на борту, зіткнення з дроном.
Зараз буде дуже багато спекуляцій на цю тему. Однак, як наголошує газета, один висновок в цій ситуації можна зробити точно – Україні потрібна мобілізація інтелектуалів, професійних людей, які б радили і ухвалювали фахові рішення, виходячи з ситуації, яка склалася. Це стосується як питань, пов’язаних з катастрофою літака, так і проведення зовнішньої політики. Суспільство повинно відчувати захист, а не зростаючий страх. На цьому наголошується в статті «Катастрофа з багатьма невідомими».
8 січня стало чорним днем української авіації, констатує газета «Голос України». У статті «Авіакатастрофа під Тегераном: влада просить не спекулювати версіями» видання нагадує, що про можливі причини катастрофи влада та представники авіакомпанії МАУ висловились дуже стримано і просили коментувати лише офіційну інформацію.
Однак журналісти поки не отримали жодних бодай попередніх офіційних версій причин трагедії. Ніким не було сказано про ракетний удар Ірану по американських базах в Іраку, який стався за кілька годин до катастрофи українського судна. Втім, перші версії назвуть фахівці, які проводитимуть розслідування. Про те, кому доручено вести це розслідування і про початок перевірки безпеки польотів українських авіакомпаній розповідає парламентська газета.
«Ринок землі. Мадагаскарська історія, або Реформи – загрози реальні і уявні». Так називається стаття в газеті «День», дописувач якої Руслан Гарбар наголошує, що тема землі залишається актуальною і буде такою ще довго. Особливо болючим і дратливим у процесі обговорення земельної реформи є питання про можливість продажу землі іноземцям. Одним із основних аргументів супротивників цього є загроза голоду, оскільки іноземці, які скуплять землю, мовляв, будуть вирощувати лише технічні культури для експорту. Мовляв, саме так відбулося в Аргентині й Мадагаскарі.
Утім, як наголошує автор, необізнаність українських політиків вищого рівня в африканських справах вкотре засвідчує необхідність створення в Україні центру, який би професійно займався африканськими проблемами і надавав би керівництву країни перевірену, достовірну інформацію.
