«600 громад перейшли до помісної церкви України за рік» – у статті під таким заголовком «Газета по-українськи» пише, що Помісна церква України (ПЦУ) за рік довела свою зрілість, утвердила єдність. Експерт видання релігієзнавець Олександр Саган зазначає, що Православна церква України об’єднала розрізнених до того представників українського православ’я. Київський патріархат, Автокефальна церква та частина Московського патріархату стали одним цілим.
ПЦУ визнали Александрійська патріархія та Елладська церква. Вони є вагомими представниками вселенського православ’я. Це відбулося на тлі шаленого опору Москви. Російська держава задіяла всі свої структури для протидії ПЦУ.
Міністр оборони Греції зізнався, що чинив тиск на предстоятеля та єпископів Елладської церкви. Вимагав, щоб вони не визнавали Православну церкву України. Мовляв, Росія може посприяти захопленню грецьких островів якоюсь третьою державою. Це вказує, на який рівень заходить російський шантаж і бажання протидіяти автокефальній церкві України. Проте є канони й логіка розвитку вселенського православ’я, наголошує релігієзнавець. Якщо не визнавати томос України, то тоді варто заперечити ще 10 подібних автокефалій. Тому зусилля Росії приречені. ПЦУ визнаватимуть інші церкви світового православ’я, переконує експерт.
Українцям під виглядом децентралізації пропонують приховану концентрацію влади, стверджує в газеті «День» аналітик Центру UA Олег Савичук. Він зазначає, що президент Зеленський пропонує змінити розподіл повноважень та баланс влад. Що докорінно вплине на відносини місцевого самоврядування та державної влади.
Головною зміною стане можливість законом визначати правовий статус адміністративно-територіальних одиниць. Другою за важливістю зміною є ліквідація місцевих державних адміністрацій. Натомість президент пропонує створити інститут префектів. Префект буде представником держави на місцях. Призначати його буде президент за поданням Кабінету міністрів. Третє – президент збільшує свій вплив на місцеве самоврядування. Районні та обласні ради більше не зможуть оголошувати недовіру голові державної адміністрації. Але за поданням префекта президент буде призупиняти повноваження мерів та місцевих рад, і призначати на їхнє місце тимчасових державних уповноважених. Якщо ці зміни до Конституції ухвалять, кожен українець рано чи пізно їх відчує.
У статті «Геть сільради! Всю владу президенту!» аналітик наголошує, що пропозиції Володимира Зеленського про децентралізацію не приведуть до бажаного результату. Верховна Рада зможе визначати особливий статус певних областей чи округів, що рано чи пізно призведе до федералізації та розвалу України. Президент отримає префекта – свого «смотрящого» за органами місцевого самоврядування та міністерствами на місцях. Органи місцевого самоврядування не зможуть захищати інтереси місцевої громади і будуть дотримуватися лінії президента. Тому Україна отримає не децентралізацію, а приховану концентрацію влади в руках президента.
Коментує ініціативи президента щодо децентралізації і газета «Україна молода». Видання пише, що обриси заманливого процесу – хто кого? –стають усе виразнішими. Якщо влада на місцях – це стосується виборних самоврядних органів – ще тримає інтригу плюралізму, альтернативи думок та поглядів, то проєкт закону змін до Конституції у тому варіанті, що пропонується, викликає питання: це децентралізація чи, навпаки, посилення підпорядкування центральним органам влади?
Подібні висновки вже зробили чимало політичних експертів, зазначає газета. Зокрема, політолог Андрій Смолій переконує: «Внесені зміни президента України Володимира Зеленського до Конституції України знищують органи місцевого самоврядування». Тобто триває управління олігархічної влади, суть якої – побудова нового феодалізму з інноваційним кріпацтвом як соціальною політикою для громадян? На ці всі питання є лише варіанти необхідних реакцій: результат протидії українського громадянського суспільства з цією мафіозною системою і визначить найближче майбутнє України на десятиліття вперед. Про це йдеться в статті «Одвічний поклик децентралізації».
