Мінськ – 15 грудня 85-річний ювілей відзначає білоруський учений і політик Станіслав Шушкевич, перший голова незалежної білоруської держави, який разом із президентами України і Росії Леонідом Кравчуком і Борисом Єльциним поставив крапку в існуванні СРСР 8 грудня 1991 року на зустрічі у Біловезький пущі. Напередодні свого ювілею Станіслав Шушкевич відповів на запитання Білоруської служби Радіо Свобода про найважливіші моменти свого життя. Подаємо найцікавіші моменти з цього інтерв’ю.
Про дитинство в окупованому Мінську
Найкращий час у моєму житті? Таких добрих відносин, які були на нашій Слепянській вулиці в Мінську, якої тепер уже давно немає, ніде ніколи не було. Це був найкращий час мого життя, коли я там жив із мамою і бабусею. Уся вулиця три роки приховувала, що в нашому будинку жив єврейський хлопчик, який видавав себе за вірменина. Мама була вірменка, а батько єврей. І ніхто не доніс на них, а зобов’язані були, тому що якщо ти знаєш і не доносиш, то тобі розстріл. Тоді за все був розстріл. Ось цей час я згадую як найкраще, тоді всі люди так об’єдналися і були згуртовані однією ідеєю, – що ми доживемо до кращого життя, – і дожили. Це було під час війни.
Про знайомство зі «вбивцею президента США»
Що стосується Лі Гарві Освальда – то чи ти вкрав, чи у тебе вкрали, але ти став відомою людиною. Я опинився на радіозаводі, щоб отримувати більшу зарплатню, ніж в інституті. Тепер це завод «Горизонт» у Мінську. Опинився там і займався улюбленою справою. Я був великий фахівець перекладати статті з англійських журналів. І коли потрапив, не знаю яким чином, Лі Гарві Освальд на цей радіозавод, до мене прийшов секретар парткому і сказав: ось вам партійне доручення, хоч ви і безпартійний – ви будете вчити американця російської мови. Я живого американця не бачив. І щоб вам не було нудно, буде з вами ще один хлопець, Рубенчик, будете разом. Мені було дуже цікаво.
Було п’ять занять, шість, сім або вісім, щось таке. Після того, як закінчувалася робота, в лабораторію приходив він і ми з Сашком Рубенчиком вчили його російської мови. Він уже непогано знав російську мову, краще, ніж ми англійську. Але нам було приємно, що ми вчимо американця, теми придумували: завод, кіно. І все. Було заборонено задавати йому запитання, як він тут опинився, що він робить, хто він такий. Секретар парткому експериментального цеху сказав, що я нічого не можу у нього питати.
І коли все це сталося, було дуже багато жартівників, які, бачачи мене, питали: відпустили мене з КДБ? Говорили, що я готував убивцю президента США. Вважаю, що це було сплановане вбивство, а він підставна фігура, на яку можна було все це звалити.
Про свою державну охорону
Коли я став головою Верховної Ради Білорусі, у мене була двокімнатна квартира на вулиці Одоєвського (у спальному районі). І охоронець сидів на табуретці в коридорі, такий був порядок. Ми одного разу зустрічали Новий рік, і моя дружина запросила до нас за стіл охоронця. А він сказав, що не має права. Так і сидів на табуретці біля моєї двокімнатної квартири, добре, що це був університетський будинок, і там був майданчик, де був сміттєпровід, там він і сидів. А потім я вже отримав чотирикімнатну квартиру, і перед нею була однокімнатна, там вже і чергував охоронець.
У мене була охорона як у першої особи країни – шість осіб. А сьогодні охорона понад дві тисячі.
Про п’яного Єльцина
Ніколи ще не було моєї лекції, щоб після неї не запитали: а чи Єльцин був п’яний у Біловезькій пущі? Повна дурість. Я вам скажу чесно: Єльцин багато разів був п’яний в моїй присутності. Але в Біловезькій пущі всі підписанти були тверезі, Єльцин у першу чергу.
Про образу на Кравчука
Мене образило, коли Леонід Кравчук 5 червня 2005 року, тоді президентом був Віктор Ющенко, на засіданні Верховної Ради сказав, що якби він знав, що буде творитися в Україні, то швидше дав би собі відрубати руку, ніж підписав би Біловезьку угоду. Він до сьогоднішнього дня плаче, що він це сказав, він зрозумів, це був такий порив, коли він таке сказав. Але у нас же є великий зрадник, який бреше, тільки щоб бути біля годівниці. Це Кебич В’ячеслав Францевич (у 1991-му прем’єр уряду Білорусі – ред.). Я з ним не контактую, тому що після того, як він написав у книжці, що я змусив його підписати Біловезьку угоду, – а він і сам хотів її підписати, це ж була честь підписати таку угоду, коли Білорусь як незалежна країна, Україна як незалежна країна і Росія як незалежна країна роблять цю заяву. Тоді це було почесно.
Більш пристойна позиція Вітольда Фокіна (прем’єр уряду України у 1991-му – ред.), який говорив, що вчинив так, як роблять у пристойній державі: як зробив мій керівник, так вчинив і я. Він ніколи не відрікався, але і не підтверджував, що це було його бажання. Безумовно, він підтримував обраного президента.
Про можливий арешт у Біловезькій пущі
Чи було хвилювання, що нас у Віскулях можуть заарештувати за зраду СРСР? Я про це не хвилювався. По-перше, Едуард Ширковський, перший білорус-голова КДБ, сказав мені, що ми підготовлені, за безпекою ми стежимо, ми – це значить білоруський КДБ, контактуємо зі спецслужбами Єльцина, значить, спецслужбами Росії, і ніякої загрози немає. Підготовки якоїсь загрози ми не відчували.
По-друге, і найголовніше: я дуже добре знав, хто такий Горбачов. У нього не вистачить рішучості. Він дивився б здалеку. Ось коли вони проваляться, це буде приємно. Ось подивіться, наступного дня після підписання Біловезької угоди він заявив: як це три людини вирішили долю великої країни? Треба зібрати З’їзд народних депутатів. Я сам був народним депутатом СРСР. Так він сам розігнав цей з’їзд, щоб мати абсолютну владу і віце-президентом мати Янаєва.
Про дзвінки Бушу і Горбачову
Ми вирішили, що в першу чергу потрібно зателефонувати Горбачову, в першу чергу. Єльцин із Леонідом Макаровичем говорили мені, що ви з Горбачовим великий друг, тому треба, щоб я подзвонив йому і пояснив. А я кажу Єльцину, що ми з Леонідом Макаровичем вирішили, що Буш ваш великий друг, зателефонуйте йому і поясніть. Домовилися. Я набрав телефон-«трійку» Горбачову. Поки йому передали трубку, поки він з’ясовував у мене, верблюд я чи ні, хто я такий… Я тільки почав говорити з Горбачовим, а там Єльцин миттєво з’єднався з Бушем, перекладав це Андрій Козирєв, міністр закордонних справ Росії, і там вже йшла розмова. Горбачов почав звертатися до мене на ви, хоча раніше говорив мені ти, і сказав, ви уявляєте, як це сприйме міжнародна громадськість, ви нібито таку дурість робите, ви слабаки. Я сказав, що Борис Миколайович говорить із Бушем, і йому це подобається. Все, німа сцена.
Єльцин, зокрема, сказав, що СРСР як геополітична реальність і суб’єкт міжнародного права припиняє своє існування. Сказав, що всі міжнародні угоди будуть виконані. Про ядерну зброю йшлося, але вже потім.
Про кордони у Східній Європі, Крим і Донбас
Справедливих кордонів не буває. Є міжнародні угоди, до яких люди приєдналися, з якими згодні або проти яких протестують, але у нас мова йде про те, що угоди Ялтинської конференції, Потсдамської конференції поділили Польщу, Німеччину… Ці кордони святі. У Біловезькій угоді написано: непорушність кордонів і територіальна цілісність держав.
Маю на увазі Крим, Придністров’я, Донбас. Зверніть увагу: всюди суб’єктом є Росія, хоч вона і відмовляється від цього. Нібито це не її зброя, не її «зелені чоловічки». Це ганьба, соромно дивитися в очі, коли таке говорять.
Якщо така ядерна країна, як Росія, починає диктувати умови, вона може тут організувати за лукашенківськими лекалами референдум, на якому буде 82% білорусів, які хочуть бути в Росії. Вони покажуть, що це так. Це не визнає ні міжнародна спільнота, ніхто, але вони так навчилися під керівництвом таких чудовиськ, як Єрмошина (голова ЦВК Білорусі – ред.) робити підтасовки, що це може бути. І це їхні методи. І тепер іще у цієї країни ядерна зброя. Ніхто ж не буде наводити порядок за допомогою ядерної зброї, тому що це третя світова війна.
Про майбутнє Білорусі
Білоруська національна держава буде побудована, що б не хотіли люди, які сьогодні дорвалися до влади, проросійські, що б вони не робили, але білоруське населення стане білоруським народом. В умовах цього ганебного тиску на білоруськість навіть дружина прем’єр-міністра Сергія Румаса заявляє, що вони вечорами говорять білоруською мовою. Коли ці недоумки, недоучки проросійські нав’язують російську мову і погану російську культуру. Я ж гарячий прихильник гарної російської культури.
