Дмитро Бондарчук
У 1970-х роках один із ключових режисерів «нового Голлівуду» Френсіс Форд Коппола випустив на екрани перші дві частини видатної гангстерської саги «Хрещений батько» та головний американських фільм про війну – «Апокаліпсис сьогодні». Десятиліттям раніше, ще будучи студентом, Коппола починав свою кар’єру з адаптації українського фільму «Небо кличе» для американського прокату. Потрібно було змінити політичний зміст і додати кількох космічних монстрів.
Хто останній у черзі на Марс?
Космічні перегони між США та Радянським Союзом почалися у середині 50-х років і тривали кілька десятиліть. Реальні наукові розробки сумлінно супроводжувалися сферою розваг, починаючи від космо-коктейлів і до дитячих майданчиків-космодромів з гірками-ракетами.
Кіно, звісно, не стояло осторонь. Поки інженери лише майстрували перші космічні човни, кінематографісти навперебій відправляли людей на Місяць, Венеру і Марс.
Радянська і американська кіноіндустрії завзято продовжували космічне протистояння на кіноекранах і додавали йому драматизму.
Стрічки США були більш розкутими і легковажними, спиралися на симпатії та інтереси глядачів, що зрештою у 1977 році привело до появи «Зоряних воєн», які досі обростають продовженнями та розширеннями.
Картини СРСР, оскільки про незалежне кіновиробництво не йшлося, озиралися на партію. Тому зберігали серйозність, навіть коли інопланетян зображали люди у гумових костюмах ящірок, або черепахи з приклеєними на панцир гребінцями.
Ідеологічну складову в радянських фільмах часто допомагав закріпити герой-іноземець. Він втілював у собі недоліки капіталістичного світу і на його тлі радянські космонавти виглядали ще більш гідними.
Проте деякі з цих фільмів виявлялися «подвійними агентами».
Як це було в Україні
«Небо кличе» був знятий Київською кіностудією імені Довженка у 1959 році. Фільм став одним із перших у низці повоєнних радянських стрічок про освоєння космосу.
На космічну станцію прилітає іноземний екіпаж, за всіма ознаками – американський. Візитери дізнаються про заплановану радянську місію на Марс і вирішують випередити колег. Вони вилітають без належної підготовки, через що потрапляють у халепу, втрачають контроль над ракетою і некеровано наближаються до Сонця.
Радянський екіпаж на півшляху до Марсу вирішує зупинити місію і рятувати іноземних колег. Разом вони виконують екстрену посадку на астероїд. Пального не лишилося і ситуація здається безнадійною. Проте завдяки самопожертві одного з радянських космонавтів, їм вдається врятуватися.
Герої повертаються на Землю, приземлившись на плавучу платформу в Ялті. Космонавтів зустрічають рідні, кохані та піонери з квітами. Іноземець каже, що цей політ допоміг йому зрозуміти, що люди кращі, ніж він думав.
Фільм завершується у Криму, серед науковців звучать українські прізвища, а головний герой на питання, чому інформацію про місію на Марс тримали в таємниці, відповідає: «Як кажуть у нас в Україні, не кажи «гоп», поки не перескочив».
Що сталося у США
«Небо кличе», разом з кількома іншими радянськими фантастичними фільмами, потрапили до рук легендарного американського кінопродюсера Роджера Кормана. Схоже, стрічки були куплені для показу на території США, але на шляху до екранів зазнали певних трансформацій.
Корман, відомий своїми дешевими і захопливими експлуатаціями монстрів, банд байкерів та творчості Едгара По, віддав радянські фільми молодим кінематографістам, аби ті адаптували їх для американської публіки.
Російський фільм «Садко» перетворився у «Магічну подорож Синдбада», «Планета штормів» на «Подорож на доісторичну планету».
А «Небо кличе» перейменували на «Битву поза Сонцем» і випустили на екрани у 1962 році.
Для роботи над адаптацією українського фільму запросили 23-річного Френсіса Форда Копполу. Він додав драматичної музики і вирізав деякі сцени, чим помітно пожвавив дію.
Слов’янські імена творців у титрах замінили на вигадані американські. Так режисером замість Михайла Карюкова і Олександра Козира став Томас Колчарт.
Діалоги частково змінили при переозвученні англійською мовою. Таким чином протистояння США і СРСР змінилося на протистояння вигаданих міжнаціональних об’єднань Півдня і Півночі, імена персонажів – американізували.
Також довелося дещо декомунізувати візуальну складову. Радянську символіку, назву космічного човна «Батьківщина», хоча й не дуже охайно, але замаскували.
Проте для того, аби український фільм остаточно перетворився на американський – чогось не вистачало. Роджер Корман наполіг, аби у фільм додали кадри з монстрами! І тут вже Копполі пощастило попрацювати режисером-постановником.
Оскільки поєднати дозняті кадри з оригінальними, де монстрів не передбачалося, було непросто, інопланетним чудовиськам довелося нападати один на одного. Та, що важливіше для дистрибуції, монстрів, як перевірену приманку, додали на постери фільму.
Що сталося у США: Частина 2
Продюсер Роджер Корман був настільки вражений вмілою роботою Копполи, що залучив його до інших проектів і навіть доручив самостійну постановку. Вже у 1963-му, на наступний рік після переробки «Небо кличе», на екрани вийшов повноцінний режисерський дебют Копполи – «Божевілля 13».
А ще через 10 років Коппола вже отримав першу номінацію на Оскар за найкращу режисуру як автор «Хрещеного батька». Фільм приніс йому світове визнання і можливість зробити видатну стрічку «Апокаліпсис сьогодні».
«Небо кличе» в американській його версії називають, хоча і не завжди обґрунтовано, джерелом натхнення численних послідовників. Доходить навіть до таких ключових картин жанру, як «2001: Космічна Одисея» Стенлі Кубрика та «Зоряні війни» Джорджа Лукаса, близького друга Копполи, з яким вони разом працювали над кількома фільмами.
Упевнено можна сказати лише те, що «Небо кличе» був донором космічних кадрів ще для кількох робіт Роджера Кормана.
Михайло Карюков, у свою чергу, продовжив працювати над картинами про космос в Україні. Наступний проект «Мрії назустріч» він завершив у 1963 році. Роджер Корман не пропустив і цей фільм.
Стрічка, суттєво перероблена для американського прокату, вийшла у 1966 році під назвою «Королева крові». Автор адаптації наполягає, що «Чужий» Рідлі Скотта – дорога і вдосконалена версія його фільму.
