Трагедія в Бахмуті, де вбили волонтера Артема Мірошниченка, є розплатою за роки злочинного ігнорування владою гуманітарної політики на сході України, наголошує газета «День». Артем помер від травм, яких зазнав унаслідок побиття за те, що спілкувався українською мовою в рідному українському місті.
Насправді, небезпека бути носієм української мови на сході України існує дуже давно. Вона була і до війни. Спілкування українською мовою там часто означало те, що ти є «націоналістом». А щодо терміну «український націоналіст» одразу нав’язувалась асоціація з нацизмом, а отже чимось ворожим.
Зрештою політика ненависті до всього українського (під маніпулятивною тезою про «дружбу народів») стала інструментом окупації, зазначає видання. До танків і «градів» в Україну прийшла політика тотальної русифікації. Навіть, якщо звернутись до історії, сталінська так звана українізація була лише прологом для подальших репресій українства. І це вже не згадуючи про сумнозвісні Емський та Валуєвський укази царських часів.
Українська мова конкретними проросійськими силами штучно культивувалась на Донбасі як свого роду подразник, і це при тому, що населення регіону насправді спокійно ставилося до мови. Тобто ненависть до української мови в Донбасі культивувалася штучно. Можна сказати, що це є стратегічна програма Росії в боротьбі не лише за території України, а перш за все – за душі українських громадян.
Ця виняткова подія має стати винятковою для всього українського народу. А отже, крім щирих співчуттів та жалю щодо смерті Артема Мірошниченка, а також нарікання щодо утисків української мови на сході України, потрібно виробити чітку стратегію щодо її захисту і зрештою захисту й українських громадян – її носіїв. На цьому наголошується в публікації «Коли виросли «зуби дракона».
Газета «День» нагадує, що 7 грудня «виповнилося» 100 днів з початку роботи уряду Олексія Гончарука. Видання розповідає – як і на що прем’єр-міністр України витрачає електоральну любов «Слуги народу».
Свого часу відомий грузинський реформатор та автор грузинського «економічного дива» Каха Бендукідзе казав, що у влади, яка прийшла справді зламати систему та здійснити рішучі перетворення, є лише ці 100 днів. Він порівнював цей час з умовним «кредитом довіри» від суспільства, який уряд може і має витрачати на непопулярні, але потрібні рішення. Кожен новий день – це «мінус» один відсоток. У підсумку можна отримати нульовий рейтинг, але є шанс увійти в історію. У випадку «юного» політика, яким є чинний прем’єр, є шанс на результатах цих перших ста днів побудувати політичну кар’єру в майбутньому. Тим паче Гончарук через «коротку лаву» запасних отримав практично повну свободу в кадровому питанні формування КМУ.
Газетярі підрахували, що за три місяці роботи Гончарук та його міністри дали 483 обіцянки (не рахуючи обіцянок з програми діяльності уряду), виконали – 35, провалили – 15. Головною проваленою обіцянкою газетярі вважають слова прем’єра про те, що Україна увійде в опалювальний сезон без проблем.
Експерти видання припускають, що чинний що уряд Гончарука стане першою «жертвою» падіння рейтингу партії «Слуга народу». І чим вищим буде градус протестних настроїв, то знаковішими можуть бути відставки.
Серед перших у групі ризику авторка статті Алла Дубровик-Рохова називає очільника МВС Арсена Авакова. У списку «передовиків» на виліт експерти озвучують прізвища Тимофія Милованова, Олексія Оржеля, Вадима Пристайка. Зрештою, Кабмін і від повної відставки не застрахований. Річний імунітет, який уряд отримав після затвердження парламентом програми дій уряду, не перешкода. Прем’єр може й самовідставитися, зазначає видання у статті «100 днів Гончарука».
«Перший «дипломатичний бій» Володимира Зеленського». У статті під таким заголовком газета «День» пише про очікування та наслідки від зустрічі в Парижі. Головне, як наголошує видання, щоб українська влада не поглибила зобов’язання України, які потім доведеться виконувати.
Україні потрібно виходити з існуючої пастки, а не затягувати мотузку на своїй шиї. Враховуючи те, що Росія не збирається йти ні на які поступки (не для цього вони напали на Україну), після Парижа українська влада матиме можливість активніше шукати альтернативні варіанти дій щодо окупованих територій. Суспільству ж важливо не піддаватися істерії навколо цієї зустрічі, щоб не мати великих очікувань і, відповідно, згодом не розчаровуватися, зазначає газета.
Про те, хто і чого очікував від зустрічі в нормандському форматі, досліджує газета «Україна молода». Видання пише, що очікування, зокрема, Росії перед зустріччю 9 грудня були обережним. Якщо Зеленський виявиться «міцним горішком» і не піде на бажані Кремлю поступки, то зустріч у Парижі оголосять «ознайомчою», а якщо ж оступиться і висловить згоду на російські «хотєлки», то Путін повернеться додому таким же переможцем, яким він був після анексії Криму. Про конкретні очікування від цієї зустрічі в Єлисейському палаці говорять з обережністю. Незалежно від результатів переговорів у Парижі, вважають успіхом сам факт першої за останні три роки зустрічі «четвірки» на вищому рівні. Заголовок статті – «Я, ти, він, вона».
