Хімічне прокляття Києва: що робити зі «ртутними покладами» заводу «Радикал»?

Колишній хімічний завод «Радикал», який на понад два десятиліття «завис» в стадії ліквідації, планують очистити від ртуті та інших отруйних речовин і забруднених матеріалів, яких там приблизно 200 тисяч тонн. Київська міська рада передбачила у місцевому бюджеті кошти на дослідження й проєкт очищення двох найнебезпечніших місць: електролізного цеху та шламонакопичувача. Втім, Україна зараз не має потужностей для переробки чи навіть зберігання таких відходів, а ймовірна вартість робіт – співмірна з усім бюджетом Києва, пояснюють в КМДА. І пропонують залучати до цієї роботи український уряд та західних партнерів. Тим часом небезпечні руїни, просякнуті ртуттю та хлорорганікою, продовжують отруювати ґрунт і повітря Києва, в чому переконалося Радіо Свобода, побувавши на руїнах заводу «Радикал».

За 500 метрів від станції метро «Лісова» у Києві – зона екологічної катастрофи. Бетонна огорожа, за нею – вкриті пилюкою техногенні руїни. Іржавий шлагбаум лише символічно відділяє від решти міста територію, на якій концентрація небезпечних речовин у сотні разів перевищує норму.

Одягаємо бахіли та респіратори і заходимо досередини. Гори уламків бетону і битої цегли, шматок напівзруйнованої будівлі. «Це колишній електролізний цех заводу «Радикал», – говорить Олександр Мельничук, фахівець з утилізації небезпечних речовин, запрошений на місце київською міською владою як експерт. – Тут залишається понад 100 тисяч тонн ртуті та ртутьвмісних матеріалів».

Працівники мобільної хімічної лабораторії КМДА вмикають прилад для аналізу забруднення повітря: таку собі зелену «валізку» з датчиками та екраном, і тримають її над землею. Цифри на «валізі» швидко змінюються, і зрештою показують 49 тисяч нанограмів на кубічний метр повітря: такою є концентрація випарів ртуті на руїнах хімічного заводу «Радикал».

«Для порівняння, норма для навчальних закладів та житлової зони – триста нанограмів. Тобто тут – перевищення у 163 рази, на висоті 20 сантиметрів над землею», – пояснює Олександр Мельничук.

Він уточнює: в холодну погоду ртуть випаровується повільно, тому зараз її концентрація в повітрі на прилеглих вулицях не перевищує норми. Однак у літню спеку отруйний метал випаровується в рази інтенсивніше, і його розносить Києвом відповідно до «рози вітрів». На самій ділянці, розповідає він, концентрація теж різна: так, біля шлагбаума вона найменша, під напівзруйнованим перекриттям цеху та попід його вцілілою стіною – найбільша: тут ртуть потрапляла на землю, сюди зносило вітром заражений пил, і зараз ґрунт і камінчики блищать та іскряться від вкраплень рідкого металу. Якщо розгорнути паличкою верхній шар грунту і каміння – показники ртуті в повітрі зростають лавиноподібно, демонструє Олександр Мельничук. Відтак, за його словами, розбирати завали для утилізації буде складно і недешево.

Ртуть – важкий метал. Тому забруднення рік від року опускається глибше в ґрунт. Проби із кількох дослідних свердловин на території заводу засвідчили: сліди ртуті вже з’явилися на глибині 25 метрів, такі дані є в розпорядження КМДА.

Після кількох хвилин на об’єкті в роті з’являється стійкий металевий присмак: респіратор затримує пилюку, але від випарів ртуті не дуже й захищає. Швидко виходимо з колишнього електролізного цеху і далі – за символічний шлагбаум. З полегкістю знімаємо засоби захисту, працівник ДСНС забирає їх і складає до спеціального пакета: тепер це теж ртутьвмісні відходи, які потребують утилізації.

Руїни заводу «Радикал», просочені ртуттю та іншими отрутами – є спадком стратегічного виробництва радянського часу, однак зараз місто Київ лишається з цією проблемою наодинці, зауважив у коментарі Радіо Свобода радник київського міського голови Максим Бахматов, який організував поїздку фахівців на покинуте небезпечне підприємство.

За його словами, ресурси міста дали змогу ідентифікувати і вивезти на утилізацію лише частину небезпечних речовин, і ця робота зупинилася через відсутність фінансування.

«Маємо таку собі повільну екологічну катастрофу. Вона відбувається з 1956 року. Завод споруджували з порушенням технологій: під всіма небезпечними виробництвами мала бути така собі бетонна чаша для захисту нижчого ґрунту від поширення отруйних речовин. Але сваї цехів забивали просто у землю. Ртуть пішла до ґрунту. І всім було байдуже... Зараз ми робитимемо так, щоб подолати цю байдужість. Залучатимемо медіа, тиснутимемо на Кабмін, на відповідні служби, щоб якось привести все до ладу: отримати проект, і потім системно, з залученням міжнародних експертів, виконувати його. Це не локальна київська проблема. Це державне підприємство, ці отрути – спадок хімічного виробництва радянського часу. Але до сьогодні лише місто Київ намагалося і намагається з цим щось зробити», – наголошує Максим Бахматов.

Зі свого боку, Олександр Мельничук пригадує, як він у 2000-х роках брав участь в очищенні території підприємства. За його словами, тоді встигли зробити чимало:

• Вивезли на зберігання 54 джерела радіації.
• Вивезли на утилізацію 127 тонн ртуті та 96 тонн ртутьвмісних відходів виробництва, а ще – понад тисячу тонн забрудненого ртуттю обладнання і хімічних речовин різного класу небезпеки.
• Демонтували забруднене ртуттю обладнання і конструкції, які вивезли на ТОВ «Микитартуть» для утилізації. Це 82 електролізери, 78 «розкладачів» та графітові насадки до них і 141 тонна металоконструкцій та обладнання.
• Нейтралізували 153 тонни соляної та 27 тонни сірчаної кислоти.
• Зібрали 30 тонн хімічних речовин, які неможливо ідентифікувати, й вивезли на знешкодження до ТОВ «ЕЛГА» у місті Шостка.
• Знешкодили 28 тонн вибухонебезпечних залишків бертолетової солі та 380 тонн її відходів.
• Поновили частину заводських шляхів та огорожі.
• Демонтували будівельні конструкції заводського корпусу 101, який вже руйнувався.
• Провели «екологічну санацію» 105 корпусів, будівель та споруд із прилеглою до них територією, розташованих на колишньому проммайданчику ВАТ «Радикал». Зараз на очищеній території – десятки офісів, невеликих підприємств, магазинів, складів та інші об’єкти сфери послуг.

  

  
  

Київський «Радикал»: історія хвороби

Державний завод хімікатів «Радикал» – радянське режимне підприємство, запущене у 1951 році.

Після здобуття Україною незалежності воно було монополістом з виробництва низки синтетичних матеріалів, зокрема пінополіуретану, бертолетової солі, синтетичних матеріалів для інтер'єру автомобілів, гермобутилу та хімічних засобів захисту рослин.

• У 1994 році підприємство приватизували та змінили його статус на ВАТ «Радикал».
• Липень 1996 року: завод зупиняють «через проведення реструктуризації». Але роботи, потрібні для виведення заводу з експлуатації, ніхто не провів. Тому забруднене обладнання і сотні тонн хімічних речовин на київському підприємстві залишилися без нагляду.
• У лютому 1998 року прокуратура міста Києва порушила кримінальну справу щодо тодішнього керівництва підприємства за статтею «шахрайство».
• У березні 1999 року стан справ на ВАТ «Радикал» розглядав комітет Верховної Ради з соціальної політики та праці під головуванням Євгена Марчука: комітет звернувся до Генпрокуратури та ініціював створення тимчасової слідчої комісії.
• Наприкінці лютого 2000 року «Київенерго» звернулося до суду із заявою про визнання ВАТ «Радикал» банкрутом, оскільки не було заплачено енергетикам більш ніж 1,2 мільйона гривень.
• У серпні 2000-го арбітражний суд Києва визнав завод «Радикал» банкрутом, почалася ліквідація підприємства.
• 1 лютого 2002 року суд визнав підприємство, яке ліквідується, особливо небезпечним та призначив керуючого його санацією – адвоката та бізнесмена Дмитра Стадника.
• 15 липня 2001 року, через п’ять років після зупинки підприємства, з нього почали вивозити ртуть.За результатами тендеру, ініційованого урядом та КМДА у 2000 році, ці роботи виконувала оперативно-рятувальна служба Харкова. Кошти на це виділила київська міська влада: на першому етапі йшлося про 416 тисяч гривень.
• ВАТ НДІ «Синтеко» обстежило завод, склало мапу його забруднення та план робіт.
• Із 2001 до 2006 року ртуть, радіоактивні та хімічні відходи вивозили й утилізували: однієї лише рідкої металічної ртуті зібрали 127 тонн, та передали її на профільне підприємство «Микитартуть» у Горлівці.
• Із 2007 до 2011 року ці роботи з бюджету не фінансувалися.
• Київська міська рада та її виконавчий орган (КМДА) у 2012 році розробили техніко-економічне обґрунтування демеркуризації (очищення від ртуті – ред.) промислового майданчика ВАТ «Радикал», організували вивезення за межі України та знешкодили 4,4 тонни пестицидів із вмістом хлору, замовили аналіз ґрунту, підземних вод та рослинності на території заводу і навколо неї. Саме ці дослідження показали, що на місці колишнього електролізного цеху – 200 тисяч тонн речовин і матеріалів, які містять високі концентрації ртуті.
• У 2013 році планували продовжити очищення (санацію) заводу «Радикал» за рахунок бюджету. Відповідний рядок включили в «Загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013–2017 роки». Але 134 мільйони гривень, передбачені у Програмі, не виділили.
• У 2013–2014 роках КМДА за рахунок бюджету міста забезпечила вивезення за межі України на знешкодження (утилізацію) 293 тонни хлорорганічних та неідентифікованих сполук з території ВАТ «Радикал».
• У 2015 році міська влада виділяє кошти на знешкодження приблизно 200 тонн залишків хлорорганічних відходів . Але торги скасовано через те, що в них був лише один учасник.
• 2017 рік – з цієї ж причини, а також через відсутність потрібної спеціалізації в конкурсантів скасовані ще два конкурси: на дослідження і на очищення заводу «Радикал».

  

  
  
• У листопаді 2018 року КМДА уклала угоду з «Київським науково-дослідним інститутом «Енергопроект» на підготовку проєкту збирання та утилізацію ртутних та інших відходів. Проєкт визнали неякісним та відхилили, виділені на це більш ніж 4 мільйони гривень – повернули до бюджету.
• 2020 рік – річний бюджет передбачає понад 4 мільйони гривень на оцінку забруднення території заводу «Радикал» та проєкт її очищення. Навесні має відбутися тендер, за участі як українських, так і західних профільних компаній, повідомляє начальник Управління екології та природних ресурсів КМДА Андрій Мальований.

Вплив ртуті на здоров’я

Ртуть – не єдина небезпечна речовина, яка залишається в руїнах заводу «Радикал»: тут є й кислоти, і хлорорганічні сполуки, і речовини з високим вмістом свинцю. Але «ртутний» елемент – найбільший і, мабуть, найнебезпечніший. До того ж, цей елемент, потрапляючи до людського тіла, практично не виводиться природними шляхами, накопичується в мозку, нирках та в інших внутрішніх органах. Радіо Свобода наводить перелік хвороб та розладів здоров’я, до яких призводить накопичення ртуті в організмі – за даними науковців інституту Марзеєва, фахівців КМДА та наукової літератури.

• Слабкість, головний біль, підвищення температури – ці наслідки отруєння ртуттю виявляються упродовж доби.
• Невдовзі можуть початися болі в животі, розлад шлунку, хвороба ясен.
• Ртуть впливає на синтез білків в організмі.
• Ртуть призводить до порушень у роботі нервової системи, а тривале отруєння – до божевілля.
• Тривале отруєння збільшує втомлюваність, ослаблює пам’ять.
• Незрідка хронічне отруєння ртуттю викликає тремтіння кінцівок та всього тіла (тремор) і запалення дихальних шляхів.
• Ртуть в організмі порушує перебіг вагітності.
• Також вона сприяє серцево-судинним захворюванням.

Цей перелік не є вичерпним.

Ртуть, яка залишається на заводі «Радикал», та яку розносять вітер і ґрунтові води, чинить тривалий, часто віддалений вплив на здоров’я киян, наголошує заступник начальника управління екології КМДА Олександр Савченко. А відтак нинішня медична статистика, на його думку, не може цілком відобразити загрозу для нинішнього і майбутніх поколінь.

Хімічний «Чорнобиль» сповільненої дії

Такі небезпечні хімічні об’єкти, як завод «Радикал», повинні мати санітарно захисну зону навколо, завширшки не менше одного кілометра. Щодо санітарної зони є ціла низка обмежень: наприклад, там не може бути ні житла, ні соціальних та громадських закладів.

Водночас в радіусі кілометра від руїн електролізного цеху з «покладами» ртуті, свинцю і хлорорганіки працюють три торговельно-розважальні центри, декілька кафе, десятки магазинів різної спеціалізації, з яких щонайменше три супермаркети, кілька десятків різних невеликих підприємств. Також в кілометрову зону частково потрапляють зелена зона поблизу метро «Лісова», приватний сектор біля мікрорайону «ДВРЗ» та частина території Київського торговельно-економічного університету. І навіть гуртожиток одного з підприємств і два хостели.

«Будівництво житла та навіть тимчасове проживання людей на цій території – заборонене. До того ж, для власників хостелів та подібних об’єктів навряд чи є несподіванкою те, що поруч знаходяться сотні тонн ртутних та інших відходів. І якщо вони пропонують людям ночувати в таких умовах, навіть за невеликі гроші – то є питання до їхньої порядності та адекватності. Київська міська влада зараз вивчає цю ситуацію», – наголосив, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, радник київського міського голови Максим Бахматов.

Зі свого боку, начальник управління з питань цивільного захисту КМДА Роман Ткачук констатує: нині на території підприємств, магазинів та інших закладів, які входять у периметр колишнього заводу «Радикал», повітря в цілому є безпечним. За винятком конкретної ділянки колишнього електролізного цеху та доріг поруч із нею. Тобто, працівники та клієнти цих компаній можуть, проходячи поруч з електролізним цехом, заносити ртуть і хімікати до приміщень на взутті, пояснює посадовець. Тому він закликає підприємців запрошувати фахівців КМДА та ДСНС, щоб перевіряти концентрацію небезпечних речовин у приміщеннях.

В усьому світі поводження із ртуттю жорстко регламентується міжнародною угодою – Мінаматською конвенцією про ртуть. Зокрема, на її норми посилаються в інституті Марзеєва. Однак з-поміж країн-підписантів України немає: держава досі перебуває на етапі «підготовки до ратифікації».

За словами заступника начальника екологічного управління КМДА Олександра Савченка, на виробництвах та у закладах сфери послуг навколо «Радикалу» працюють мешканці всіх районів Києва та його передмість, тому «локалізувати» його вплив на якийсь окремий район він не вважає за можливе: йдеться про здоров’я та безпеку всього міста, наголошує посадовець.

Що робити? Потрібен план

Київська влада починає роботу над проєктом із демеркуризації (очищення від ртуті) заводу «Радикал». Про це радник київського міського голови Максим Бахматов розповів журналістам 6 грудня.

За його словами, в жовтні Київрада виділила 4,3 мільйона гривень на розробку проєкту демеркуризації промислового майданчика ВАТ «Радикал» у 2019–2020 роках.

«Є величезна екологічна проблема, яка тягнеться з 1951 року. Є завод-банкрут із 1996 року. Є спроби з ним щось зробити: від кримінальних справ до екологічних висновків. Це проблема національного масштабу, яка ускладнюється тим, що в Україні немає ані хімічного заводу, ані полігону для утилізації токсичних речовин. Тому питання щодо фінансування очисних робіт має вирішуватись на державному рівні», – зазначив Максим Бахматов.

Він пояснює, що дані минулих досліджень та «замороженого» проєкту очищення заводу є неповними та застарілими.

Окрім того, в Україні практики щодо закриття та утилізації таких підприємств немає, пояснює Максим Бахматов. Відтак він пропонує проводити конкурс на проєкт очищення заводу з залученням західних учасників, і, відповідно, залучати експертів з Заходу, а також, за можливості – донорські кошти, як це робиться для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Хто переробляє ртутні відходи?

В Україні є низка підприємств які мають ліцензії на переробку та зберігання отруйних речовин. Однак не всі вони мають достатні реальні потужності для сотень тисяч тонн відходів, заражених комплексом речовин, зауважує Максим Бахматов.

Він додав, що єдине в Україні спеціалізоване підприємство, що здійснювало переробку ртутьвмісних відходів – ТОВ «Микитртуть», яке нині розташовується на тимчасово окупованій території Донецької області. Власник вивіз документи з окупації, але не контролює своїх виробничих потужностей. І що зробили з ними бойовики російських гібридних сил – невідомо.

Раніше Радіо Свобода розповідало, що утилізацією ртутьвмісних речовин та обладнання займається ДП «Боднарівка» у Львові, створене коштом західних донорів. Утім, до сьогодні завод приймав на переробку невеликі кількості відходів, як-от лампочки з вмістом ртуті. Про сотні тисяч тонн суміші ґрунту, будівельних уламків та ртуті досі не йшлося.

Переробляють ртуть у промислових масштабах деякі країни ЄС. Втім, ціна тих послуг вища, ніж в Україні. Тож уряд може розглядати як угоду з однією з європейських компаній, так і закупівлю обладнання для переробки «ртутної суміші» заводу «Радикал».

Демеркуризація на місці

Завідувач лабораторією ґрунту та відходів «Інституту громадського здоров’я імені Марзеєва» Валерій Станкевич виклав Радіо Свобода своє бачення проблеми та способів її вирішення. За його даними, на деяких ділянках поруч із електролізним цехом дослідження виявили ртуть на глибині понад 12 метрів. І, наголошує науковець, цей важкий та рідкий метал продовжує рухатися вниз, і може дійти до ґрунтових вод, і відповідно, до підземних водотоків, які ведуть до Дніпра.

«Електролізний цех зруйнували під корінь, і що там знаходиться під руїнами – нікому невідомо. Ми проводили заміри повітря над цими руїнами, і концентрації ртуті – невеликі. Але це ще ні про що не говорить. Адже ртуть є важким елементом, і вона дуже рухлива. І те, що вона піде в підземні води – і до ворожки не ходи. І найстрашніше: одержували гроші на демеркуризацію об’єкту, є проєкт, на папері. Ми, представники інституту, просили: покажіть його нам, як фахівцям! Але ми його досі не бачили. Тим часом поруч із руїнами цеху будують гуртожиток!» – обурюється науковець.

Валерій Станкевич розповів Радіо Свобода, яку технологію можна застосувати для нейтралізації ртуті, яка вже «спустилася» на велику глибину.

«Демеркуризація може відбуватися елементарно: ртуть зв’язується сульфідами. Утворюються дві природні сполуки. Так ртуть перетворюється у безпечну, нетоксичну породу – кіновар. Це та порода, з якої зазвичай видобувають ртуть. Демеркуризація має бути проведена у повному обсязі. Треба бурити перехоплюючі свердловини і закачувати туди ці сульфіди. Вони б затримали ртуть і перевели її в нерухому, і головне – нетоксичну форму», пропонує науковець.

­­­­­­­­­­­­­­­­­Улітку 2017 року Держпродспоживслужба навела результати своїх досліджень на території електролізного цеху заводу «Радикал» та на прилеглих територіях. Дослідження виявило у двох точках перевищення вмісту ртуті: в повітрі – у 30 разів, у ґрунті – в 14, 5 разів більше, ніж гранична кількість, безпечна для здоров’я. Дослідження КМДА від 6 грудня 2019 року показали перевищення вмісту ртуті в повітрі безпосередньо над руїнами підприємства у 163 рази. Ртуть спостерігалася у землі та матеріалах зруйнованого цеху навіть візуально: у вигляди блискучих вкраплень.

Після розробки проєкту демеркуризації коштом бюджету міста Києва КМДА планує просити виділення коштів з державного бюджету для здійснення очисних робіт на заводі «Радикал» або залучення для цього коштів з відповідних фондів і програм Європейського союзу.