Автори: Максим Савчук, Павло Лісниченко, Олена Мудра, Кирило Овсяний, Анастасія Комендантова
Політичне життя в Україні розвивається настільки стрімко, що прізвища державних діячів, які ще п'ять років тому не сходили з новинних стрічок, багато хто вже може і не пригадати. Окупація Росією Криму, АТО на сході України, яке мало тривати години, і надії на нового президента у 2014-му. Проте у підсумку – корупційні скандали і таємні зустрічі під покровом ночі. У 2019-му – нові надії на вже нового президента. Але знову – корупційні скандали і таємні нічні зустрічі.
Ця історія – про те, що залишається непоміченим через невпинну круговерть скандалів і політичних подій. Ця історія про те, як протягом п'яти років українські правоохоронці шукали міністра-втікача – якого, до речі, шукають і досі. І про те, як підприємство родини цього ексміністра протягом п'яти років успішно постачає в Росію обладнання, яке потім опиняється на оборонних підприємствах країни, яку Україна офіційно визнала агресором.
Перше розслідування в межах циклу програм «Схеми в регіонах» – із Сумщини.
Селище Свеса. Сумська область.
Тут розташований Свеський насосний завод – українське підприємство, звідси спеціальне обладнання регулярно постачається на порохові заводи Російської Федерації. Навіть на шостий рік російської військової агресії.
Хто контролює цей бізнес? Для того, щоб краще це зрозуміти – потрібно повернутись спочатку до подій 5-річної давнини.
Кримська історія Лебедєва
22 лютого 2014 року. Президент Віктор Янукович збирає речі й тікає з резиденції «Межигір'я». Того ж дня протестний Київ покидає і його найближче оточення. Зокрема, й тогочасний міністр оборони України Павло Лебедєв.
Надвечір того ж дня він напише на своїй сторінці у фейсбуці: «В період з 22 по 24 лютого 2014 року я перебуваю в Севастополі. У понеділок я знову буду на робочому місці».
Але відтоді ні на робочому місці, ні на материковій частині України Лебедєва більше не бачили.
У жовтні 2015 року ексміністра оборони визнали зниклим і оголосили у всеукраїнський розшук. Станом на цей час прокуратура підозрює його в сприянні працівникам правоохоронних органів у перевищенні влади стосовно учасників акцій протесту в лютому 2014 року.
Проте наразі розслідування щодо Лебедєва призупинене.
«Ведеться досудове розслідування щодо його перешкоджання в організації мирних мітингів і вуличних зібрань. А також у допомозі правоохоронцям у перешкоджанні таких дій, – пояснює журналістам речниця Головного військового прокурора Євгенія Слівко. – Досудове розслідування проводиться управлінням спецрозслідувань, але саме розслідування зараз призупинене у зв’язку з його розшуком. Так як Лебедєв переховується від слідства».
Хоча місця свого перебування Павло Лебедєв особливо й не приховує.
Починаючи з 2015-го він періодично з’являвся на фотографіях із уже окупованого Севастополя.
На одній зі світлин він напередодні 9 травня вітав дітей.
На іншій – висаджував дерева.
А торік у мережі з’явилось відео, на якому ексміністр оборони України озвучує власну версію подій під час Революції гідності – і висловлює готовність свідчити у справі Віктора Януковича на його користь.
«Вже сьогодні всім відомо, що це була провокація зі снайперами, що це потрібно було й вигідно опозиції. Історія рано чи пізно відкриває правду й розставляє все на свої місця», – говорив Лебедєв у квітні 2018-го.
Водночас, із окупованим Кримом експосадовців часів Януковича і тепер пов’язують чимало бізнес-зв’язків.
У російському реєстрі юридичних осіб Лебедєв особисто значиться засновником компанії «Агрофірма «Альянс» (селище Совєцьке в Криму) та президентом благодійного фонду «Мы – севастопольцы» (у Севастополі). Але основний бізнес міністра-втікача на півострові – будівництво, переконує журналістка видання «Центр журналістських розслідувань» Валентина Самар.
«Він веде досить публічне життя в Севастополі. Він конкурує з іншими забудовниками, де тепер з приходом російського бізнесу стає все тісніше. І він, як і раніше, залишається великим таким девелопером у Севастополі», – розповідає вона.
Журналіст Радіо Свобода у Севастополі Давид Аксельрод також звертає увагу на участь родичів Лебедєва в цьому бізнесі.
«Основні юридичні особи, якими він по факту володіє, вони називаються «Група компаній «Парангон». У складі засновників є низка белізьких офшорів і офшорів з Британських віргінських островів. Та за інформацією місцевих ЗМІ і місцевих політиків, головними дійовими особами в цих компаніях є його теща Лідія Половець і його дружина», – відзначає він.
Можна навіть припустити, де саме мешкає Лебедєв – у маєтку на скелястому березі із захопленим пляжем у Севастополі.
«Неподалік від мису Феофан є пляж, який дехто (тоді ще не було відомо хто), закрив. І після цього низка журналістів, у тому числі й журналісти «Новой газеты», з місцевими активістами перебралися на гумовому човні на цей пляж і побачили там металеві сходи, – пригадує Давид Аксельрод. – Піднялися цими сходами нагору, на скелю – і несподівано опинилися у володіннях Павла Лебедєва».
Може здатися, що Павло Лебедєв остаточно і безповоротно втратив будь-які зв'язки із материковою частиною України після Революції гідності і непогано облаштувався в окупованому Криму. Його безуспішно шукають українські правоохоронці, а він веде успішний бізнес за російськими законами.
Але це лише на перший погляд. Журналістам вдалося встановити, що протягом років російської агресії підприємство на Сумщині, пов'язане з його родиною, постачало в Росію свою продукцію, яка зрештою опинялася на військових заводах.
Як же так могло статися? Бо активи Лебедєва не потрапили під санкції.
Чому? Ось офіційна відповідь Ради національної безпеки і оборони: до РНБО таких пропозицій просто не надходило.
Аналізуючи дані відкритих реєстрів, можна помітити, що після втечі Павла Лебедєва група компаній «Інтер кар груп», яку пов’язували з ним та бізнесменом Леонідом Юрушевим, отримала нову назву – «Аурум Груп», а її засновницею виступила донька ексміністра Альона Лебедєва, яка донедавна мала прізвище Шутова.
Про роль доньки ексчиновника часів Януковича в його бізнесі розповідає журналістка «Центру журналістських розслідувань» Валентина Самар.
«Альона Шутова, яка в 14-15 році була чи членом наглядової ради якихось заводів із «Інтер кар груп» чи мала частку у цих бізнесах, на сьогодні, по суті, перебирає роль вже такої солідної бізнес-леді, під якою зібралися всі активи досить розгалуженої бізнес-імперії пана Лебедєва», – відзначає вона.
Про який бізнес йдеться?
Оснащення для агресора: бізнес родини Лебедєва на Сумщині
Свеський насосний завод працює у селищі Свеса на Сумщині ще з 19-го століття.
Спершу він випускав сільськогосподарські інструменти, а під час індустріалізації 1930-х років перейшов до складного та модернізованого виробництва насосної продукції.
Зараз цей завод виробляє продукцію, яка, як ідеться на його сайті, використовується в енергетиці, металургії, харчовій і нафтовидобувній галузях.
«Їх використовують в технологіях, які потребують дозування тієї чи іншої рідини для змішування з іншою рідиною, – пояснює директор Інституту енергоефективних технологій Сумського державного університету Микола Сотник. – Це, знову ж таки, або нафтохімічна промисловість, або це дозування в системах обеззараження води, або якихось інших систем, які потребують високого напору і точного дозування рідини».
Селищний голова Свеси Юрій Філонов пригадує знакове радянське минуле заводу.
«У Радянському Союзі було таких три підприємства. Три на весь Союз, які випускали обладнання такого типу, – розповідає він журналістам. – Випускали і на оборонку насоси. Різного типу. А зараз тільки на нафтохімію і ливарне виробництво».
До недавнього часу «Свеський насосний завод» входив до «Інтер кар груп» Лебедєва і Юрушева. Тепер же він належить до «Аурум Груп», засновницею якої є донька Лебедєва.
Вона ж значиться і членкинею наглядової ради підприємства.
Свеса – прикордонна місцевість у Сумській області. Лише в 16 кілометрах звідти – державний кордон із Росією.
Можливо, цей факт і пояснює те, що розташований у самому центрі селища «Свеський насосний завод» активно прокладає торговельні шляхи до Російської Федерації.
На офіційному сайті заводу вказано, що продукцію «Свеського насосного заводу» на території Російської Федерації реалізує чотири компанії.
Із них дві реалізують продукцію виключно «Свеського насосного заводу».
Йдеться про «Торговый дом «Свесский насосный завод» та компанію «ОСО». Це вказано на сайтах, гіперпосилання на які розміщені на сайті українського заводу. Вони – дилери цього підприємства на Сумщині.
Те, що російський дилер – «Торговый дом «Свесский насосный завод» – не чужа структура для родини Лебедєвих, може свідчити те, що його одноосібною власницею є Галина Валентинівна Гутаріна.
У кримських ЗМІ її називають сестрою Павла Валентиновича Лебедєва і пов’язують з його будівельним бізнесом у Криму.
«Був відомий проєкт «Рів’єра» в Євпаторії, на сході Криму, після якого щодо мера Євпаторії Філонова порушили кримінальну справу. Власне, цей проєкт також пов’язаний із Павлом Лебедєвим. Компанію, яка мала реалізовувати девелоперський проєкт, очолює його сестра. Її звати Галина Гутаріна», – розповідає журналіст Радіо Свобода Давид Аксельрод.
За інформацією, отриманою від джерела «Схем» на митниці, близько 90% експорту «Свеського насосного заводу» потрапляє в Росію.
За отриманими даними, у період із 2015 по 2018 роки завод відправив продукції лише своїм прямим російським дилерам «Торговий дом» та «ОСО» на суму майже 200 мільйонів рублів.
А дилер «ОСО», у свою чергу, відповідно до даних з офіційного сайту держзакупівель Росії, постачав обладнання у тому числі на підприємства, які мають прямий стосунок до військової промисловості Російської Федерації.
Так, наприклад, у 2015 році обладнання від Свеського заводу отримало Федеральне казенне підприємство «Казанський державний пороховий завод». У 2016-му туди ж відправили центробіжні насоси. У 2017-му агрегати високого тиску отримало Федеральне казенне підприємство «Тамбовський пороховий завод». А в 2018 році поршневі насоси відправили на «Пермський пороховий завод».
Згадані порохові заводи, окрім власне пороху для стрілкової зброї, виробляють складові безлічі інших систем озброєння. Пермський завод постачає оборонному комплексу Росії заряди до реактивних систем залпового вогню «Град» і «Смерч», комплексів протиповітряної оборони, двигунів підвісних ракет класу «повітря-повітря» ближнього і середнього бою. Тамбовський завод є основним постачальником бронебійних підкаліберних снарядів для танкової артилерії. Казанський завод виготовляє гільзи з корпусом, що згорає, і метальні заряди.
Таким чином, Павло Лебедєв у 2014-му втік до Криму. Його активи не потрапили під санкції, бо у членів РНБО просто не виникло такої ідеї.
Натомість бізнес-структури, пов'язані із ним, перейшли під контроль його доньки. І принаймні одне із цих підприємств на Сумщині без проблем постачало в Росію продукцію, яка опинялася на порохових заводах. Під час збройного конфлікту.
«Схеми» намагалися домовитися про інтерв'ю із донькою міністра-втікача Альоною Лебедєвою щодо діяльності Свеського заводу, однак пресслужба погодилася відповідати лише письмово.
Там пояснили те, що продукція підприємства потрапляє на порохові заводи тим, що вони, мовляв, просто не знають, куди постачають їхні насоси дилери, називаючи їх сторонніми.
«Насосна продукція виробництва ПрАТ «СНЗ» реалізується за межі України переважно через офіційних сторонніх дилерів підприємства, що не пов’язані з акціонерами заводу та ведуть незалежну комерційну діяльність, відтак ми не маємо можливості ні контролювати їхню діяльність, ні будь-яким чином впливати на неї. «Аурум Груп» не веде, не узгоджує, не координує та не об’єднує свою діяльність з підприємствами, що належать до кола впливу Павла Лебедєва», – йдеться у їхній відповіді.
Утім, сам дилер «ОСО», який продавав продукцію пороховим заводам і який «Аурум Груп» називає «стороннім», вважає себе офіційним представником в Росії «Свеського насосного заводу» – це прямо вказано на сайті компанії. Крім того, він є і в переліку дилерів і партнерів заводу на його сайті.
Запит надіслали і бізнес-партнеру Лебедєвої Леоніду Юрушеву. Однак відповіді не отримали.
Журналісти намагалися поспілкуватися із самим ексміністром Павлом Лебедєвим по телефону, отримавши його номер від російських колег.
Утім, відповіді журналісти так і не отримали.
Українське політичне життя настільки стрімке й інтенсивне, що навіть якщо ти був змушений тікати, і перебуваєш у розшуку через обвинувачення у кримінальних злочинах, тут можуть просто не помітити, що твій родинний бізнес працює в інтересах країни, яку називають агресором.
«Схеми» простежать, чи звернуть увагу на публікацію цього журналістського розслідування правоохоронці, які мають протидіяти загрозам державній безпеці та цілісності.
Над матеріалом також працювали учасники проєкту «Схеми в регіонах»: Анастасія Комендантова, Кирило Овсяний, Олена Мудра та Павло Лісниченко.
«Схеми в регіонах» – спільний проєкт програми «Схеми: корупція в деталях» та Інституту розвитку регіональної преси. Протягом півроку група із чотирьох регіональних журналістів відвідає чотири регіони України – Сумщину, Закарпаття та міста Одесу і Кропивницький – у яких підготує і видасть в ефір чотири регіональні розслідування.
Всі найважливіші та найцікавіші новини читайте на нашому каналі в Телеграмі.
