Як зняти кіно в Україні? Інструкція від тих, хто це зробив

Олеся Анастасьєва

Мало лише придумати ідею фільму, зняти і змонтувати. На кожному з етапів (від задуму до виходу на екрани) є свої секрети. Як зробити заявку, яка б сподобалася експертам, у владі яких дати вам фінансування? Чому важливо знайти звукорежисера для свого фільму ще на етапі підготовки? Чому баланс і гармонія важливі для звукорежисерів? А також навіщо фільму продюсер?

Це подкаст українського документального фільму Корнія Грицюка «Поїзд: Київ-Війна». Тут ми пропонуємо вам короткий виклад розмови. Повну версію слухайте на аудіо:

– Що найважливіше та найскладніше у роботі з Українським культурним фондом?

Наталія Ісаєва-Урбан, координатор проекту «Поїзд «Київ-Війна»: Це працює так: якщо ви хочете отримати грант, треба підготувати ретельно свою заявку, розібратися з поняттями «мети, цілей, завдань, цільової аудиторії». Це дуже допоможе потім, коли працюєш над своїм проектом. Це структурує проект, вкладає взагалі всю інформацію в твоїй голові, і команда далі знає, над чим вона працює.

Ми підготували заявку, прописали дуже ретельно медіа підтримку… Багато людей дорікають, що Український культурний фонд вимагає забагато медіа підтримки, або, наприклад, сайт. Люди, привчайтеся, зараз все медійне. Якщо про ваш проект ніхто не знає, то успіх не прийде. От я бачу багато фільмів виходить, але на них ніхто не пішов тільки тому, що ніхто не знав про це. Це досить обґрунтована вимога щодо медіа підтримки, вона не на пустому місці.

У нашому випадку нас підтримала «Українська залізниця». Це досить серйозна державна організація: масштабна, дуже громіздка та неповоротка. Проте зараз там дуже молода команда, керівник мотивує людей на цікаві проекти, на реформи. Так у нас вийшло забагато бар'єрів всередині організації, суто таких бюрократичних, але от що значить коли є бажання зверху, тоді все вирішуються.

Я хочу порадити, якщо команда бачить співпрацю чи то з приватною компанією, з якимись брендами, чи то з державними установами, подумайте наскільки ви можете бути корисними. Не просто так, ви прийшли і кажете: «А допоможіть нам, ми хочемо..». Ні! Приходьте з пропозицією. Ми сказали: «Слухайте, «Українська залізниця» об'єднує людей. Чому ви про це не говорите? У ваших потягах люди спілкуються між собою. Бо вони вимушені, в принципі, це робити. Вони знають, що тут такі створені умови, що суперечки можуть дуже швидко закінчитися бійками. Тому треба прислухатися, потерпіти трошки, якщо навіть тобі кортить там вже щось..».

Тобто ми пропонуємо людям, щоб вони дивилися вже мудро, бо українська нація мудра, бо ми ж виживаємопопри всі наші негаразди. Ми хочемо, щоб все-таки люди об'єднувалися. І «Українська залізниця» виступає нашим партнером саме тому, що вона поділяє ці цінності.

– Щоб ви порадили молодим кінематографістам?

Василь Явтушенко, звукорежисер: Спілкуватися. Не треба робити все за замовчуванням самому. Треба йти до інших людей, просити в них про допомогу та поради, отримувати відповіді. Знайдіть в Інтернеті, у Фейсбуці собізвукорежисера, оператора, режисера і просто питайте – як зробити. Мені, наприклад, ніколи не шкода часу на те, щоб поговорити про якийсь проект, дізнатись як автор хоче знімати. Це все дуже просто відбувається в рамках сучасною українською кіноіндустрії. Люди взагалі дуже відкриті. Готові ділитися інформацією, ресурсами, часом, технікою. І тому найголовніше, що можна зробити – це просто спілкуватися з іншими людьми про свій проект, не боятись, що в тебе його вкрадуть.

У кожного звукорежисера, який записує документальне кіно, має бути обов'язково коннект з матеріалом, з тим, що відбувається, з режисером. Важливо розуміти, коли ти можеш підійти до героя, щось поправити, або повісити мікрофон, або забрати, так щоб не розвалити те, що відбувається. Це не ігрове кіно, тут не можна сказати «Стоп, брак по звуку!». Ти маєш точно відчувати, що зараз можеш в цей процес увійти і ти нічого не порушиш. Або якщо порушиш, то це має вартувати того.

У постродакшн весь звук, який ми записали, його синхронізує під зображення режисер монтажу, це така технічна робота. І потім ми починаємо працювати, чистимо репліки, прибираємо там якийсь брак, такі штуки, які не дуже прикольно звучать. Звичайно, накладаємо атмосфери, створюємо атмосферний світ фільму. Потім ми працюємо з музикою, робимо частотну корекцію, ще змінюємо ці голоси так, щоб вони звучали, що прямо краще ми не можемо вжезробити. Ще є такий цікавий етап синхронні шуми, те що називається Фолі. Це коли, наприклад, шурхотіння одягу, хтось бере пляшку з водою або щось складає. І це дуже важлива така штука. Її часто рахують що це треба тільки в ігровому кіно, бо тільки там має бути все ідеально. В документальному кіно дійсно не має бути все ідеально, в документальному кіно має бути все гармонійно. Основна задача звукорежисера – це є створення гармонійної картини.

Взагалі, вся історія про звуки – це історія про баланс. Про те, як гармонійно все разом: від початку до кінця.

– Яка планується дистрибуція фільму, де і коли можна буде його побачити?

Сергій Пудіч, продюсер фільму: Перший закритий показ трейлера відбувся на фестивалі Kharkiv Meet Docs 2019 в Харкові – одному з найбільших фестивалів документального кіно в Україні. Потім у нас відбулася презентація трейлеру на вокзалі в Києві. Ми очікуємо закінчити фільм десь наприкінці 2019 року і розпочати показ фільму на фестивалях по всьому світу та Україні. Я не можу зараз сказати, які фестивалі візьмуть його, які не візьмуть, але в наших планах відвідати програмою щонайменше 30 міжнародних фестивалів. Потім після цього показати фільм на телебаченні в Україні.

– Навіщо фільму продюсер?

Сергій Пудіч: Є два підходи до продюсування фільму. Це може бути чи продюсерський фільм чи авторський фільм. Продюсерський фільм – коли ідея зняти фільм, а надалі якось його монетизувати. Авторський варіант: коли продюсер – це більше найманець режисера. В авторському кіно, яким є наш фільм, задум іде від режисера, а продюсер допомагає більше з організаційної точки зору, у пошуку фінансів, дистрибуції, робить все на всіх етапах проекту: девелопмент, продакшн, постпродакшн. Він бере на себе самого, так скажімо, скучну функцію – зробити так, щоб все працювало і якомога більше забрати всіх некреативних функцій від режисера, щоб той просто реалізував кінцевий продукт – фільм.