Анна Кузьмінчук – хімік, яка досліджує проблему підготовки водних ресурсів на Донбасі за умов ведення військових дій. Власне, у 2014-2015 роках Кузьмінчук із 25 батальйоном територіальної оборони «Київська Русь» пройшла «гарячі точки» Донбасу у складі медичної групи. Перед тим був волонтерський досвід у медичній сотні Майдану – Анну Кузьмінчук та її посестер учасники Революції гідності з ніжністю називали «білими янголами». Про Майдан, війну та науку Кузьмінчук розповіла Радіо Свобода:
– До Майдану серйозного медичного досвіду я не мала, брала участь у якихось тренінгах. Можна сказати, під час Революції гідності я почала все з нуля.
Я працювала у медичній службі Майдану як провізор: ми комплектували аптечки, допомагали медикам комплектувати препарати, виконували певні логістичні функції.
Ми забезпечували медиків найнеобхіднішим для порятунку майданівців
Тобто, ми забезпечували медиків найнеобхіднішим для порятунку майданівців.
– Коли для вас почалась війна?
– Для мене війна почалась у березні 2014 року, з анексії Криму. А між Майданом і початком війни у мене був якийсь специфічний період (не скажу, що період підготовки до мобілізації чи ще щось), я би сказала, це був час, щоб закрити певні особисті справи.
– Як ви опинилися у зоні бойових дій на Донбасі?
– Я пішла у 25 батальйон територіальної оборони «Київська Русь» – нині окремий мотопіхотний батальйон. Це була команда людей, яких я знала з Майдану. Але врахуйте: я не ставила перед собою мети офіційно іти на службу у Збройні сили України – мені паралельно треба було писати та захищати диплом, та ще й якось офіційно вчитися.
Але «гарячі точки» з «Київською Руссю» я пройшла – це літні бої 2014 року, а потім Дебальцеве – це вже зимові події 2015 року.
Роту забезпечення, медиків командир батальйону (Андрій «Висота» Янченко – ред.) вивів з Дебальцевського «котла» раніше – і ми приймали хлопців, які виходили з «котла». Табір нашого батальйону був у Клиновому, туди хлопці і прийшли після Дебальцевого.
– Чи можна було уникнути значної кількості втрат людей і на Майдані, і в перші місяці війни?
– Озираючись назад, у час Майдану та перших місяців війни, з’являється думка, що можна було уникнути такої чималої кількості жертв – і це стосується не лише підготовки медиків.
Українське суспільство не було готовим ані до Революції гідності (хоча до Майдану неможливо було бути готовим заздалегідь), ні тим більше до війни.
Те саме і держави стосується – у те, щоб ми – Україна, не були готові до війни, вкладалися потужні ресурси.
– Чим займаєтеся зараз?
– Повернувшись з війни, я захистила 2 дипломи, працюю за фахом – я хімік. Наразі пишу кандидатську роботу: тематика пов’язана, умовно кажучи, з бойовими діями на Донбасі, бо тема стосується водо-підготовки (підготовки водних ресурсів) у тих умовах. Паралельно працюю на підприємстві, яке займається водо-підготовкою.
Знаєте, у спокійну хімічну й узагалі науку з війни перейти легше, оскільки є розумове навантаження: сильне розумове навантаження, яке забирає достатньо часу, сил та ресурсів й нівелює певною мірою питання й проблеми, які виникають паралельно.
Читайте ще:
Якби не Майдан, незалежної України уже б не було – Євген Степаненко
Ми прибрали Януковича, але не систему, яка дозволила йому з’явитись – учасник Революції гідності
