Операція «Репарація»

Збитки України внаслідок анексії Криму та війни на Донбасі має компенсувати Росія, стверджує низка українських урядовців та чимало експертів, опитаних Радіо Свобода. Однак ніхто не вважає за можливе розрахувати точні суми збитків до повернення Україні окупованих територій. Платежі, які після війни отримує потерпіла країна від країни-агресора, в міжнародному праві називають репараціями. Як саме та коли Україна може отримати репарації від Росії? Та чи можливі такі компенсації ще до завершення війни, яке оголосила своєю метою чинна влада? Радіо Свобода зібрало різні відповіді на запитання та навіть деякі практичні кейси щодо стягнення репарацій.

Для відновлення зруйнованої війною частини Донбасу потрібно близько 10 мільярдів євро, таку цифру наводить президент України Володимир Зеленський. Ці кошти він пропонує залучити від західних інвесторів та від представників українського великого бізнесу.

Якими ж є збитки від анексії Криму та скільки коштів буде потрібно на відновлення півострова після деокупації – Зеленський та його офіс не говорять. Водночас ексспікер Верховної Ради та колишній в.о. президента України Олександр Турчинов ще у 2014 році заявляв, що незаконна анексія Криму Росією завдала Україні збитків на більш ніж 100 мільярдів доларів. Хто компенсує державі ці збитки? Чи є механізми стягнення відповідних компенсацій з Росії?

Українські урядовці: в підсумку заплатить Росія

Мирна угода або акт про капітуляцію часто містять пункт про такі платежі – так звані репарації. Зазвичай їх стягують з країни-агресора. Найчастіше, і це добре показує досвід Першої та Другої світових воєн, за відновлення територій платить той, хто програв війну. Водночас міжнародне право знає випадки, коли для отримання репарацій не були обов’язковими ані перемога у війні, ані навіть її фактичне завершення.

Чи платитиме Росія репарації Україні, зокрема, за війну на Донбасі та окупацію частини Донецької та Луганської областей? Чи відновлення Донбасу, навпаки, фінансуватиме переважно Україна?

Про це Радіо Свобода запитало у віцепрем'єра з європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитра Кулеби.

Він зауважив: зараз для відновлення звільненої частини Донбасу Україна залучає кошти ЄС та загалом західних партнерів; один з прикладів цього – траса Запоріжжя-Маріуполь. Водночас, каже Дмитро Кулеба, в підсумку, після війни, фінансувати відбудову окупованих територій має Росія. Ось як він це бачить.

«Ми залучаємо на відновлення звільненої частини Донбасу кошти Європейського союзу. Бо там і до 2014 року мало що робилося. А зараз подивіться, яким містом став Маріуполь! І яку трасу збудовано – бачили всі, хто був на інвестиційному форумі. Але я впевнений: фінал нашої війни з Росією полягатиме в тому, що вона відновлюватиме окуповані території або виплачуватиме компенсації»,– заявив Дмитро Кулеба, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.

Тим часом голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матільда Богнер наголосила, що саме український уряд має взяти на себе відповідальність та виплатити репарації тим, хто постраждав від конфлікту на Донбасі.

«Перехідний період має забезпечити, щоб ті люди, які постраждали і є жертвами конфлікту, отримали репарацію, щоб уряд узяв на себе відповідальність за те, щоб компенсувати або усунути цю шкоду», – сказала Богнер.

Але вона додала: це не означає, що уряд бере на себе відповідальність за заподіяння шкоди від війни.

Репарації на відновлення Донбасу має виплачувати країна-агресор, однак Київ готовий нести відповідальність за українських громадян, так прокоментували заяву пані Богнер у Міністерстві у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Як пояснили у пресслужбі відомства, спікери форуму не узгоджували своїх виступів із цим відомством, але виступ Богнер чула очільниця міністерства Оксана Коляда.

У Мінветі зазначили, що не надають оцінок стороннім виступам, натомість озвучують власну позицію про репарації, відповідаючи на запит Радіо Свобода.

«За міжнародним досвідом, репарації виплачує країна-агресор. У нашому випадку – має виплачувати Російська Федерація. Разом з тим уряд України, та Мінветеранів зокрема, вважає, що Україна – країна, яка готова мати власну соціальну відповідальність за своїх громадян», – повідомляють у відомстві.

Росія буде змушена виплатити Україні репарації за військову агресію на Донбасі, заявив міністр інфраструктури України Владислав Криклій в ефірі телеканалу «Прямий».

«Ми чітко розуміємо, хто був ініціатором (війни на Донбасі)», – уточнив посадовець. І додав свій рецепт отримання Україною репарацій від Росії.

Так, за його словами, питання компенсації Росією збитків, завданих її агресією, потрібно постійно піднімати на міжнародній арені, наприклад, на G7, «щоб Україна мала підтримку партнерів».

В Кремлі стягнення репарацій з Росії, про яке час від часу згадують українські політики, відкидають. Так, прессекретар російського президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков, реагуючи на заяву Криклія, назвав цю ідею «невдалою». І при цьому закликав не забувати, «де знаходиться Донбас» та «хто розпочав війну на Донбасі».

Як порахувати збитки?

Україна з початком російської агресії втратила до 20% ВВП одномоментно (ВВП 2013 року становив 183 мільярди доларів – ред.) і відтоді щороку недоотримує до 4 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Такі дані навів в ефірі Радіо Свобода голова Комітету економістів України Андрій Новак.

Водночас, на його думку, загальна сума збитків є значно більшою: її можна буде порахувати лише після деокупації Донбасу та Криму.

«Точні дані матеріальних збитків, які завдала Росія, отримаємо лише тоді, коли Україна отримає фізичний доступ на окуповані території та зможе провести їхній аудит. Зараз ми можемо приблизно орієнтуватися на обсяг збитків, про які йдеться в уже ухвалених судових рішеннях щодо конкретних компаній та громадян, які постраждали від анексії Криму. Сумарно в цих судових рішеннях ідеться про кілька мільярдів доларів», – визнає Новак.

Але в ефірі Радіо Свобода він уточнює: кінцеві суми потрібних репарацій, з урахуванням усіх матеріальних втрат української сторони, вимірюватимуться у «сотнях мільярдів доларів».

Суми збитків, завданих війною, можуть виявитися астрономічними. Наприклад, через затоплення шахт на Донбасі ця територія може стати непридатною для життя, відтак про суми фінансових претензій України до Росії можна буде говорити після того, як російські війська підуть з Донеччини та Луганщини, пояснює економіст Борис Кушнірук.

«Доки триває окупація – важко оцінити витрати і втрати. Бо можуть з’являтися нові збитки. Затоплені шахти – важко оцінити масштаби проблеми. Територія може стати другою Чорнобильською зоною. Якщо кошти на відновлення дадуть західні держави, то вони будуть незначні. Але спершу треба вирішити питання з окупованими територіями, як вони повернуться під український контроль та в якій формі. А тоді – говорити про відновлення», – стверджує Кушнірук.

Ще один аспект російської гібридної агресії – морська блокада Азовського моря, яка може завдати до 300 мільйонів доларів збитків щороку, зауважив колишній заступник міністра інфраструктури Володимир Шульмейстер.

При цьому всі співрозмовники Радіо Свобода визнають: розрахувати можна лише матеріальні збитки, тоді як людські втрати від війни неоціненні.

Так, до 13 тисяч осіб (дані станом на 31 грудня 2018 року) стали жертвами війни на сході України, з них чверть – цивільні особи, а понад 30 тисяч – поранені. Оцінка кількості вбитих включає близько 3300 цивільних осіб, які були вбиті з часу російської агресії на сході України та 298 пасажирів «​Боїнга»​ рейсу MH17, повідомляє Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Зрештою, якими способами Україна може отримати компенсацію (репарації) від Росії?

Перший спосіб: мирна угода або капітуляція

Переговори в «нормандському форматі», які, сподіваються на Банковій, стануть кроком до припинення війни на Донбасі, планують провести 9 грудня. Водночас українська сторона, виконавши вимоги Росії для проведення цієї зустрічі, власних вимог не озвучує. Так, президент України Володимир Зеленський назвав чотири теми найближчої зустрічі у «нормандському форматі». Жодна з них не включає в себе виплату репарацій або інших компенсацій країні-жертві агресії.

Для висунення таких вимог необхідна чітка сформульована позиція України, але її наразі немає, визнає політолог Олеся Яхно.

«Щоб отримати від Росії компенсацію матеріальних збитків, треба принаймні знати позицію України з ключових питань: хто є агресором, хто розпочав війну, як її завершити. Бо зараз Росією нав’язується думка про «внутрішньоукраїнський громадянський конфлікт» на Донбасі. Друга російська теза: у війні винна українська влада, а не Росія. Додаймо сюди провадження в ДБР про те, що українська влада нібито винна у відвоюванні територій та в проході українських кораблів Керченською протокою. А якщо не буде цих базових моментів – можна так понадомовлятися, що Україна буде винною. Україна в переговорах акцентує увагу на політичних питаннях, а в питаннях безпеки обговорюється лише те, чого хоче Росія», – попереджає експерт.

Народний депутат від «Європейської солідарності», донедавна віцепрезидент ПАРЄ Володимир Ар’єв, зі свого боку, констатує, що українська влада не зосереджена на висуненні претензій Росії.

«Репарації – це обов’язкова річ. Україна має висувати претензії Росії, оскільки саме її агресія спричинила великі збитки для Української держави. Нинішня влада обрала шлях до російської моделі виконання «мінських угод» та «вирішення питання» війни на сході. Про те, щоб українська влада виставляла претензії Росії, я особисто не чув. Навпаки, зараз я бачу тактику президента максимально не дратувати Росію», – вважає опозиційний депутат.

Точкою відліку для отримання репарацій має бути завершення війни на Донбасі, причому завершення саме поразкою Росії, наголошує Борис Кушнірук. Втім, на його думку, Україна і до цього моменту може використовувати інші способи отримання компенсацій від країни-агресора.

«Репарації виплачує той, хто програв війну. На жаль, на цей час Росія не програла. Вимагати репарацій можна буде лише тоді, коли Росія остаточно програє і сама визнає це. Коли це питання постане (а воно точно постане!) – про репарації можна буде говорити. Що можна зараз вимагати в Росії за анексію Криму та окупацію частини Донбасу – це трохи різні ситуації», – визнає Борис Кушнірук. Так, уточнює він, щодо Криму висувати претензії трохи легше: тут не треба доводити, що Росія контролює анексований півострів, адже Кремль і сам визнає це.

Другий спосіб: позови держави Україна до Росії

Міжнародні судові інстанції розглядають кілька судових позовів України проти Росії. Утім, майже в усіх випадках ідеться про збитки якоїсь конкретної компанії або галузі, й лише частина з них прямо стосується збройного конфлікту між державами та окупації територій.

Натомість громадянське суспільство та частина опозиції пропонують висунути Росії консолідовану позовну вимогу, яка би врахувала всі збитки, завдані країною-агресором. Так, «Рух опору капітуляції», створений 3 жовтня під час протестів проти «формули Штайнмайєра», висунув вимоги до української влади та до Росії. Одна з них: «Російська Федерація … зобов'язана припинити воєнні дії, повернути Україні анексовані та окуповані території без всяких умов, відшкодувати збитки, покарати злочинців».

На думку Володимира Ар’єва, для отримання репарацій Україна має працювати одразу в двох площинах: одна – політичні вимоги до Росії на міжнародних майданчиках, інша – судові процеси.

«Позови йдуть, і добре, що чинна влада не втручається у їхній перебіг. А він є досить успішним, враховуючи, що Міжнародний суд ООН ухвалив взяти до розгляду справи щодо терористичної діяльності Росії. І логічним наступним кроком буде стягнення через судові інстанції репарацій з Російської Федерації», – очікує депутат.

Водночас є судові позови України щодо конкретної агресивної дії Росії. Так, метою України у позові проти Росії в Міжнародний трибунал ООН з морського права є не лише повернення полонених українських моряків та трьох кораблів, а й відновлення прав України та отримання компенсації, наголосила заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль:

«Міжнародний трибунал з морського права 25 травня 2019 року на запит України зобов'язав Росію негайно повернути під контроль України «Нікополь», «Бердянськ» і «Яни Капу» та 24 члени їхніх екіпажів. Проте наказ Міжнародного трибуналу не був і не є самоціллю. Наша мета – встановлення порушення права, відновлення його і отримання належної компенсації».

Щоб вигравати в міжнародних судах і надалі, Україна повинна мати чітку стратегію щодо них і сталу лінію поведінки на міжнародній арені, стверджує Олеся Яхно.

«Буде чітка позиція держави та логіка – будуть шанси на компенсацію або на допомогу Україні як жертві агресії від Заходу. Тому Україна не може піти на всі поступки, яких вимагає Кремль, і «перевести все на внутрішню політику», в ситуацію, коли до Росії не може бути ніяких вимог», – попереджає політолог.

До того ж, на її думку, чітка позиція України щодо російської агресії сприятиме й посиленню санкцій, які вона вважає невід’ємним елементом системи стягнення компенсації за російську агресію.

Третій спосіб: компенсації для українських компаній

Саме цей кейс експерти вважають найперспективнішим у найближчі роки, оскільки для отримання компенсацій він не вимагає укладання додаткових міжнародних угод чи деокупації територій. Достатньо виграти суд і отримати кошти за рахунок заарештованого закордонного майна Росії.

Найближчим часом цей шлях залишатиметься одним з найкращих з практичної точок зору, визнає економіст Андрій Новак.

«На сьогодні правильний шлях (до отримання репарацій) – це кейси конкретних громадян і юридичних осіб щодо компенсації отриманих збитків. До того ж, ці збитки визнають і міжнародні суди. Тоді як загальнодержавна претензія до Росії може бути висунута лише після звільнення Криму та деокупації Донбасу», – наголошує Новак.

Експерти наголошують: навіть вигравши у суді, українські компанії витрачатимуть значний час та ресурси на отримання компенсації від Росії. Оскільки не було жодного випадку добровільних виплат Україні, щоразу йдеться про арешт та реалізацію російського майна – процес, який триває роками.

Водночас, на рахунках українських компаній є кілька виграних судів проти Росії.

• Український державний «Ощадбанк» – одна з перших компаній, яка почала позиватися до Росії через анексію Криму. Нині суд зобов’язав Росію виплатити банкові 1,3 мільярда доларів як компенсацію за майно та кошти банку, втрачені ним на анексованому півострові. 22 жовтня Паризький апеляційний суд ухвалив рішення на користь «Ощадбанку», відхиливши апеляцію Російської Федерації. В «Ощадбанку» пояснюють, що повернути ці кошти можна за рахунок арешту майна Росії у 154 країнах світу.
• «Приватбанк», який нині є найбільшим державним банком України, у лютому 2019 року виграв перший етап свого позову проти Росії у Третейському суді в Гаазі. Суд визнав, що має юрисдикцію щодо усіх вимог позивача, що Росія порушила свої зобов'язання за двосторонньою угодою про заохочення та взаємний захист інвестицій, незаконно експропріювавши активи «Приватбанку» в Криму. Та що банк має право на відшкодування в повному обсязі. Суму компенсації судді визначать на другому етапі процесу. В самому «Приватбанку» збитки оцінюють у один мільярд доларів.
• 22 лютого 2019 року Постійна палата третейського суду в Гаазі визнала, що Росія порушила угоду про захист інвестицій, експропріювавши активи НАК «Нафтогаз України» та його дочірніх підприємств в Криму. Розмір збитків визначать на другому етапі процесу. В «Нафтогазі» претендують на компенсацію обсягом 5,2 мільярда доларів.
• У травні 2018 року Третейський суд в Гаазі постановив, що Російська Федерація повинна відшкодувати декільком українським компаніям збитки за анексію Криму в розмірі 159 мільйонів доларів. Серед позивачів – ексголова «Приватбанку» Олександр Дубілет та 18 компаній, пов'язаних з колишніми власниками банку. Для забезпечення цього позову Верховний суд України дозволив арештувати майно трьох «дочок» російських банків, а у вересні Печерський суд Києва арештував центральний офіс «Промінвестбанку» в Києві та ще 15 об'єктів, якими володіє цей банк.

Четвертий спосіб: прості українці судяться і … перемагають

Зараз українські суди розглядають сотні позовів простих українців проти Росії з вимогою компенсації збитків та моральної шкоди через анексію Криму та війну на Донбасі. Більшість із цих процесів координує організація «Сила права».

Прикладом для наслідування став перший позов проти Росії, який подала кримчанка Анна Андрієвська.

Вона мусила покинути рідний Сімферополь через загрозу для її життя, через тиск російських спецслужб, окупаційної влади та колаборантів. Вона позивалася до Росії в українських судах. І виграла процес.

Анна Андрієвська зараз є журналісткою спеціального проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії». Вона розповіла, як через суд довела шкоду, завдану їй російською агресією.

«В травні 2014 року мені довелося покинути Крим через тиск з боку російських спецслужб і погрози від «кримської самооборони» – приватної армії Сергія Аксьонова. Якогось дня я опинилася в Києві – сама, з однією валізою. В 2015 році до мене звернулися юристи громадської організації «Сила права» і запропонували на базі мого кейсу розробити механізм захисту своїх прав, порушених Росією. Вони підготували та супроводжували в українських судах всі позови від мого імені», – пригадує переселенка з Криму.

Анна та юристи «Сили права» діяли поетапно.

• В 2015 року Суворівський районний суд Херсона за позовом Анни Андрієвської встановив юридичний факт: її переселення з Криму було вимушеним, спричиненим російською агресією.

«На той момент це було важливо, оскільки в українському правовому полі не існувало жодного документа, який би засвідчував факт агресії Росії проти України», – згадує Андрієвська.

• На основі цього першого судового рішення в червні 2019 року Солом'янський районний суд Києва задовольнив ще один позов – про стягнення з Росії моральної шкоди, заподіяної агресією цієї держави. «Сума стягнення – трохи більше від одного мільйона гривень, яку можливо отримати від арешту та продажу російських активів на території України. Ця сума вирахувана на основі практики ЄСПЛ», – пояснює позивачка. За її словами, ці позови були потрібні не стільки для того, щоб отримати гроші, скільки для створення прецеденту. Оскільки, незважаючи на тривалу війну і анексію Криму, мало хто з українців, постраждалих від Росії, знає, як захищати свої права, пояснює Анна Андрієвська.
• Третім етапом має стати, власне, виплата компенсації – за рахунок арештованого російського державного майна в Україні.

«На компенсації мають право всі, хто так чи інакше постраждав від дій Росії: чи то втрата майна, чи вимушене переселення тощо. Завдяки рішенням українських судів у моїй справі стала можливою процедура захисту інших людей. І сьогодні вже сотні тих, хто постраждав від дій Росії в Криму та на Донбасі мають рішення судів на свій захист», – підсумовує вимушена переселенка з Криму.

«Битва» за репарації: хто у світі та від кого їх вимагає?

• Переговори щодо завершення війни, укладання мирних угод та репарацій бувають досить тривалими. Так, Росія (правонаступниця Радянського Союзу) та Японія досі не уклали мирної угоди після Другої світової війни, а також не вирішили територіального спору щодо чотирьох островів, які до війни належали Японії, та які Росія зараз вважає своїми.

  

  
  
• Питання виплати репарацій одне одному обговорюють навіть нинішні військові союзники, члени НАТО. До прикладу, депутати та посадовці Польщі регулярно роблять заяви про те, що Німеччина повинна виплатити репарації за наслідками Другої світової. Так, польський депутат Януш Шевчак, який входить до парламентської групи з розрахунку суми репарацій, заявляє, що Німеччина має компенсувати Польщі близько 900 мільярдів доларів. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас на це заявив, що вважає тему репарацій закритою і посилається на минулі домовленості з цього приводу.
• Раніше, у 2010 році, репарацій від Росії вимагала група парламентарів Афганістану, посилаючись на 10-річну окупацію країни радянськими військами. Завершилося тим, що Росія списала цій країні значний державний борг, не чекаючи, доки парламент та уряд Афганістану висунуть їй консолідовану претензію.
• Тим часом окремі російські політики погрожують Україні висуванням претензій через перебування Криму в її складі. Так, у березні 2019 року голова Державної думи Російської Федерації В`ячеслав Володін заявив, що Україна, на його думку, має виплатити Росії «компенсацію» за 25 років «анексії» Криму.
• Водночас Росія – не єдина країна, від якої Україна може отримати репарації. Так, представники сімох держав вимагають від комісара з прав людини Ради Європи «вивчити нерівний підхід до виплати компенсацій постраждалим від дій нацистської Німеччини в ході Другої світової війни». Цю заяву підписали Україна, Польща, Литва, Словаччина, Чехія, Вірменія та Велика Британія. В ній згадують про те, що після Другої світової війни німці уклали багато двосторонніх угод із країнами Західної Європи щодо військових репарацій, і «повністю проігнорували» жертв Другої світової війни з країн Центральної та Східної Європи.