Павло Кирильонок
Верхня частина проспекту Віа Лаєтана, прокладеного на початку XX століття через старе місто Барселони, в суботу була заповнена людьми. В основному це молодь, віком від 16 до 25 років, яка прийшла до будівлі управління національної поліції Іспанії висловити протест проти тривалих термінів ув’язнення каталонським політикам, причетним до організації референдуму про незалежність Каталонії в 2017 році. У неділю – в порівнянні з декількома попередніми днями протестів, коли на вулицях були сотні поранених, – у Барселоні відносно спокійно.
Акція біля будівлі управління поліції була не дуже численною – «на око», кілька тисяч людей – і відносно спокійною: її учасники сидять на асфальті, іноді мляво вигукуючи гасла або затягуючи «Пісню женців» – національний гімн Каталонії. У гімні співається про те, як 350 років тому каталонські селяни зробили свої серпи зброєю, піднявшись на повстання проти центральної королівської влади.
Перед протестувальниками стоїть кордон із поліціантів у шоломах із кийками і рушницями, які виглядають загрозливо, а за кордоном видніється ґрунтовна флотилія з декількох десятків поліцейських фургонів, які нервово миготять синім світлом.
З іншого боку поліцейського кордону невелика група людей з іспанськими прапорами дарує спецпризначенцям у шоломах цукерки і цілі свинячі ноги хамона, дякуючи їм за роботу. Поліцейські посміхаються, дозволяють декільком людям з ними сфотографуватися.
18 жовтня в Барселоні протестувальників було значно більше, 525 тисяч – за даними міської поліції, і 750 тисяч – якщо вірити організаторам. Більшість із них прийшли в місто пішки, в ході організованих Каталонською національною асамблеєю маршів головними автомагістралями Каталонії, і взяли участь у величезному мітингу в центрі міста. Після чого з почуттям виконаного обов’язку розійшлися-роз’їхалися по своїх домівках.
А на площі Уркінаона, прилеглій до проспекту Віа Лаєтана, приблизно в цей же час почалися справжні вуличні бої. Радикально налаштовані молоді люди стали прориватись через поліцейські загородження, одночасно зводячи барикади з пластмасових вуличних контейнерів для сміття та інших, знайдених там же, речей, і підпалювати їх. Поліція у відповідь намагалася розганяти натовп пострілами гумових куль, сльозогінним газом, технікою так званих каруселей – швидкою хаотичною їздою вздовж вулиць на фургонах... У хід пішов навіть старенький водомет, який каталонська поліція отримала в 1994 році, досі не застосувавши жодного разу, разу – і ось, нарешті, він дочекався свого часу. За словами керівника департаменту внутрішніх справ Каталонії Мікеля Бука, ні з чим подібним каталонська поліція не стикалася за всі роки свого існування.
Сутички радикального крила маніфестантів із поліцією тривали приблизно до півночі, як і в минулі три дні, після чого протестувальникипоступово розійшлися. Режиму сну і харчування місцеві учасники протесту дотримуються неухильно – мабуть, хочуть зберегти сили на тривалий протест.
«Це не ми влаштовуємо заворушення, – каже мені крізь пов’язку, що закриває нижню частину обличчя, Сержі. – Це поліція їх влаштовує, розганяючи нас і не даючи нам протестувати мирно. Нехай вони підуть, і заворушення відразу припиняться». В руках у Сержі плакат із написом каталонською: «Тільки мама може змусити мене замовкнути».
«Ідіть додому, дармоїди! – кричить іспанською з балкона літня жінка. – Не даєте людям жити спокійно, рознесли весь район!»
Її заклики ніяк не заважають декільком зовсім юним дівчатам методично виколупувати з землі тротуарну плитку і розбивати її на невеликі шматки, які потім складаються в акуратну купку біля барикади з вогнем.
Новітня хвиля каталонського бунту проти центральної влади Королівства Іспанія стартувала в понеділок, 14 жовтня, – того дня Верховний суд у Мадриді виніс вироки дев’ятьом лідерам руху за незалежність Каталонії, присудивши їм тюремні терміни від 9 до 13 років за організацію і проведення, не схваленого центром, референдуму в жовтні 2017 року.
Каталонія чекала на ці вироки уже певний час і готувалася до цього. У тому, що рішення суду буде обвинувальним, сумнівів не було, напевно, ні в кого, тому останні кілька місяців різні сили прихильників незалежності були зайняті виключно підготовкою гідної відповіді на ці абсолютно несправедливі, на їхню думку, вироки.
Уже вранці понеділка, щойно стало офіційно відомо про рішення суду, вулиці Барселони почали заповнюватися протестувальниками. В основному це були студенти міських університетів, які перекрили всі головні проспекти, фактично паралізувавши автомобільний рух у центрі. А головна акція протесту почалася трохи пізніше. О першій годині дня створена кількома тижнями раніше анонімна ініціатива Tsunami Democràtic («Демократичне цунамі») закликала за допомогою свого телеграм-каналу до блокади аеропорту Барселони.
Заклик подіяв миттєво. Буквально через годину в аеропорту вже були десятки тисяч людей, які повністю заблокували його до вечора. За розпорядженням поліції в аеропорт перестали ходити потяги і метро. Авіакомпаніям довелося скасувати десятки рейсів. Тоді ж відбулися і перші серйозні сутички протестувальників із поліцією, перші постріли гумовими кулями, перша серйозна травма – вибите пострілом око. Сьогодні рахунок поранених в ході вуличних протестів вже йде на сотні.
Зараз основна політична вимога протестувальників – домогтися повномасштабних переговорів між урядом Іспанії і лідерами каталонської автономії з метою пошуку компромісного виходу зі ситуації, що склалася. «Є тільки один шлях: сісти і розмовляти, сісти і розмовляти...» – написав у своєму зверненні до Іспанії і світу рух «Демократичне цунамі».
Мадрид поки що на заклики не реагує. На думку прем’єр-міністра Іспанії Педро Санчеса, який відмовився в неділю розмовляти по телефону з главою каталонського уряду Кімом Торрою, лідери прихильників незалежності спочатку повинні публічно засудити вуличні заворушення і визнати непорушність іспанських законів, конституції і судових рішень, а потім уже можна буде про щось говорити.
Зона, де ночами відбуваються сутички молоді з поліцією, розташована в самому центрі Барселони, в її безпосередній близькості – десятки готелів, включно з найбільш фешенебельними, а також численні бутики, ресторани і туристичні апартаменти. При цьому випадків мародерства або нападів на туристів поки що не було зафіксовано.
Поліція і протестувальники зайняті виключно один одним і буквально за кілька кварталів убік від вогненних барикад місто живе своїм звичайним життям – барселонці і туристи вечеряють у ресторанах, п’ють вермут і санґрію на вуличних терасах, прогулюються в своє задоволення.
Барселона повстає аж ніяк не вперше у своїй історії. Спалахи гніву каталонців проти центральної влади відбувалися протягом останніх кількох століть із певною регулярністю. Місто було в облозі іспанських військ у 1714 році, бунтувало в 1835-му, розстрілювалося з гармат іспанськими солдатами в 1842-му... У 1909 році виступи робітників,організовані анархістами Барселони, призвели до масових підпалів церков і монастирів – саме тоді місто й отримало своє прізвисько Rosa de foc, вогненна троянда. У 1936 році в ході анархістських підпалів одна з пожеж фактично повністю знищили майстерню Антоні Ґауді разом із проектом, який був на той час у майстерні, храму Саґрада Фамілія.
Кожен із згаданих вище барселонських протестів неодмінно закінчувався в якийсь момент придушенням і подальшими репресіями. Як буде цього разу – дізнаємося вже невдовзі.
Оригінал публікації на сайті Російської служби Радіо Свобода
